Коли я дивлюся програму «Жди меня», де рідні люди через багато років знаходять один одного, на очі навертаються сльози. Втім, сама я ніколи не думала, що почую у цій програмі знайомі прізвища.

І ось 10 травня на «Інтері» показали фотографію гарного чоловіка з Азербайджану на ім''я Сабір Раджабов. Він розшукував Аллу Ковтун із Києва, з якою він познайомився 36 років тому у потязі «Вільнюс ‑ Баку». У київській студії сказали, що знайшли Аллу, але вона сумнівається, йти їй на цю зустріч чи ні. Каже, пройшло так багато років, і вона подумає.

Аби допомогти визначитися пані Ковтун, у студії в Останкіно показали відеозапис із Баку.

У дівчині на фото я впізнала відому журналістку, колишнього шеф-редактора газети «Урядовий кур''єр» Аллу Ковтун. На той час студентка факультету журналістики підпрацьовувала провідницею та збирала матеріал для майбутніх статей.

Почувши цю зворушливу історію, я зателефонувала пані Аллі, щоби розпитати про подробиці і дізнатися, чи вирішила вона зустрітися з Сабіром.

- Пані Алло, я бачила, що вас шукали у програмі «Жди меня». Розкажіть, будь-ласка, як ви познайомилися із Сабіром. Ви вже дали згоду на зустріч?

- Я дуже здивувалася, коли мені зателефонували і сказали, що мене розшукує давній знайомий. Звичайно, я добре пам''ятала Сабіра, з яким у нас була піонерська дружба. Свого часу він урятував мені життя. Коли ми їхали у поїзді, одному панові зі східним темпераментом, який вирішив, що можна обійматися з усіма європейськими дівчатами, я дала достойну відсіч, тобто ляпаса.

Після цього обурений чоловік ледь не викинув мене з поїзда. І лише Сабір Раджабов, який випадково опинився в той момент у тамбурі, врятував мене. Разом із іншим чоловіком вони скрутили цього нападника, відвели в інший вагон і сказали, що тепер я під їх захистом, і мене ніхто не зачепить. От такі благородні лицарі.

Так, я вже дала згоду зустрітися із Сабіром. Думаю, будемо час від часу телефонувати один одному, спілкуватися.

- Дуже цікаво, як ви стали провідником і де встигли побувати?

- В часи моєї молодості подорожувати де-небудь було дуже накладно. А на той час набиралися студентські загони, і можна було поїздити. Мало того що ти їдеш і бачиш щось цікаве, так тобі ще й гроші за це платять. Можливо, треба було взагалі залишитися провідником. (Сміється.) Так я десь три роки їздила на літніх канікулах.

Двічі була у Владивостоці, куди треба їхати тиждень. Була в Баку, Кисловодську, Москві, Сімферополі, але найбільше мене вразила Рига.

- Чим займаєтеся зараз, і які плани на майбутнє?

- Зараз я звикаю до свободи і шукаю собі черговий проект. Опускати планку якось не хочеться. Є кілька проектів, запрошень, але поки не можу вибрати. Я вже в тому віці, коли я маю право обирати.

Розчулена Муся поцікавилася, як же склалася доля самого Сабіра. Виявляється, життя мужнього і благородного чоловіка теж цікаве. Він зробив гарну кар''єру, дослужився до заступника міністра, а зараз вже вийшов на пенсію і виховує двох онучок.

Любі мої, я замріялася від такої романтичної історії і почала згадувати випадкових попутників. Можливо, і мене хтось шукає у сонячному Туапсе...

Ваша Дульсинея Катасонова

Фото Яни Новоселової