Анатолій Єрема допомагає українським геям чим може

Анатолій Єрема завжди мені подобався своєю статурністю та інтелігентністю. Востаннє я його бачила на закритті кінофестивалю «Молодість», де він очолював журі паралельного конкурсу фільмів на гей-лесбі тему «Сонячний зайчик». Через хвилю звільнень на «Плюсах» мене занепокоїла і доля Анатолія. Як він там, чи не з’їли його румуни із кризою? Чи комфортно він почувається? І тут трапилася така влучна нагода: медіаклуб «На Сіновалі» запросив мене на перегляд фільму – учасника програми «Сонячний зайчик» й анонсував серед гостей Анатолія.

У приміщенні, що було відведено для показу фільму, Єреми не було. Замовивши каву, я пішла у розвідку в інші зали і зустріла його, енергійного й усміхненого.

- Вже всім відомо, що на «Плюсах» звільняють близько 80% людей. «Документа» це торкнулося?

- Я не приймаю такі рішення, тому я не можу їх коментувати. Я знаю, що ми поки що виходимо, працюємо. І якщо буде прийнято рішення закрити нашу програму, то нам пообіцяли, що в належний за законом час, за два місяці, нас попередять. Але наразі не пакуємо валізи. Ми їздимо на зйомки, записуємо програми. Стосовно цієї кризи: якщо на ній зосередитися, то й не жити. Важко, але ми знаходимо в собі сили, щоби це не відбивалося на якості наших програм.

- Чи шукаєте ви зараз собі запасний аеродром, додаткову роботу?

- Якщо я буду шукати собі запасний аеродром, це буде означати, що я здався. Якщо постане це питання, тоді буду. Я в принципі не цураюся будь-якої праці. Мені не принципово світитися в кадрі, я можу робити й іншу роботу. Я можу піти працювати перекладачем, для мене це не буде проблемою. Якщо людина впевнена в тому, що вона не пропаде, то навіщо шукати?

- Криза вас торкнулася морально чи фінансово?

- Фінансово наразі – ні. Тьху-тьху-тьху. Морально – звичайно. Якщо звільняють твоїх друзів, твоїх давніх знайомих, якщо в них усіх проблеми, якщо ти це постійно обговорюєш – це, звичайно, нелегко.

Зрозумівши, що Анатолій із приводу кризи не падає духом, я трохи заспокоїлася. Але інше питання вже крутилося в моїй голові:

- Чому ви вирішили займатися конкурсом фільмів на гей-лесбі тему?

- Тому що цих фільмів у нас не було. Чому би не зробити? На початку нового тисячоліття це було досить проблематично. Зробили для того, щоби підтримати у цих людях віру в себе, допомогти розібратися із проблемами, які у них, безумовно, є.

- Люди нетрадиційної орієнтації, здебільшого, вже сформували своє ставлення до життя з приводу «варто – не варто, і якщо варто – то як саме?». Чи варто їх підтримувати фільмами?

- Безумовно, варто. Тому що, як у кожної людини, у них є сумніви, виникає невпевненість у собі, непорозуміння з близькими, з оточенням. Проти цих фільмів було дуже багато протестів. Люди протестують, не бачачи картин, думаючи, що це пропаганда. Це ніяка не пропаганда. Фільми розповідають, як жити таким людям, як вирішувати проблеми, якщо тобі судилося кохати інакше.

Окрім натхнення, що викликала в Анатолієві гей-лесбі тема, якихось більш конкретних прикладів його причетності до неї мені виявити не вдалося (а хотілося).

Почався показ. Час від часу відволікаючись від півторагодинного фільму «Схід/Захід – Секс і політика», я думала про геїв із лесбіянками та про їхню тяжку долю, а ще – про погану організацію гей-парадів. Любі друзі, звертайтеся до мене, якщо вам не вистачає енергії і фантазії на організацію вашого тематичного параду. Я для вас у ранковий час таке можу зорганізувати…

Цілую, Дуся.