«Ти що не знаєш, Зіно, що у Антона Мухарського в Українському домі виставка?» – здивувався мистецтвознавець Олена Ягодовська. «Чом це я мушу знати щось окрім дружби Антона з Тайдом», - подумала Підалькіна І пішла на виставку наївного мистецтва з колекції Мухарського. І було в Українському домі напхом напхано. Красуня Сніжана, вся із себе, з годинником на руці від Ганни Безулик під плакатом “Сільський гламур” стоїть. "Ганна Безулик – хрещена мама сина. – каже. - Завжди дарує дорогі подарунки”. Збіговисько просто шаленіло. Навколо Сніжани бігало, інтервьювало. “Це мої діти”, – вказала Сніжана на двох дівчаток за столом з насінням в кульочках.

Дівчатка - Сніжанини доньки, говірливі і гарні, як мама.

Зіна (компліментарно): Красиві.

Сніжана: Дякую. (до одної з дівчат) Принеси мені бокальчик червоного сухого вина. (до Яни –фотографа, незадоволено) Дівчинко, я бачила, що на презентації Світлани Лободи ви весь час намагалися зняти щось в неї під спідницею. Ви в мене теж хочете щось сфотографувати під спідницею? (повертаючись до теми Мухарського) Нехай краще людина, як лего, розкривається по частинах, ніж голосно про себе заявляє, а потім виявлється, що вона просто сторінка глянцевого журналу, і нічого за нею не стоїть. Я підтримую Антона у всіх його починаннях. І взагалі, кожна людина мусить займатися тим, чим хоче. Тому що людина живе один раз, і немає часу жити на чорнетку. Треба жити на повну. Я за власний шлях у житті.

Зіна (зворушено від такої філософічності): Ходять чутки, що ви з Антоном розлучилися.

Сніжана (голосно): Як бачите, я тут.

Сніжана Єгорова і Антон Мухарський - весела парочка.

Зіна (співчуваючи): Вам творцям у побуті важко співіснувати.

Сніжана: Саме тому, що ми творчі особи, і нам інколи нелегко, ходять чутки, що ми розлучилися. (до Горянського, которий тримає в руках картину у подарунок) Вовочка, гарно виглядаєш...

Підалькіна озирнулася. Горянський з картиною стоїть. Саме той Вовочка, котрий не так давно, проти сірості в телевізії виступав. Національний улюбленець, одне слово.

Володимир Горянський з дружиною і дочкою поповнили колекцію Мухарського.

Зіна (до Горянського): Я Вас знаю, Ви брали участь у “Модному вироку”! Подумала, що ну от Горянський виступає проти сірості, а сам знімається в серіалах і продукує її.

Горянський (певно, не в гуморі, але відчуваючи мої думки): Не притягуйте це за вуха. Час такий серіальний, а ви що пропонуєте? Може, мексіканські серіали дивитися?

Зіна: Ні.

Горянський (лютуючи, як чорт, ніби сам до себе): Сам, мол, в сірому береш участь, і йдеш боротоися з сіростю. Якщо вам це не подобається, дивіться щось інше. Голосуйте вашими вимкненими телевізорами, що серіали вам не подобаються. Але рейтинги, на жаль, говорять про інше. Слава Богу, що артисти не грузять вагони, а трохи заробляють своєю професією! Чому в нас актори отримують не ті гроші, які мусять? Це і є сірість життя.

Стало ясно Зіні, якщо хочеться жити, то доводиться і не в такій гиді зніматися артисту українському. “От уже паскудна українське манера, - міркувала вона, - валити все на життя сіре. Ніби, моя хата с краю”... Таких сентиментів Підалькіна не любила. “Тож виходить, що сам Горянський – актор інтелектуальний, стає врівень зі збіговиськом, що бездумно ляскає в долоні і разом із ним псує красу справжнього життя. Та не встигла поміркувати про це Зіна, бо Антін Мухарський почав розводитися про подяки мамі, татові, немов на “Полі чудес”. Потім ще цікавіше, - “Коли не було телевізору, глянцю люди такими картинами прикрашали побут. З цього починався український шоу-бізнес”. Дивилася на народне мистецтво Зіна, і не могла збагнути. Чому ж тепер український шоу-бізнес знаходиться у такій жопі? Без ліричних обличч? Без таланту?

Пригощайтеся, любі гості!

Любі гості пригощаються.

Вася Фролова та Кароліна Ашион цікаві одна одній і поза межами "М1"

Дівчата з "М1" повернулися до Проскурні задом. Ризикують...

Краще стояти задом до стіни, а передом (особливо таким) до об'єктивів.

Великі очі Проскурні.

І його маленькі губи. Це все - трансформації чоловіків, коли вони біля Сніжани.

Скульптор Олег Пінчук лупцює товариша, бо той з'їв його порцію устриць.

Тим часом, решта гостей слідкували, хто скільки бере, щоб не повторився інцидент на кшталт "Пінчук і товариш"

Смачненько, ням-ням.

Красуня Сніжана не нудилася.

Сільський мачо не може відірватися від справи, а міська красуня, що прикидається сільською - від келиха.

Горянський з Проскурнею у вирі свята.

Діти! Зупиніть дядька! Він знову за старе взявся.

Дядько Антон мав би залишити вже ту пляшку самогону. Додому знов прийде на карачках.

От, поставив, нарешті!

Все, не для цього ця квітка розквітала, щоб за чоловіком, що зупинитись не може, слідкувати.

Він і сам дасть собі раду.

Роздуми прибиральниці: "От неохайні люди! А ви візьміть пилосос, ганчірки та попрацюйте. Так нє, жеруть і строять із себе велике цабе..."

Життя прекрасне!!!

Змішалось все - коні, люди, устриці, насіння, самогон, сміття. Свято вдалося!

Художник Леонід Бернат (виводячи Зіну із задуми): Я хочу спочатку Мухарському реверанси зробити.

Зіна (ошелешено): А нащо йому реверанси?

Бернат (пояснюючи): Я на виставку прямо з Криму приїхав.

Зіна: (з підозрою): Може ти ще Тайдом користуєшся?

Бернат: Для голови?

Зіна: Ги-ги-ги.

Бернат (торкаючись волосся): Мухарський не встиг мені сказати, що він не для голови. Я користувався для голови.

Зіна (про всяк випадок Бернату): Непогана зачіска.

Леонід Бернат пригощає свою супутницю Лю устрицями.

А тут Таня Гончарова йде. Як гостя. Без камери. З букетом лілій в руках.

Зіна (до Тані): Що ти думаєш про зібрання Мухарського?

Таня (щиро кажучи): Думаю, що просто сів він на коня сільського гламура, застовбив місце такого собі сільського мачо. У Лободи був альбом “Не мачо”, а він навпаки. І виходить, що підробляється під такого собі в дошку свого пацана.

“Єдина людина. Єдина щира промова” – подумала Підалькіна і чухнула від тиражного гламуру до Дусі. І вже в дорозі сповнилася Зінина душа приємного відчуття благодаті. Вона просто подумала, що ніколи ще і ніде не куштувала устриць в поєднанні з насінням і самогоном. "Треба любить людей", - подумала Підалькіна філософську думку і вже заспокоєна прибула в Дусіни обійми.

(фото Яни Новосьолової)