Ви вже в курсі, як я кокетувала в Гідропарківському генделику з Миколою Вереснем за чарочкою горілки. Але Ви не знаєте, що було далі. Не можу більше терпіти, все розкажу вам, мої любі. Починаю. Після дніпровських хвиль і хвилюючого шансону нам закортіло нових вражень. Звісно, міняти одне кафе на інше ми не стали. Забажалося романтики на природі, тому Микола запросив нас з подружкою до своєї дачі. Його наміри ми не з’ясовували, однак відразу домовилися з подружкою про одну важливу для КДД річ. Якщо нам обом сподобався чоловік, хай він не дістається нікому. Сварок і видряпування очей між собою ми не допустимо, навіть через такого, як Микола Вересень. Це в КДД правило №1. (КДД – Кодекс Дівочої Дружби).
Їхали ми довго, але весело. Сильний дощ за вікном автомобіля наче вказував на наближення пригод і несподіванок. Микола був чарівний. Я тихенько раділа тому, що мчу невідомо куди в автомобілі поряд з ним.
Ми наблизилися до місця Ікс, що в Феофанії. Навколо краса: з одного боку ліс, з іншого широка галявина. Микола вийшов з машини і дістав ключі від місця наших майбутніх пригод. Я знову замилувалась ним. Гарний, у дорогому взутті, білій сорочці із запонками та блискучому капелюшку.
Ми підійшли до будинку, як раптом почули з нього не зовсім природній для порожньої дачі звук. Небо, скажи чому?! Тільки-но я, Дуся, настроююсь на душевний комфорт, як відразу стається щось непередбачуване! Дачу затопило! Прорвало опалювальну трубу.
Романтику здуло в невідомому напрямку. Я кинулася на допомогу, почала шукати кран, який треба закрутити, а подруга, як останній цинік, фотографувала все, що відбувається.
Рятівний кран ми так і не знайшли. Виявилося, що вода тече не перший день і встигла затопити всі кімнати. Віч-на-віч із комунальною стихією Микола проявив себе як справжній герой. Він не панікував і не підраховував збитки, а відчайдушно боровся з потоками води.
Однак зупинити їх йому так і не вдалося. Потрібна була секретна зброя, якою виявилася дружина Вересня.
Коли Микола зустрів свою «швидку допомогу», мені з подружкою стало остаточно зрозуміло, що нам слід шукати когось більш доступного. Варто було тільки побачити, як він знімав з її ніжок взуття і допомагав взутися в елегантні гумові чобітки...
Стомлені, в легкому одязі та на підборах ми чемчикували повз природні пам’ятки Феофанії.
Наступного дня я зателефонувала Миколі і з’ясувала, що будинок залишився неушкодженим, наскільки це можливо. Жодна жива істота не постраждала. Тепер можна сміливо заявити – я, Дуся Катасонова, відома гульвіса і завойовниця чоловічих сердець, рятую домашній затишок і сімейний спокій нашого бомонду. Заклики про допомогу відсилайте на мою адресу - dusia.tk@gmail.com. Не зірок прошу не турбувати!
P.S. Сподіваюся, організатори конкурсу «Рятувальник нації» оцінять старання Вашої Дусі і номінують її на щось вмєняємоє...
(фото Яни Новосьолової)