Одружився ведучий «Часу» на 5 каналі Святослав Цеголко. Не встигло весілля відгриміти, а я детально розпитати подружжя про церемонію, як Свят зі своєю красунею дружиною Анею махнув у Камбоджу дивитись на старовинні споруди. Ледве дочекалась повернення закоханих із медового місяця. Тільки-но їх ноги ступили на українську землю, я потягла молодят на природу в ресторанчик пити ароматний чай із тістечками й розмовляти «за життя».

- Розкажіть, як ви знайшли одне одного?

Аня: У нас весілля було 18 липня. Рівно два роки тому ми і познайомились.

Святослав: Знайомство відбулося за дуже романтичних обставин, коли довкола лунала музика. Мені тоді здавалось, що у світі тільки ми вдвох.

- Кохання з першого погляду?

Святослав: Це можна називати по-різному. Коли ми познайомились, Аня, можливо, не надала цьому великої уваги. А я протягом наступних двох місяців довів, що це неспроста.

- Тобто Святослав добивався. Як він це робив?

Аня: Повільно, але впевнено. (Сміється.) Було все: квіти, повітряні кулі... Спочатку він сподобався моїм подругам, потім - батькам, а вже тоді до мене черга дійшла. Через три чи чотири дні після нашого знайомства я поїхала в Ужгород до подруги. Виявилось, що він теж туди прилетів і познайомився з моєю подругою. Зробив сюрприз. У них уже був план. (Сміється.)

"Спочатку він сподобався моїм подругам, потім - батькам, а вже тоді до мене черга дійшла"

- План із викрадення нареченої?

Святослав: Можу сказати, що якби в житті не було ніяких несподіванок, то їх треба було би вигадати самому. Я дуже люблю сюрпризи. Гадаю, якщо в житті немає ніяких цікавинок, то воно стає банальним. Щастя у не банальності.

- Опишіть ваш день весілля. Де вінчались?

Аня: Це було 18 липня, але ми не вінчалися. Вирішили, що зробимо це трошки згодом і в абсолютно сімейному колі. Саме весілля було неймовірним, людей зібралося дуже багато, а вінчання має бути інтимною церемонією.

Святослав: Хочемо, щоби були тільки церква, священик, батьки і ми.

Аня: Для вінчання треба бути правильно морально налаштованими, а не перейматися побутовими дрібницями весілля.

Святослав: Нашу церемонію проводила Тетяна Семенівна Баталова, відома в київських колах церемоніймейстер, якщо так можна висловитись. (Сміється.)

Аня: Гарна професія. (Сміється.)

Святослав: Провела так, що наші бабусі, мами, всі плакали.

"Наші бабусі, мами, всі плакали"

- І ви плакали?

Аня: Плакали.

Святослав: Ледве стримували сльози. Вона якось так чуйно це зробила. Я навіть не сподівався, що у нас так уміють. Або ми самі це так відчули.

Аня: Все було дуже красиво. Коли Тетяна Семенівна щось про нас казала, батьки плакали, коли про батьків, я розридалася. Святослав уже теж стоїть, ледве не плаче. А я йому: «Думай про секс, думай про секс!». (Сміються.)

"А я йому: "Думай про секс, думай про секс!"

- До речі, хто перший вступив на рушник?

Аня: Одночасно.

Святослав: Серйозно! Змагання відволікає. Щоби бути першим, довелося би спеціально думати не про найважливіший крок у твоєму житті, а про «старт».

Аня: Там навіть і непомітно було. Тому що в мене така сукня, що важко було розгледіти.

- Про сукню розкажіть більш детально.

Аня: Сукня просто супер! Пошила її дизайнер Лєна Бурєніна. Сукню побачила вперше в день весілля зранку. До цього її не бачила взагалі.

"Сукню побачила вперше в день весілля зранку. До цього її не бачила взагалі"

- А як же без примірок?

Аня: Лєна спочатку зняла мірки. Було дві примірки загалом. Одного разу вона мене просто поміряла, а другий раз посадила корсет. І все. Потім так непомітно спитала мене про підбори, щоб знати, яку довжину сукні робити. Коли побачила вже готову сукню в день весілля, ледве не втратила свідомість! 150 метрів фатину пішло на нижню спідницю, 50 метрів шовку... Витвір мистецтва!

"150 метрів фатину пішло на нижню спідницю, 50 метрів шовку... Витвір мистецтва!"

Святослав: Лєна ‑ наш друг. Зі своєю командою вона витратила багато ночей на пошив сукні. Приємно! На нашому весіллі ключовою інвестицією була душевна. Всі вкладали шматочок душі.

