Нам пишуть! Із нетрів НТКУ на мою скриньку надійшов лист. Друкую цей шедевр віршованого слова без пояснень і скорочень.

Зізнаюсь, призабула я від стресу,

Який Старицький написав цю п''єсу?

А може то були Мольєр чи Мрожак...

Згадать і Бенкендорф не допоможе!

Великий шлях Великого народу!

Ми теж хотіли з Сени пити воду.

Ми теж хотіли на вкраїнську стріху

Вліпить собі звізду із Маастріхту.

В кватері європейської родини

Ми вже втулили нашенські гардини,

Стягнули бубни й написали станці.

Вікно нам прорубали «Дикі танці».

І нам би випить з радощів Шартрези,

Й ґрунтовно обсмоктати євротези

Про користь жаб, шампані і вина,

Так ні, з Європи поверта ...Вона!

Щоправда, Дуня до Вітона лиш сходила,

Бо дуже вже Україну любила.

Покаялась, по ЄеСу сплакнула

І кожному по тищі повернула.

Тим часом висіялись дуже гарні

Новенькі вітчизняні олігархи.

Їм навіть українську вчити дзуськи,

Бо суміш є не жегородського із не французьким.

О, мій НТКУ, модель держави!

Все продано - ефір і брухт іржавий.

Все зганьблено... між сорому і калу

Стоїть моя прамать телеканалів.

Стоїть, мов бусол, береже болото...

Нема науки, літаків і флоту,

Нема доріг, заводи розікрали.

То хоч би в ЄеСу когось заслали.

Ми на дорогу їм дамо цибулі й сала,

Пустіть хоч Дуньку, хай би вже співала.

Пустіть хоч Васю. Навіть без бабла.

Чи ту Альошу, хай би вже була...

Пустіть туди Степашку і Гаркушу,

І Кисельова з Савіком, й Арфуша.

Ми в боїнг запакуєм їхні клунки.

Але прошу... візьміть і нашу Дуньку!

                                    Машка НТКушка.

Фото Павла Старостенка