Те, що Матіас веде «Національну двадцятку» російською, заслуговує лише негативних оцінок. Бо це однозначне неподобство, яке не може викликати нічого, окрім обурення. Принаймні, в мене.

Передача йде на Першому національному - державному каналі України. Держава - Україна. Державна мова - українська. Та й сама ж двадцятка називається «національною». Ну, здавалося б, які ще аргументи потрібні, аби вести передачу українською? Ні, для Першого національного (!) цього виявляється не достатньо. Не переконливо.

«Не знаєш української, не вистачає інтелектуального потенціалу навіть на анонси кліпів - ну і хрєн з нею, з солов'їною. Хай завжди буде «рускій мір!» - такою видається логіка редакційної політики НТКУ на чолі з головредом Христиною Стебельською.

Це щодо мови. А от як ставитися до того, що музичні кліпи йдуть з сурдоперекладом?

Ні, він мені не заважає, не відволікає і не дратує. Не про це йдеться. Принагідно висловлюю щирі співчуття людям, які не чують навколишній світ. Просто я хочу зрозуміти, для чого це робиться?

Одна річ, коли з сурдоперекладом показують новини, фільми. Він також був би доречний в інших аналітичних та розважальних програмах. Але щоби під час кліпів? Навіть не знаю...

Чи є якийсь в цьому сенс? Адже музику у такий спосіб все одно не передаси. Лише слова. То наскільки у зв'язку з цим благородний задум кореспондується зі здоровим глуздом?

Чи це не теж саме, якби, скажімо, перекладати живопис для незрячих шрифтом Брайля?