Несмотря на Майдан, войну и бесконечные выборы, нынешний год стал на удивление урожайным на отечественные киноновинки. Не так давно я делилась впечатлениями от "Поводыря" Олеся Санина, а на днях меня занесло на допремьерный показ менее громкого, но не менее интересного фильма - "Голливуд над Днепром. Сны из Атлантиды" Олега Черного. Так что, пока возле дворца "Украина" срывали концерт Ани Лорак, а мои коллеги "избивали" журналистку LifeNews, ваша покорная слуга наслаждалась фильмом Черного, донимала киношников и всячески мешала им радоваться жизни в тепле и уюте кинотеатра "Оскар".
"Голливуд над Днепром" - это историко-документальная притча о селе Бучак, где с 1950-х снимали фильмы знаменитые режиссеры, в том числе Тарковский и Параджанов. Однако в 1980-х значительная часть Бучака была уничтожена во время строительства Каневской ГАЭС. Уникальная местность просто-напросто оказалась под водой и превратилась в некую Атлантиду, которую можно восстановить разве что по легендам и воспоминаниям. В итоге кадры из фильмов, воспоминания киношников, краеведов и местных жителей, буйство природы и замечательная музыка "ТНМК", "Татхагаты" и композитора Игоря Стецюка сложились в картину, которую интересно посмотреть даже человеку, который никогда не был в тех местах и не слишком увлекается историей кинематографа. Олег Черный назвал "Голливуд над Днепром" притчей, и, в общем-то, история Бучака действительно воспринимается как метафора того, что произошло с нашей страной за последние 50 лет. Конечно, вряд ли этот фильм будут крутить в кинотеатрах - дистрибьютором, кстати, является информагенция ''ПРО'' (ТОВ ''Джоломига'') во главе с Ириной Плеховой - но хотелось бы надеяться на телеверсию.
Виновник торжества, режиссер Олег Черный, встречает гостей
Несмотря на обилие звездных лиц, допремьерный показ "Голливуда над Днепром" получился довольно тихим: скорее хорошо организованная вечеринка "для своих", чем громкий светский раут. Пиво от спонсора, никаких мехов и блесток - пафос исходил разве что от Влады Литовченко с клатчем "Шанель" и в шубе, которую она не пожелала сдать в гардероб и с завидным постоянством выгуливала перед объективами фотографов.
Влада Литовченко демонстрирует модельно-охотничью стойку
Генеральный директор "1+1 медиа" Александр Ткаченко прибыл одним из первых
Поскольку киношники - публика не слишком пунктуальная, в ожидании показа гостей развлекали бандурист Ярослав Джусь, Сашко Положинский и Орест Крыса со своей группой "Татхагата".
Надо сказать, Положинский в этот вечер успевал все - и петь, и веселить Олега Михайлюту. Кстати, Фагот также стал одним из авторов "Голливуда над Днепром" - у музыканта с Бучаком свои секреты.
Пока суд да дело, я вспомнила о незавидной судьбе Ани Лорак и расспросила уютно расположившуюся в объятиях Арсена Мирзояна Тоню Матвиенко, что она думает по поводу срыва концерта коллеги.
- Тоня, пока мы ждем показа фильма, некие люди пытаются сорвать концерт Ани Лорак во дворце "Украина". Что вы думаете по этому поводу?
- Ой, та ви що? Мені здається, треба від Ані Лорак вже давно відстати, залишити її в спокої, бо від того, зірвуть чи не зірвуть її концерт, нічого не зміниться. Вона не винна взагалі ні в чому, що у нас в країні відбувається. Вона дійсно до цього року була співачкою двох країн – України і Росії. Думаю, це цькування треба припинити. Можливо, запропонувати Ані Лорак зробити прес-конференцію, щоб журналісти могли спокійно поставити їй якісь питання. Щодо сьогодні – я розумію, що вона хоче дати концерт, але це вже такий піар... усі говорять, що будуть провокації, що буде щось відбуватися. Я навіть не хотіла би говорити про Ані Лорак, бо сьогодні про неї говорять всі. Ви що, не знаєте, яка Ані Лорак є по собі? Боже, та дайте їй співати і займатися тим, що вона хоче. Один раз вона просто вчинила не подумавши, і не було поряд людей, які могли б їй порадити. Якісь погані навколо неї радники та піарники. Я впевнена, що Кароліна любить свою країну, людей, але вона не може зробити кроки, яких би ми від неї хотіли – відмовитись від концертів, наприклад. А раптом у неї контракт із російським продюсером? Уявіть, якщо так – як вона повинна себе поводити? Думаю, просто прийшов момент у неї запитати якісь речі, щоб вона все пояснила, і люди заспокоїлись.
Дуэт "Анна-Мария" предпочел общаться с детишками. Девушки так и лучились пугающе-одинаковыми улыбками.
Близнецов в этот вечер хватало, можно было смело загадывать желания. Режиссеры Оксана и Марина Артеменко с гордостью демонстрируют пригласительное на показ Черного.
Оставив близнецов, я взяла под белые ручки Олега Черного и расспросила режиссера, как ему пришло в голову снять кино о Бучаке.
- Олеже, наскільки я знаю, твій «Голівуд над Дніпром» мав з’явитися раніше. Чому фільм так довго знімався?
