Два чоловіки,
одягнуті в схожу, як мені здається, на
енкаведистську форму, ведуть Руслану по темному коридору. По лівий і правий боки - в'язні
за гратами. Нарешті Руслану кидають у камеру...
Хоча пісня
«Ейфорія» - з альбому «Мій Брат (Разом)», який вийшов ще в 2012 р.,
поява кліпу на
телебаченні припала якраз на другу
річницю ув'язнення Ю.Тимошенко.
Принаймні, саме цього дня у «Національній двадцятці» з російськомовним Матіасом
на Першому (анти-) Національному відео побачив я. До того воно не траплялося
мені на жодному з музичних каналів, хоча дивлюся їх часто і, зазвичай, в курсі новинок, а надто - україномовних.
На початку кліпу
висвічуються слова: «Україна. Київ. Далеке майбутнє». Судячи з розмаху
політичних репресій в державі, не таке вже й далеке. Все це відбувається
вже сьогодні. Фінал обнадіює - повсталі бранці виборюють свободу. Щоправда, вийшовши на
волю, бачать вщент зруйноване місто. Ніби після вибуху атомної бомби.
Може це натяк на результати правління головного гопника країни -
президента-рецидивіста та його окупаційної адміністрації, зокрема київського
гауляйтера?
Пісні не вистачає лише закликів «Юлі - волю!» та «Зека - геть!». Але той, хто захоче, їх відчує. Між рядочків. Саме так і сталося зі мною. Цьому неабияк сприяли настрій, атмосфера й енергетика кліпу.
«Так буває раз.
Може кожен з нас
Вийти в небеса.
Ей-форi-я!
Я усе вiддам,щоби бути там.
Це моє iм`я -
Ей-фо-рi, Ей-фо-рi,
Ей-форi-я!»
Читай також: