Вчора я вже писала про звільнення Наталі Гуменюк з «Інтера». Дехто навіть дорікнув, що я неоперативна, бо звільнили Наталю вже як місяць тому.

Знаєте, друзі, звільнення зараз не рідкість, а от об''єднання людей й намагання захистити  - як раз навпаки. Ви пам''ятаєте, що на звільнення Наталі працівники «Інтера» відреагували  масовим протестом, що вилився в лист керівництву. Так що мій вчорашній текст був спробою виявити, чому люди згуртувалися саме через звільнення Гуменюк, а не когось іншого.

Сьогодні наталя прислала відповіді на мої запитання.

Читайте. Якщо  для когось щось проясниться, буду рада.

  - Чи розмовляли ви перед звільненням зі своїм керівництвом? Якщо так: про що? Чи були претензії до вашої роботи?

- Не впевнена, що варто піднімати тему мого звільнення через місяць після того, як все відбулося, адже надто легко говорити про тих, із ким уже не працюєш, але я звикла відповідати на запитання. Я неодноразово спілкувалася з керівництвом, тому що від дня, коли мене попросили піти, і я таки звільнилася, пройшло три тижні, протягом яких я виконувала свої обов''язки. Керівники і в особистій розмові, і публічно на нараді з колективом підтверджували, що жодних професійних претензій до мене немає, навіть, навпаки, вони цінують мою роботу. Звучить абсурдно, але як є. Тривалий час вони не могли назвати жодної причини, а вже згодом з''явилася фраза «бажання акціонера», що він потім у розмові зі мною не підтвердив.


- Яка офіційна причина вашого звільнення? Чи змушували вас, як і Юрія Сидоренка, писати заяву на звільнення за власним бажанням?

- Офіційної причини мого звільнення не існує. Спершу мене попросили звільнитися за власним бажанням, у результаті я залишила канал за згодою сторін.


- Чи мали ви намір самі йти з каналу? Якщо так, то чому?

- Спочатку я не мала наміру йти з каналу, тому що не бачила на те логічних причин, і найголовніше, я обожнюю свою роботу, зокрема міжнародну журналістику Також це питання відповідальності перед тими, з ким працюєш, кого запрошував на цю роботу, та й тими, хто її дивиться. Журналістика, тим більше, на першій кнопці, надто відповідальна річ, щоб чинити нелогічно. Медіаустанова ‑ більше ніж просто бізнес-структура. А ще ‑ надзвичайно важлива підтримка колег, які написали звернення до керівництва із проханням мене залишити. Я їм неймовірно, неймовірно вдячна за такий красивий і благородний вчинок!!!  Та після кількох тижнів роботи у підвішеному стані з''явилися сумніви, адже я не бачила сенсу присвячувати свій робочий час боротьбі з вітряками. Стало очевидно, що у ситуації, яка склалася, працювати повноцінно буде важно, бо продуктивна робота вимагає швидкого прийняття рішень і ініціативності. Перше не було можливим, а друге ‑ не потрібним. Ну і тільки за кілька тижнів почали поширюватися смішні чутки про те, що я чи то племінниця, чи то сестра, чи то донька Ганни Безлюдної, що банально неправда, а згодом потім ‑ про якусь міфічну зарплатню. Звісно, чутки абсурдні, тож іншої реакції, крім сміху, не могли викликати.  До речі, акціонер у розмові над цим епізодом також посміявся.

- Чи хотіли б ви й надалі працювати на «Інтері»? Чому?

-         Дивлячись на яких умовах. Мені страшенно пощастило в житті, бо у мене хобі і робота збігаються: міжнародна журналістика і розповідати про світ ‑ моє покликання. «Інтер» ‑ єдина медіаустанова України, яка дає можливість із перших вуст розповідати про те, що сталося у світі. Тільки тут розвивалася мережа корпунктів, у нас не виникало питань, чому ми маємо бути в Приштині у день проголошення незалежності Косова (на жаль, тоді ми були єдиними з України), чому дві групи мають супроводжувати кандидатів у президенти США під час минулорічних і таких знакових перегонів, навіщо домагатися інтерв''ю Нобелівських лауреатів або чому цьогорічні президентські вибори в Ірані так важливі для світу. В решті-решті висвітлення «Інтером» війни в Осетії було номіновано на ЕММІ, а це, як нам сказав керівник академії, означає, що ми були кращими в Європі. Та я згадала про умови, бо висвітлення міжнародних подій не менше внутрішніх має бути незалежним, об''єктивним і незаангажованим. Від цього залежить, як український глядач сприйматиме світ, який вибір робитиме.

Фото - podrobnosti.ua