Известный телеведущий, звезда Нового канала и просто веселый парень Сергей Притула, как и многие его коллеги, ведет активную жизнь в соцсетях. Так, на своей официальной страничке в Facebook Сергей иногда делится интересными наблюдениями, что-то комментирует и даже постит личные фотографии с сыном. Вот только раньше Дуся как-то не читала его сатирическую прозу на околополитические темы, все больше слушая выступления мастера разговорного жанра.

Но, видно, на почве донбасской истерии вокруг «фашистов-бендеровцев» в Киеве у тернопольчанина Притулы наболело. Вот он и решил немного отжечь глаголом, написав саркастический рассказ на злобу дня. Надеюсь, мы его еще услышим на одном из выступлений "Варьятов", а пока предлагаю прочесть самостоятельно. Можно вслух.

Здалось мені, що у моєму під*їзді живе фашист...

Не знаю чого, от здалось та й капєц. Почав думати, хто то може бути?! Першим ділом подумав на тих хто живе у 88-ій квартирі. І дійсно, чого б то нормальні люди жили у квартирі, на якій прихований символ Гітлера? Он, у Львові цілий стадіон дискваліфікували на 5 років, бо якийсь чувак був у футболці з номером 88! Пішов, пробив, виявилось, там живе пенсіонерка.

Зрадів, що помилився, але побачив, що у неї в хаті бігає німецька вівчарка... зрозумів, що баба шифрується. Витягнув записник і записав номер квартири. Витягнув з квартири пральну машинку і 2 каструлі, які роками лежали на балконі, чекаючи, що я їх відремонтую. Тим всім перекрив вхід у під*їзд. Взяв табуретку і сів за «блок-постом».

Прийшли сусіди з третього поверху: чоловік, жінка і дитина в колясці. Попросив, щоб вивернули все, що є в колясці, щоб перевірити, чи не везуть там фашиста! Відмовились... я сказав, що відмовитись від перевірки на фашиста можуть тільки фашисти і пропустив. Але квартиру записав у «чорний список потенційних фашистів»!

Після пар йшли студенти. Підійшли до мого блок поста. Один був з навушниками. Попросив дати послухати, що там грає. Грала група «Рамштайн». Зробив вигляд, ніби не здогадався, хто вони такі. Квартиру заніс у список.

Прийшов сусід з яким живу через стінку. Запитав «Вот да фак?». А я запитав чи він часом не ЦРУ-шне чмо, бо якого біса питати «Вот да фак»? Получив в морду. Підло. Без попередження. Як фашисти 22-го червня... записав у список.

Під*їхав сусід з 4-го поверху на БМВ. Я навіть нічого не питав. І так все ясно. Записав у список.

Захотів їсти. На лавці під під*їздом сиділи бабулі. Попросив їх, щоб принесли мені фляшку горілки і закуску. Запитали навіщо? Сказав, що я антифашистський фронт, стою на їх захисті і вони зобов*язані мене годувати, поки я їх захищаю! Бабулі сказали, що коли фашисти зайшли в Україну в 41-му, то теж так казали. Записав у список зразу всіх.

З сусіднього під*їзду прийшов алкаш. Приніс фляшку і сирок. Вмазали. Зразу записав його у ряди антифашистів, бо ж видно, що людина ідейна. Не те, що ті бабулі. Коли фляшка опустіла, відправив його у свій під*їзд і розказав, як робити блок-пост. Відчув, що все роблю правильно!

Вечоріло. Під під*їздом стояло 15 чоловік, які не могли зайти, бо я лежав впоперек проходу зверху на пралці і баняках. Ригав. Бо не міг витримати того, що пів-під*їзду фашисти і зрадники! Ті, хто стояв і хотів зайти, кричали, що я фашист, але я пам*ятав слова Черчіля, який казав, що «майбутні фашисти, будуть називати себе антифашистами»! Пішла жовч!

Під*їхав бобік з ментами! Я зрадів, бо і єжу понятно, що міліція з народом! А народ - це я! Але якогось хріна, вони почали пакувати мене в бобік. Я кричав, що беруть не того, що всі фашисти живуть на 3,4,5 поверхах і стоять під під*їздом, але видно, що фашистська личина пустила коріння набагато глибше і зараз проявилась у цих нелюдах, запроданцях, які пакують мене в бобік!

Сволочі під під*їздом аплодували, бабки на лавці плювались, студенти співали фашистський гімн «Путін - Х..йло, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла», з балкону 5-го поверху гавкала німецька вівчарка, з вікна третього поверху в морду прилетів памперс з гімном, фашистські прислужники менти, ні-ні, поліцаї, крутили мої руки... я розумів, що коричнева чума розрослась до невиданих масштабів. І тільки вогник папіроски над пральною машинкою у сусідньому під*їзді, в мозолястих руках сусіда-антифашиста, якого я прийняв у цей священний бій, вселяв надію...

Наша Битва Ще Не Закінчилась!!!

Как думаете, могла такая история борьбы с «фашизмом» случиться где-то в Украине? Нам с Мусей кажется, что да. Более того, этот «антифашистский» фарс национального масштаба происходит прямо сейчас на наших глазах. И хорошо все-таки, что есть люди с чувством юмора, у которых рука тянется к клавиатуре, а не к пистолету.

Дуся Катасонова

Фото: facebook.com