- Анюта, що будеш тепер із сукнею робити?

Аня: Мене вмовляють її продати, віддати на якісь покази. Звичайно, якщо Лєна буде щось таке робити, вона її візьме, але продавати сукню я ще не готова. Ну як її віддати?!

Святослав: Думаю, ми ще влаштуємо з цією сукнею фотосесію в студії. У день весілля не встигли. Зрештою у Ані буде нагода ще раз надягнути сукню.

Аня: Дивлюся відео і розумію, що ще раз хочу вдягнутися в неї. (Сміється.)

"Дивлюся відео і розумію, що ще раз хочу вдягнутися в неї"

- Колись віддаси її своїй доньці.

Аня: Дякую за ідею. (Усміхається.)

Святослав: До речі, у моєї рідної сестрички за кілька місяців теж буде весілля. Ці літні місяці дуже насичені. Не тільки Ющенко і Янукович молодші одружилися. В моєму колі знайомих теж багато таких. Практично кожні два тижні ми гуляємо на весіллі.

- А де церемонія була?

Святослав: Виїзна. У ресторані.

Аня: У «Софії». Там дуже красива територія. Пощастило, що погода була хороша.

"Не тільки Ющенко і Янукович молодші одружилися"

- Розкажіть про медовий місяць.

Святослав: Спочатку, ще до весілля, ми планували поїхати в Латинську Америку. Аня дуже красиво танцює латиноамериканські танці і так само їх викладає. Навіть мене за два роки навчила рухатися. Вона ніколи не була в Латинській Америці. Мені хотілося, аби вона це побачила. Ми все запланували, я вже навіть знайшов красивий готель. У результаті з'явився свинячий грип.

"Вона ніколи не була в Латинській Америці. Мені хотілося, аби вона це побачила"

Аня: Коли ми зрозуміли, що доведеться ходити в респіраторних масках... (Сміється.)

Святослав: Тому вирішили планувати подорож на протилежний бік світу, в Азію. Зробили міні-тур для себе. Це Таїланд, в якому є море, сонце, і малотуристична Камбоджа, де є храми, яким понад тисячу років. Кожен, хто цікавиться історичними досягненнями людства, має їх побачити. Вони входять у двадцятку теперішніх рукотворних чудес світу. Камбоджійський Ангкор - найбільша в світі релігійна споруда. Дуже рекомендую всім.

"Зробили міні-тур для себе. Це Таїланд, в якому є море, сонце, і малотуристична Камбоджа, де є храми, яким понад тисячу років"

- А як вас друзі вітали? Який подарунок був найоригінальнішим?

Святослав: Подарунок, який нас зовсім звабив ‑ це був салют...

Аня: Я такого салюту не бачила навіть на День Незалежності в Києві!

Святослав: Зробили надпис вогняними літерами «Аня і Свят». Багато друзів постаралися.

Аня: А ще фільм!

Святослав: Так, ще зробили хлопці фільм. Кліп на пісню зі словами «Жоржетта, Мюзетта, Жанетта, женюсь, не плачьте подружки...»

Кліп було зроблено на фотографіях, де вмонтували так само жінок українських політиків, додали мої фотографії, фото друзів, які наче сумують, розмістили на youtube.com. (Сміється.)

- Як ви вдома розподіляєте обов'язки? Хто в домі хазяїн?

Аня: Як коли виходить. В основному, я прибираю, прасую, готую. Але мені Свят позавчора в дуже романтичній обстановці подарував квіти і сказав: «Ань, ти не готуй удома так часто, а то я звикну і перестану цінувати».

Святослав: Мені здається, головне завдання зробити так, щоби побут здавався непомітним. Сама природа співжиття і розподіляє обов'язки. Хочеш не хочеш, якщо щось не на місці, ти цим і займаєшся врешті. Якщо ти вдома.

"Головне завдання зробити так, щоби побут здавався непомітним"

- А про дітей уже думали?

Аня: (Сміється.) Ми про них постійно думаємо!

Святослав: Тут ‑ як Бог дасть. Треба ставитись до цього, як до даності. Ми щасливі з того, що ми, на відміну від чинної традиції, одружилися не тому що молода вагітна, не тому що треба, а тому що ми цього хочемо.

Аня: Свят мені пропозицію зробив ще рік тому. Спочатку я думала, потім зимою наче й не хочеться, потім весною роботи було багато.

Святослав: Треба було розуміти, що восени буде передвиборча кампанія, і необхідно встигнути одружитися до її початку. Ти про дітей ще не сказала.

