Щойно закінчився матч "Кривбас" (Кривий Ріг) - "Динамо" (Київ). Гості вибороли перемогу під завісу зустрічі. На 86 хвилині відзначився Ярмоленко. Так от коментатори ледь не пообсцикалися від радощів. Який фонтан емоцій! Ну нарешті, мовляв, дотисли, забили такий надважливий м'яч, вигризли заповітний результат.

А от я, дніпропетровець, вболівав за сусідів, тобто "Кривбас". І мені було дуже прикро чути цей лемент захоплення, в якому так і відчувалося "ми їх зробили". Бо, зрештою, це ж не збірна України грала, за яку українці вболівають незалежно від клубних уподобань і де подібне виявлення почуттів є цілком зрозумілим і доречним.

На полі були дві українські команди. То на яких підставах коментатори відверто вболівали лише за одну і навіть не намагалися приховати своїх симпатій? Це дуже некоректно по відношенню до тієї частини телевізійної аудиторії, яка вболівала за "Кривбас". Тим більше таке неприємно було чути криворіжцям (власне, як і дніпропетровцям) в трансляції домашнього для їхньої улюбленої команди матча.

Це - про сумне. А тепер про прикольне. Я помітив, чи може мені здалося, що головний тренер "Кривбасу" Олег Таран дещо схожий на "людину в чорному" - голівудського кіноактора Томмі Лі Джонса. А ви так не вважаєте? Ось, порівняйте.