Как говорит моя Муся, генералы не бегают. В мирное время это вызывает смех, а в военное панику. На генеральных директоров телеканалов такое правило не распространяется, потому что эти бегают всегда, а в такое смутное время как сейчас особенно быстро. Пока все смотрят новости в каютах, они носятся по палубе в поисках нового Нильса с дудочкой или удобной возможности свалить с корабля. Желательно, без каких-либо претензий со стороны нового капитана и матросов.

Так, например, "красиво" ушел экс-гендиректор НТКУ Александр Пантелеймонов, покинув пост в статусе жертвы, а не пособника преступного режима. Легким испугом и артериальным давлением отделался бывший руководитель Луганской ОГТРК Родион Мирошник, которого обвиняли в нарушении нескольких Законов Украины и манипуляциях в поддержку Ефремова с Януковичем. Здраво оценивая свой послужной список, оба ушли без лишнего шума и пыли со своей стороны.

А вот их коллега, гендиректор Хмельницкой областной гостелерадиокомпании Елена Павлюк посчитала, что не время бежать, поджав хвост. Решив побороться за место под солнцем революции, она вспомнила старые навыки тележурналистки и выдала в эфир ура-патриотичный сюжет под своим именем. Честное слово, мы с Мусей еще не встречали действующих гендиректоров, которые снимают телесюжеты по 5 минут, да еще с видеорядом из фотографий.

Вот они - герои наших дней, о которых гендиректора сюжеты снимают

В общем, эту редкую и, можно сказать, уникальную работу мы получили от одного и наших читателей. К ней прилагалось письмо, автор которого явно знаком с местной телевизионно-политической кухней и переживает о лице современной журналистики на Хмельнитчине. Признаюсь, нас подкупил не только призыв автора письма показать, как не нужно делать журналистику, но то, что все может остаться по-старому.

"Дорогенька, Дусю!
Надсилаю тобі відеосюжет, який підготувала до ефіру Олена Павлюк - генеральний директор Хмельницької ОДТРК. Прошу ознайомити з ним усіх майбутніх журналістів, щоб вчилися як не можна писати сюжети. Окрім того, що це очевидна "джинса", це ще й найвища ступінь бездарності журналіста, який  чотири роки керує творчим колективом. Маємо великий сумнів, що за такого керівника, навряд чи вдасться збудувати громадянське телебачення на теренах Хмельниччини.

На щастя, пані Олена дуже рідко береться за перо. Просто зараз це їй необхідно, щоб хоч якось продемонструвати свій патріотизм, який не проявлявся раніше. Це свого роду соломина, за яку вона вхопилась, щоб втриматись у своєму кріслі. Адже громада області та активісти місцевого євромайдану вже тричі висловлювали їй недовіру і вимагали написати заяву на звільнення.

В той час, коли люди на майданах відстоювали право на краще життя, Олена Павлюк поїхала на відпочинок за кордон. Коли ж повернулась, пішла майже на три місяці на лікарняний і навіть встигла зробити собі групу інвалідності. У такий спосіб вона вичікувала час з надією,що змін у владі не буде. Людина з такою громадянською позицією немає права очолювати такий стратегічний об'єкт, який покликаний  оперативно подавати чесну та об'єктивну інформацію, не чекаючи штурму і обурення людей.

Крім того  за часи її господарювання /на посаді вона з 2010 року/ в ефірі були лише причесані, згідливі матеріали, в яких співалися лише оди тодішньому губернатору Василю Ядусі та транслювались навіть пісні, присвячені йому. І навіть під час Майдану, коли громада вимагала відставки Ядухи, ОДТРК про це замовчувала.

За розпорядженням Олени Павлюк її підлеглі буквально висвітлювали кожен його крок. В новинах з шести сюжетів було три, а то й чотири про те як плідно працює Ядуха і його заступники,решта-про так зване покращення. Тоді як на інших каналах, навіть місцевих, люди бачили іншого Ядуху. Про захоплення ним та його донькою державних ставків, про лімузин,який йому купили більш як за півмільйона гривень, про нікому не потрібний пам'ятник за 5 мільйонів бюджетних грошей, який, до речі, вже дав тріщину, і про місцевий аеропорт, де люди три роки не отримували зарплату. А під час трагічних подій на Майдані, знімались пісні та танці.

Вже навіть після того як громада пікетувала телецентр, вимагаючи звільнення Павлюк з посади, місцевий Майдан показували однобоко. Жодного разу не прозвучало в ефірі, чого насправді вимагали люди, а саме відставки уряду Азарова, Януковича, Ядухи, проведення позачергових виборів Президента. Натомість в День Соборності, після того як на столичному майдані загинули люди, телебачення  знімало акт злуки та транслювало концерт. Щоправда записали й звернення Ядухи про екстремістів та радикалів, які нагнітають ситуацію в державі. Всього в одному листі і не перерахуєш.

Навіть зараз,коли інформації в регіоні не бракує, телебачення та радіо не змінилось. Сіра балаканина в студії, відсутність проблемних матеріалів та об'єктивної інформації про життя  краю. Знову співаються оди, тільки вже іншому губернатору".

Автор письма решил не ставить под ним свою подпись, поскольку не уверен, что на ХДТРК произойдут перемены. Дескать, работу терять не охота, а с теми, кто говорит правду, директриса не церемонится. Кроме того, на канале уверены, что Елена Павлюк вскоре доберется ко всем, кто не поставил свою подпись в письме Олегу Наливайко в ее поддержку.

Так это или нет, мы обязательно узнаем со временем. Но есть надежда, что это письмо будет прочитано в столичных кабинетах и там прислушаются к мнению хмельнитчан. Может, уже пришло время называть конкретные фамилии, говоря о люстрации руководства государственных СМИ?

Ваша Дуся Катасонова

Фото: ye.ua