- Так. Яка кількість?

Аня: Я двох хочу. Свят ‑ трьох. Думаю, на чотирьох ми домовимось. (Сміється.)

Святослав: Я хочу, щоби були всі статі. (Сміється.) А далі ‑ це вже як Бог дасть.

"Я хочу, щоби були всі статі"

- Святослав, не можу не запитати вас про 5 канал, де нещодавно були скорочення і закрився один із проектів. Що зараз там коїться? Яких сюрпризів очікувати з нового сезону?

Святослав: Про новий сезон ми зробимо окреме інформаційне повідомлення. Знаю, що там уже готують... Думаю, те, що можна зробити в силу можливостей, канал зробить. Що стосується проектів, то зараз непростий час, треба його пережити. Знаю, що 5 канал, на відміну від багатьох інших, максимально не скорочував людей, якомога далі відтягував. 5 канал зробив усе, щоби зберегти свій штат. Вважаю, ми цього добилися, і це велика цінність. Поки інші закривали проекти, ми тримали колектив.

- Що ти знаєш про перехід Жмакіної і Таран на «Плюси»?

Святослав: Знаю, що кожна людина ‑ сама коваль свого щастя. Кожна людина рухається вперед. Цей «уперед» Юля і Ліда побачили для себе на «1+1» у команді Саші Ткаченка... Вони хочуть займатися неполітичним проектом, уже втомились від політичних речей. Канал дає їм можливість це робити.

- Дівчата якось казали, що Ткаченко зробив їм пропозицію, від якої вони не змогли відмовитись.

Святослав: Відверто зізнаюсь, я теж запитував, що ж це за пропозиція. Вони мені її не конкретизували. Якщо ти хочеш дізнатись про суми чи про ще щось, я цього не знаю.

- А тобі особисто не набрид політичний аналітичний формат?

Святослав: Тут уже як душа лежить. У мене вона лежить насправді. Вірю, що в площині політики криється шлях до гарного майбутнього для моєї країни, для моїх дітей. Хочемо ми цього чи ні, думаю, цьому треба максимально сприяти. Хай би наше покоління дітей побачило це хороше.

- У тебе кожного разу новий гість у студії. Розкажи про ті особливості наших політиків, які можна побачити тільки за кадром.

Святослав: Дуже цікаво спостерігати за тими, хто претендує на першість у державі. За Юлією Тимошенко, за Віктором Януковичем, за Арсенієм Яценюком. На жаль, Віктора Андрійовича не було в студії на 5 каналі за той час, поки я веду. Але за ним так само цікаво спостерігати до і після інтерв'ю, в процесі інтерв'ю.

- Які вони?

Святослав: Та вони насправді звичайні люди. Хтось переймається, хтось розповідає те, що вже в нього в голові вкладено якимись політтехнологами чи ще кимось...

Я не хочу конкретизувати. Хтось настільки довго це все намагається розказати, що стає вже незрозуміло, з чого все починалося. Вони в першу чергу люди. До речі, мені здається, у нас замало програм, які показують цих перших осіб як людей. Це дуже цікаво. Тому що від того, які сім'ї у перших осіб, від того, як вони живуть, із ким вони живуть, в яких умовах вони живуть, криється дуже багато відповідей на запитання, яким буде побут у країні в цілому. В цьому розгадка. Треба просто придивитись до цих людей.

- Ти б не хотів зайнятись подібним проектом?

Святослав: Якби ми могли зробити його, то чому б і ні? Зважаючи, що мій сімейний статус зараз також змінився, мені були б цікаві ці всі сімейні речі. Політики, яким є що показати вдома, підуть на це, а яким немає чого показати, ніколи на це не погодяться.

"Зважаючи, що мій сімейний статус зараз також змінився, мені були б цікаві ці всі сімейні речі"

- З ким із них було найважче працювати в студії? Хто тебе вивів із себе, наприклад?

Святослав: Взагалі моя манера ведіння така, що мене не виводять із себе. Я достатньо холоднокровний. Найважче було отримати в студію Віктора Януковича. Ми цього добивалися понад три роки. Це була велика мета 5 каналу, починаючи з Помаранчевої революції 2004 року. (Посміхається.) І нам це вдалося. Я вважаю, що на той момент, коли це відбулося, у 2008 році, ‑ це була певна галочка, яку ми поставили.

- Не тяжко було з ним розмовляти?

