Я завжди захищаю несправедливо скривджених та ущемлених у правах журналістів. Але трапляються випадки, коли мені стає соромно за колег, які в свою чергу ображають невинних українських селебрітіз. От така прикра історія сталася із Сашком Положинським, який сумлінно роздавав інтерв''ю, а його просили то доповнити свої відповіді, то заплатити за власну роботу.
Напевно, образа на знахабнілих журналістів заважала Сашкові спокійно спати теплими травневими ночами, тож усе накипіле він виклав у своєму блозі. Складається таке враження, що роздавати інтерв''ю Положинський не любить, бо зазвичай робить це через інтернет - роздумує над відповідями, а вже готовий матеріал висилає у видання.
Перша прикра історія сталася, коли Сашко, ночей не доспавши, виконав завдання однієї журналістки і вислав короткі відповіді на питання інтерв''ю. В електронному листі фронтмен гурту «Тартак» отримав прохання зробити деякі уточнення у своїх відповідях, проте відчув, що «зробити їх не зможе, бо не хоче». Що саме завадило Положинському дописати інтерв''ю, я не знаю. Чи то запитання були занадто відвертими, чи то лінь поборола музиканта...
Інша історія здивувала навіть мене. Одна журналістка зі Львова дуже довго наполягала на інтерв''ю з Сашком. Отримавши заповітні відповіді, вона насмілилася попросити ще кілька фотографій та координати менеджера Положинського, аби вирішити деякі «організаційні питання». Наївний Сашко й гадки не мав, що «організаційні питання» стосуються коштів, які він має заплатити, аби його інтерв''ю не припало пилом у редакції. Цікава ідея, може й мені таким чином гроші тепер заробляти ‑ писати, а потім від героїв моїх статей вимагати гонорари?!
Навряд чи ви здивуєтесь, дізнавшись, що жодне з двох інтерв''ю так і не з''явилося на сторінках видань. Та не пропадати ж роботі! Тому Сашко, аби заспокоїти своє серденько, виклав як моральну компенсацію запитання-відповіді на власному сайті. Аби ви не втомилися так само, як Положинський, шукаючи посилання, найцікавіше я для вас передрукую:
- Що може довести вас до сліз?
- Регулярно доводить до сліз процес вкладання-виймання контактних лінз, наприклад.
- У вигляді якої людини чи речі ви повернулися б після смерті, якби могли?
- Краще би вже у вигляді якогось могутнього архангела - на більше я поки не претендую.
- Тебе вже давненько на М1 не видно ... На якому каналі телеефіру і радіохвилях тебе можна побачити і почути тепер?
- Постійно з''являюся зараз на телеекрані лише в якості учасника проекту "БУМ" на «Інтері». Є ще супутній телевізійний проект - «БУМ. Уся правда». Якщо хтось не дивиться телевізор, може всі програми переглянути на сторінці bum.inter.ua.
- Проект «Свіжа кров», The Best Of... До речі, сьогоденні «Новые русские горки» вже ведеш не ти, ностальгії не відчуваєш? Щось плануєш такого формату? А продовження цих проектів? Що для тебе актуально на даний момент?
- Не відчуваю ностальгії, не планую ні продовжень, ні чогось нового. Якщо говорити про телебачення, то зараз мені цікаво було би реалізовувати якісь власні проекти - ті, які до душі мені самому в першу чергу. Але навряд чи є телебачення, якому мої проекти були би до душі так само, як мені.
Цілую. Дуся
Фото Павла Старостенка