Що таке «хуцпа» і як вона використовується українськими політиками дуже влучно, досконало точно і навіть, я би сказав, разюче пронизливо написав у своїй статті на «Українській правді» Валерій Степаненко. Ось лише декілька цитат:

«Слово "хуцпа" походить зі староєврейської і означає особливо цинічну, підлу й зухвалу брехню, свого роду симбіоз цинізму й нахабства, здатний інколи навіть паралізувати волю ворога чи опонента до активного спротиву. Класичний  приклад хуцпи, коли підліток, який по-звірячому вбив власних батьків, просить у судді поблажливості на тій підставі, що він тепер сирота.»

«Хуцпа була одним із основних прийомів російських більшовиків у політичній боротьбі. Той же Ленін відзначав ефективність супернахабства , коли потрібно справити враження»».

«У сучасному українському політикумі хуцпа є достатньо широко поширеним явищем. Адже менталітет значної частини українського суспільства лишається все ще "совковим", одним із наріжних каменів якого є саме хуцпа. Особливо це стосується південно-східних регіонів країни, які складають електоральне ядро правлячої партії.

Саме тому найбільш активно хуцпа використовується високопосадовцями та офіційними речниками ПР, які є переважно вихідцями з Донбасу чи ментально близьких зрусифікованих "совком" регіонів. Зокрема, і на популярному ток-шоу "Шустер Live", яке, на думку донецьких гопників, може бути свідченням наявності свободи слова в де-факто окупованій ними країні».

«Практично всі депутати фракції ПР, які уповноважені бути її речниками і "світяться" на різного роду телевізійних шоу, ті ж Колесніченко, Бондаренко, Чечетов, Богословська, Олійник, Герман, є хуцпістами. У своїх публічних виступах, зокрема і на ток-шоу "Шустер Live", вони дозволяють собі вдаватися до очевидної брехні, особистих образ, безсоромно називають біле чорним і навпаки».

Так от черговий яскравий приклад хуцпи був продемонстрований губернатором (використовую це слово свідомо, позаяк вважаю його найбільш відповідним проросійській орієнтації посадовця) Харківщини Михайлом Добкіним та харківським мером Геннадієм Кернесом на останньому «Шустер-live». Обидва провели справжній майстер-клас! В конкурсі хуцпістів цей дует міг би сміливо претендувати на гран-прі не лише українського, а й міжнародного ґатунку.

Серед найбільш вражаючих моментів спільного номеру Михайла Марковича та Геннадія Адольфовича цього разу стали твердження про те, що до зняття пам'ятної дошки видатному, всесвітньо відомому українському мовознавцю-славісту Юрію Шевельову вони, не мають жодного відношення. Обидва, звісно, як були, так і лишаються категорично проти вшанування науковця, але до демонтажу пам'ятного знаку - абсолютно не причетні.

А на «підтвердження» навели «неспростовні докази»: мовляв, в цей час, коли розбивали дошку, міськрада, бачите, тільки засідала і ще не винесла з цього приводу жодного рішення. Це ж треба! Отже виходить, що акт вандалізму вчинили без їхнього відома і санкції. Цікаво, на який відсоток тих, що повірили у сказане ними, розраховують можновладці? Хоча, може і не розраховують. Адже жанр хуцпи для тих, хто працює в ньому, є такою собі річчю в собі, самоцінністю. Хуцпа заради хуцпи. Головне - сказати, продемонструвавши свій клас, мовляв, бачите, на що ми здатні? А хто і як її сприйме, то справа двадцята.

Одначе на цьому дует хуцпістів Допи і Гепи не зупинився. Блискучим  продовженням виступу стало переведення стрілок щодо варварської розправи над пам'ятним знаком вченому на... «Свободу»! Мовляв, це ж вони звикли пам'ятники леніну руйнувати, то ж і у випадку з Шевельовим - це їхній, «свободівський» почерк! Отакої! Супер-хуцпа!

І все це на повному серйозі, зі звіриним оскалом на обличчях. Одне з яких дуже нагадувало щурину мордочку, а друге - іншого гризуна, щось на зразок гігантського байбака.