Сумка через плече, стандартний набір речей всередині, кілька краваток для знімань, білий лептоп у руці. Другий тиждень у дорозі - СТБ добироає обдарованих. Цього разу ми на Заході. До речі, у Львові ми вперше, минулого сезону тутешнім талантам на запис довелося їхати до Києва. Згадай, ти, Дусю, написала: „СТБ симулировал Львов в Киеве”. Тоді знімання терміново перенесли - захворіли ведуча та журі, заразом.

   Місто Лева, місто кохання. Місто, де, часом, простому киянину здається, що життя зупинилось на мить, обернулось на каміння... Колись середньовічний Лемберг, тепер европейський Львів зустрів нас: холодними вулицями, засніженими монументами, пожовклою архітектурою, тріскучим морозом під ногами... Рекордні мінус 25 на вулиці не заважають тутешнім, не поспішаючи, крокувати Вірменською стріт, насолоджуватися ковзанням під Ратушою, смакуючи, попивати каву у найближчій кав''ярні. За екскурсіями ми втратили плин часу, простіше кажучи, заблукали. Година блукань не минула даремно. За рогом нас зустрів, на перший погляд, телепень. Чоловік у дотепній казанці, окулярах та пейсиках, похапцем, назвався Романом та гостинно запросив до сторічного театру опери та балету. Роман це корінний львів''янин, вуйко у третьому коліні, водить гостей містом. Роман - гід, співак, а ще колишній актор. Каже, місто Лева повне обдарованих, і справді подумали ми...

   Театр опери та балету, як виявилося, всього у кількох  кроках від вулиці Вірменської, від затишної кав''ярні, від рогу, де ми зустріли дивака Романа. Старечі двері, мармурові сходи, світники будували три роки поспіль, усим містом, за тодішньою модою – ренесанс та барокко усюди. Лише позавчора тут грали Марічку Чурай, 96-го проводили здибанку очільників Західної та Східної Европи. А сьогодні тут... талант-шоу СТБ – „Україна має талант”.

   Відрання робота кипить: третю годину поспіль чоловіки у чорному монтують декорації з особливою ретельністю. Справжньою проблемою для вантажників став стіл журі, його треба просунути всередину. Колона заважає, колона, помітьте, позолочена. Декілька вправних рухів, і стіл таки на своєму місці. Світло, декорації, підлога... зала до добору готова. Глядачі на місцях, учасники у грін-румі. Ведуча вбрана по-народному. Сьогодні вуличні підводки люба Оксана писатиме у гуцульському жупанці. Краля!

   Першим на сцену виходить Сергій. Пан Жарук співає задля та для Слави Фролової. Співає Джо Кокера, співає та роздягається. Далі у світлинах. І не тому, що писати для Дусі ліньки, а тому що картинка у тележурналістиці попри все. Принаймі, так колись казала моя перша редакторка – Тетяна Гречанівська.))))

   Далі буде...

                                                       Шоу у етері вже 5 березня, не прогав, люба.

                                                                                                      Цьомик!)