Ви не повірите, але на пресуху до Януковича я все ж пробралася. На щастя, мені не довелося прикидатися репортером «Яготинських вістей». Разом з іншими столичними колегами з самого ранку була на Банковій.
Ще напередодні нам відмовляли, бо ми і не регіональні, і не маємо у засновниках органи влади. Прочитавши пізно ввечері заяву Ганни Герман, що всіх журналістів пропустять, а 22 квітня на сайті президента побачивши оголошення, що той, хто встигне до 11 години акредитуватися, той і пройде, я швиденько побігла до Адміністрації.
Прибігши на Банкову, я побачила крупних тіточок у білих блузках, які гонорово фотографувалися біля вивіски «Адміністрація президента». Хоча на голови нарядним тьотям крапав дощ, їх це не лякало: до бацьки ж приїхали!
У фойє АП зібралося багато журналістів, але коли я спробувала запитати, де тут записують, то суворий охоронець сказав: «Відійдіть і почекайте, спочатку проходять журналісти з регіонів».
Як дівчина чемна, я вирішила пропустити гостей столиці та відійшла вбік. Щоправда, встигла підгледіти, що у величезному списку регіональних ЗМІ існувала й маленька колоночка із представників усіх центральних телеканалів і найбільших інформагенцій.
Ну, щоб не витрачати часу, я почала знайомитися із колегами з регіонів. Як виявилося, в кожній делегації було чоловік по 10-15. Кастинг проходив так: їм розіслали листи з АП із запитанням, хто хоче бути присутнім. У делегаціях були представники як державних і комунальних ЗМІ, так і комерційних.
Коли нарешті їх усіх пропустили, почали записувати й столичних мас-медійників. Олівчиком на окремому листочку. Втім, коли я нарешті потрапила до зали на четвертому поверсі, то зрозуміла, що запитання поставити не вдасться. Біля мікрофонів уже вишикувалася черга з регіональних журналістів.
На відміну від «пунктуального» Ющенка, Янукович прийшов майже вчасно. У супроводі почету: голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, заступниці та за сумісництвом речниці голови держави Ганни Герман, міністра палива та енергетики Юрія Бойка, голови СБУ і за сумісництвом медіамагната Валерія Хорошковського, а ще Андрія Єрмолаєва й інших знайомих облич.
Льовочкін умостився в середині залу серед журналістів, сховавшись за спинами телеоператорів. Пані Герман майже всю прес-конференцію простояла в центральному проході зали та з любов''ю в очах і великою увагою слухала свого боса. Бойко і Хорошковський теж упродовж усього заходу чемно простояли під віконцем біля сцени.
Після виступу Януковича журналісти почали ставити запитання, які мене приємно здивували. Було зрозуміло, що це не зрежисоване шоу. Серед інших були гострі й актуальні запитання: навіщо Янукович пустив до нас ще на 25 років ЧФ, чи відновиться видобуток урану? Про всяк випадок я навіть запитала у миколаївської колеги, яка ставила запитання, чи це її власне. Вона відповіла, що так. «Нам ніхто запитань не писав, ми тільки перед початком біля мікрофону озвучили кожен своє, щоби не повторюватися», - сказала журналістка.
Але не встигла я розстроїтися, що жодному з моїх столичних колег так і не вдалося поставити запитання президенту, як почула рідний голос Сонєчки Кошкіної.
Вже після того як майже прес-секретар президента Денис Іванеско оголосив про закінчення прес-конференції, вона протиснулася до мікрофона без черги і поставила ще два запитання. Іванеско наполягав на закінченні спілкування з журналістами, вже піднімаючись з-за столу, однак Янукович вирішив відповісти.
Соня запитала президента, чи буде проводитися референдум з питання продовження базування Чорноморського флоту РФ у Криму та про ставлення до Раїси Богатирьової, яка пішла з Партії регіонів на посаду секретаря РНБО за президента Віктора Ющенка.
Додам, що новий голова держави почувався невимушено, навіть шуткував. Наприкінці зустрічі у нього відмовив мікрофон, і він пожартував: «Уже й мені вимикають мікрофони без мого дозволу». А ще пообіцяв зі мною і моїми колегами зустрічатися системно.
До зустрічі, Вікторе Федоровичу!
Ваша Дуся
Фото Укринформ