Програма «Знайдемо вихід» вперше вийшла у прямий ефір. І потягла на себе, але не ковдру, а долю каналу. Отже, що про це написала аж «Телекритика». І за це ми вдячні. Нам  - команді, котра працювала «у поті чола свого» кращих компліментів і не мріялося.

Отже, вийшли ми в прямий ефір. Та мусимо сказати не думали не гадали. Адже проект тематичний і виходить у запису. Але все що нас не вбиває, робить  міцними, як сталь. Виклик долі. Відповідь - ми готові!

Вийшли ми в ефір та ще й так,  що аж гай шумів. Це жарт. Насправді вийшли ми в ефір, як у відкритий космос. Сконцентровано, відповідально і злагоджено, як годинниковий механізм. Як і личить справжнім космонавтам. І скафандр одягнути не забули. Точніше - маски - захисні, протигрипозні. І що цікаво -  з  того ажіотажу так налаштувалися , що аж знайшли найдефіцитніший на восьмий день епідемії товар та  и не лише для себе, а й для всіх шістдесяти з лишком експертів, котрі примчали розповідати про грип.

Щоправда, маски нам дали не у МОЗі і не в рідній телекомпанії, а у «Червоному хресті», куди ми  звернулися з останньою надією і таки отримали допомогу . До речі, з МОЗу представники так і не прийшли, хоча ми їх «забомбили» листами та дзвінками. Мабуть злякалися Ірени Кільчицької та  ще кількох депутатів від БЮТу, бо сказали: там де є політики  нам зась!

Начебто, все пройшло добре: розібралися і з ліками та спекулянтами, і панікою та політичними іграми, і навіть про вакцини встигли - основне(нагадаю ефір лише 45 хвилин), тоді як на інших канал про це говорили по кілька годин. Та це не головне. Сумно стало, дорогі друзі, коли лікар дитячої інфекційної лікарні таки сказала те , чого я як журналіст, не знала до цього моменту. Що у них в лікарні дві дитинки з діагнозом «свинячого» грипу.  Ви побачите самі (на сайті програми....)

Хвилювались ми, що на восьмий день епідемії до нас у студію ніхто не прийде. Бо запрошували не політиків, котрі завжди за будь-яких яких обставин та байдуже про що. А лікарів, громадських активістів і т.д.  Та хвилювались марно. Бо прийшло стільки народу, що ледве розмістили у студії. Прямий ефір - слова магічні і людей притягують. Навіть ті , хто сказати нічого не встигли, все одно йшли задоволені, бо долучились до чогось важливого. Точно, як у космос злітали.

Але повернемось на землю. Розмову вели  з великою, навіть як для ток-шоу кількістю гостей. Зазвичай 50 людей у студії. А цього дня було на добрий десяток більше.  Так наша маленька, але потужна команда  виконала та перевиконала поставлене Національною телекомпанією завдання. А про завдання! У понеділок             2-го листопада мені, як керівнику було сказано: треба зробити! прямий ефір! Може хтось би і не здужав, та тільки не ми! Проте, тим хто в компанії нашій не працював, що таке зробити такий випуск за три дні зрозуміти, мабуть, тяжко.

І байдуже, що понеділок та й усі наступні дні (а сам ефір, до речі, припав на восьмий день бурхливого розвитку подій з епідемією) - паніка, істерія, жах на вулицях і в серцях. Та сміливі і наполегливі журналісти програми відправились і на вулиці Києва - по аптекам - у пошуках скарбів - маски, «акселінки» та  найпростіших ліків. І до Верховної Ради питати, що депутати про все це думають. І львівські колеги не підвели, зробили матеріал з епіцентру, зі Львова. Слава солідарності журналістів!

Підготували ми шість сюжетів та таку кількість інформації і гостей, що з великою радістю могли б закрити і дві години ефіру. Та ніхто часу більше не дав. А тим часом, так сподобалось нам у прямому ефірі працювати, що думаємо просити керівників дати попрацювати ще. І переконана, що тама вакцинації, яку ми підняли у третьому заключному блоці нашої програми, буде темою- хітом. Бо надто політизована, полярні думки провідних політиків щодо «колоти», чи «не колоти» українців. Та й самі українці вже нікому не вірять, а відтак більше прислухаються до свого, власного голосу. Дивіться  сайт програми «Знайдемо вихід» шановні колеги, дорогі друзі. Сподіваюся, Ви, як і я, маєте віру у те, що разом ми знайдемо вихід!