Святослав: Та ні! З ним неважко говорити. З нашими політиками взагалі не стільки важко говорити, скільки важко отримувати щирі відповіді на запитання. Зараз пішла така тенденція: політики все більше говорять те, що хочуть від них почути люди. Шкода. Думаю, люди насправді в цьому розбираються і дуже чітко для себе уявляють, хто говорить щиро, а хто - ні. Українці розбірливі.

- Особисто ти вважаєш щирою людиною когось із політиків?

Святослав: Якщо я назву когось одного, це буде означати, що інші нещирі. Вважаю, що щирими можуть бути усі українські політики, якщо вони цього захочуть. На жаль, щирими можна бути лише тоді, коли ти розумієш, що ідеш проти партії, проти системи. А в умовах перед виборами говорити про щирість не доводиться.

- Тобто щирих політиків не існує в природі.

Святослав: Існують елементи щирості. Коли людина розчулилася, коли зрозуміла, що їй не підходить шлях цієї політичної сили...

Можу навести приклад: Тарас Чорновіл. Коли він пішов проти Партії регіонів, то зізнався, що йому доводилось дуже часто говорити неправду, лукавити, бути нещирим. Це була щирість. На жаль, тільки тоді. Коли ти ідеш всупереч, тоді ти маєш таку розкіш як щирість. Можливо, політикам це варто робити частіше.

- Повернемось до студії. Гості перед приходом на твою програму висувають якісь побажання? Можливо, у когось із них навіть райдер є?

Святослав: Все індивідуально. Є люди, які кажуть: «Знаєте, ми можемо говорити на всі теми, а от є одне питання... Ми обіцяємо, що через тижні два зможемо з вами на цю тему говорити, але сьогодні ми не готові». Бувають люди, що кажуть: «У мене робоча сторона тільки така-то. Можете так зробити, щоб не попадала в кадр, наприклад, ліва щока?». Якісь такі дрібниці. Або люди, які приходять і просять: «Ви єдине, якщо можна, дайте мені висловитись і не перебивайте».

- А Тимошенко висловлює якісь побажання?

Святослав: Вона особисто ніколи їх не висловлює. Востаннє, коли записували інтерв'ю, ми навіть не подавали Юлії Володимирівні ніяких запитань. Є багато політиків, які хочуть наперед побачити хоча б теми. З Тимошенко ми домовлялись просто про те, що є коло економічних питань, політичних питань, ще щось. Цього було абсолютно достатньо.

- Як не крути, а вона хороший оратор.

Святослав: Вона найкращий оратор серед політикуму.

- Чому, все ж, Януковича так важко було до вас затягнути?

Святослав: Це було питання довіри. Він не довіряв 5 каналу, тому що 5-й був каналом Помаранчевої революції, каналом, який, я вважаю, на думку Януковича, спричинив у 2004 році умови того, що він не став президентом. Це абсолютно логічно. І те, що Віктор Федорович все ж таки це зробив, себе пересилив, у цьому велика заслуга і Ганни Герман, яка колись працювала на 5 каналі.

- А які зміни в ньому ви б відмітили?

Святослав: Янукович став щирішим. Принаймні виглядати на екрані.

Аня: Він взагалі став краще виглядати. Мені, людині, яка взагалі не цікавиться політикою, видно чисто візуально, що людина працює над собою.

- Анюта, а в тебе є симпатії до когось із політиків?

Аня: З політиків? (Сміється.)

- Арсеній?

Аня: О! (Сміється.)

Святослав: Про свої симпатії і антипатії не варто говорити публічно.

Аня: Насправді мені все одно.

- Дивишся Святослава по телевізору?

Аня: Перевіряю, він на роботі чи ні. (Сміється.) Іноді дивлюсь. Часто за часом не співпадає. Але коли час є, то, звичайно, дивлюсь. А взагалі мої батьки дивляться. Мама завжди дивиться, потім телефонує і все розповідає.

"Перевіряю, він на роботі чи ні"

Святослав: У мене головний глядач - це батько. Кожного вечора після ефіру ми зідзвонюємось. Він у мене теж журналіст, і кожного разу висловлює конструктивні пропозиції і певні зауваження. Каже, що було зайве, а що було добре. Взагалі, це розкіш мати такого критика.

Не хотілось мені відпускати цих прекрасних молодят, та нашим дорогам уже був час розходитись. Так і сталося - вони лишились щебетати на березі Дніпра, а я пішла собі радіти сонечку і щастю подружжя Цеголків.

Аня і Свят, любіть одне одного і даруйте світові свої посмішки. У вас це виходить просто супер!

Фото Яни Новоселової, Олександра Плотнікова та з архіву Святослава та Ані Цеголків