САВІК ШУСТЕР на ПОВЄРХНОСТІ

Завітала Зіна Підалькіна в «Арену» на день народження українського цифрового телебачення «Поверхность+». І не сама, а із кавалером. Фотографом Олексою Вордушем. Вордуш Підалькіну до бару відразу направив. «Бен, – каже до бармена, – рому налий. По сто». Той Бен – темношкірий парубок. Сміється Вордушу. «Я добрий – хихоче – й усіх люблю. Тільки косячка бракує». Цей Бен, по усьому видно, хороший пацан. Вордуш також – не вгамовується, жартує. «Зрозуміло, – відповідає, – що маріхуани у барі сьогодні нема». Поки хлопці про своє теревенили, Зіна на залу очі кинула. Люди, що зібралися на свято, поважні – чоловіки у костюмчиках переважно, дами у вечірньому. Сидять за столами, тихо цвірінькають. Журналістів – нуль. Окрім Підалькіної. Фотографів також. Ніхто з оточуючих в очі не лізе. І якось добре стало Зіні, весело від академізму, утаємниченості, камерності театральної, атмосферки джазової. Збагнула Підалькіна, що то президент групи компаній «Поверхность+» Віктор Самойленко той джаз втнув. Багато людей зі свого вузького кола у залі зібрав, столи накрив і келихи наповнив. Підійшла до нього Підалькіна. «Інтерв’ю...», – промовляє. «У п’ятницю інтерв’ю, – замахав на Зіну руками Самойленко. – Раніше не дам». І побіг далі. Немов той Фігаро у джинсах та піджачку. Тільки й встигла Підалькіна хвіст його вгледіти, зачіску президентську відзначити.

Зирк, а на очі Підалькіної випірнув співвласник Одеської кіностудії Олександр Ткаченко. Немов той сірий кардинал, підозріло крізь окуляри дивиться. Кинулася до Вордуша Зіна. «Ткаченко!» – волає. Фотокор за камеру, як за рушницю, схопився. «Де?» – блимає. «Де?» – розгубилася Зіна. Ткаченко розчинився у натовпі. Так, ніби й не було його. «Мара...», – заспокоїла себе Підалькіна і до реального регіонального менеджера компанії «Тандберг Телевіжен» Катерини Пєтухової подалася. «А що, Єкатерина? – хитро мацає тему дівчина, – Ви на сцені казали, що Віктор Самійленко, який організував тут усе, – ентузіаст кончений? Повірити не можу в таке. Адже будь-яке телебачення – це океан бабла». Холодно усміхнулася Пєтухова і російською заговорила, бо із Москви. «Не продается вдохновенье, но можно рукопись продать, – заспівала своєї. – Во все времена были люди, которые работали для конъюнктуры, и были те, кто работал по зову души. «Поверхность» – это пример того, как люди зарабатывают на том, что любят делать. Грубо говоря, их прет от того, что они делают, и если им удается на этом зарабатывать – слава Богу».

«Слава...», – підхопила Зіна і чомусь знов до Віктора Самойленка кинулася. «Коментар... Малесенький», – молиться. «У понеділок – відсунув той жадане дівчиною побачення ще на декілька днів. – Не готовий я». Засумувала від такої самотності публічної Зіна. До дизайнера Віктора Анісімова у стражданнях пішла. «Що ви тут робите?» – інтелігентно кричачи, щоб балет «А-6» голосом дівочим перекрити, питає. «Випиваємо! Ха-ха-ха! – горлопанить у відповідь Анісімов. – Усім, хто сидить тут, «Поверхность+» обіцяла тюнер. Чотири роки тому! Ми вже підписалися на цифрове мовлення, тому що товаришуємо із Самойленком, і з задоволенням поміняємо наші тарілки на пропозиції Самойленка. «Поверхность+» пропонує і наші канали. А мені часом цікаво, що в Україні відбувається. Аналітика та інше…»

Від таких веселощів Підалькіну знудило. Без відповіді Самойленка на почуття свої вона усе бачила сірим. Зиркала безрадісно навкруги і не розуміла, нащо такій публіці, яка, щиро кажучи, прийшла поспілкуватися про своє, розважалку у вигляді вибриків спецпідрозідлу «Титан», балету «А-6», гурту «Табула Раса» сують. Ще й пластмасову «ВІА ГРУ» на закусь пропонують. І, певно, не лише Зіна не розуміла того мистецтва, адже зала «Арени» потроху почала рідшати. Люд тікав.

І лише один продовжував сидіти. Аж корені у крісло пустив. То Савік Шустер. «Подейкують, що він на «Поверхность+» піде працювати. Тому і сидить», – прошепотів до Підалькіної її любий. Та Зіна не слухала свого любого. Дивилася на згорблену спину Савіка. На його непривітне обличчя. Милувалася. Спорідненість у настрої відчула. Стрибнула до ведучого «Інтера». «Ви теж такий смутний, Савіку?» – спитала ласкаво. Зиркнув на Підалькіну Шустер і розвернувся на усі дев’яносто. Сутулість свою очам дівчини продемонстрував. Найкрасивіший мужчина України за опитуваннями «Віви» знехтував Зіною. Та зібрала манатки і подалася геть. Бо вподобала акцію, тому що люди на ній різні, інтереси полярні, а життя таємне.