- Не те щоб довго знімався – скоріше, довго монтувався. Це було пов’язано з тим, що частину хронікальних матеріалів складали кадри з фільма «Іванове дитинство» Тарковського та «Поеми про море» Солнцевої, які належать студії «Мосфільм». Потрібно було вийняти кадри, а вже почався Майдан, і ми зіткнулися з певною бюрократичною тяганиною. В якийсь момент я вже був майже в розпачі і подумав, що проект доведеться закривати, бо без цих кадрів не було б значного відрізку картини, це було б уже не те. Тому все затяглося: ми мали здати картину в кінці 2013 року, а офіційно завершили у травні 2014.
- Як виник задум картини?
- Це дуже приватна історія. Мій тато працював на кіностудії Довженка. Він був заступником головного редактора. І в ці місця, в село Бучак, приїздив такий самопальний табір кінематографістів. Збирався колектив у 10-12 сімей, брали намети, надувні матраци, човники для риболовлі і влітку на місяць виїжджали туди з дітьми. Серед цих дітей був і я.
Коли я почав готувати картину, то прийшов до Михайла Іллєнка, який знімався у братовому фільмі «Вечір на Івана Купала», і кажу: «Михайле Герасимовичу, ви повинні знятися в фільмі». Він мені – та ти розумієш, я те, я се... «Михайле Герасимовичу, - кажу, - ви пам’ятаєте, як 69-го року ви приплили на яхті в село Бучак разом зі своїм однокурсником?» - «Пам’ятаю». – «А там, - кажу, - бігали діти, і один з тих хлопчиків був я. Тому ви мусите знятись і розповісти про Бучак». Ну, Іллєнко сказав – здаюся, буду розповідати. Ми не були в Бучаку з 1973 року. Моя сестра Надія 2008 року запропонувала мені туди поїхати, подивитися, що там є. Звичайно, я майже нічого не впізнав, на жаль. Але поступово почало згадуватись. І я подумав – може, варто з цього зробити картину?
Олег Черный и его супруга - директор информационной агенции культурных индустрий "П-Р-О" Ирина Плехова
- Ти говорив про те, що робота над фільмом затягнулася через проблеми з російською стороною. Це було ще під час Майдану, а чи змінилися в тебе стосунки з російськими колегами зараз, коли йде війна?
- Розумієш, з тими російськими кінематографістами, які «вменяемые», – з ними все ок. І насправді їм зараз набагато важче, ніж нам у грудні-лютому. Бо ми все ж відчували плече товаришів, а там вони якось розрізнені. Вийти і публічно висловити свою позицію – це проблема. Є дуже багато кінематографістів, які підтримують Україну. Той самий відомий режисер-документаліст Віталій Манський, кінокритик Андрій Плахов, режисер Ельдар Рязанов, який завжди нас підтримував. Ми з режисером Дмитром Томашпольським були ініціаторами створення сторінки на підтримку російських кінематографістів, і вони активно на це відгукнулися. А є ті, хто піддався Мордору. На жаль, таких серед знайомих теж багато. Ну, або протверезіють, або не протверезіють – тут уже ніхто не знає.
Один из главных рассказчиков "Голливуда над Днепром", режиссер Михаил Ильенко, был традиционно сдержан и немногословен
Режиссер Владимир Войтенко в ожидании показа коротал время за разговорами и мандаринками
Как всегда, стильный начальник управления реализации проектов Госкино Станислав Притула
Журналист Игорь Грабович был не слишком рад оказаться один на один с камерой Дуси...
... а потому быстро убежал к программному директору Одесского кинофестиваля Алику Шпилюку и Владимиру Войтенко.
Продюсер "Голливуда над Днепром" Игорь Савиченко тоже ловко скрывался от камер, так что пришлось брать его тепленьким у холодильника с пивом. Игорь рассказал, почему решил взяться за фильм Олега Черного и принесет ли ему деньги "Поводырь".
- Ігоре, чому ви взялися продюсувати фільм Олега Чорного, адже це дуже специфічна, «некасова» картина?
- Олег показав історію. Він в цьому сенсі унікальна людина, виріс прямо на кіностудії Довженка, бачив усе з самого початку, їздив у всі ці «піонерські табори», на бази відпочинку. Бучак – історія настільки йому близька, що коли він мені її змалював, я зрозумів, що кіно може бути цікавим. А з іншого боку, коли він прийшов із цим проектом, ще був живий кіноальманах «Україно, гудбай!». Бучак був місцем, куди хтось приїхав, щось побачив, переказав, повернувся зі своєю групою і почав знімати – а там знімався фільм за фільмом, сформувалась певна тусовка. А коли цензура почала закручувати гайки, коли це місце затопили Канівським водосховищем, якось водночас усе взяло і зникло. І це невловимо нагадало мені створення «Україно, гудбай!» - не було ніякого кінопростору, а тут він узяв і створився на голому ентузіазмі. Те саме, що в Бучаку, було у нас: всі спілкувались, «передавали» одне одному акторів, великим кагалом створювали цей простір. І вийшла своєрідна алюзія на те, що було 50 років тому.
Продюсер Игорь Савиченко
- Ігоре, ви також є співпродюсером «Поводиря», який збирає небачену для українських фільмів касу. Які комерційні очікування від прокату картини Саніна?
- Фінансові очікування не виправдовуються поки що ні в кого, на це ніхто не сподівається, кіно зараз узагалі під питанням. Є певна маркетингові витрати: друк плакатів, промопоїздки. Санін же більше місяця їздив з показами, зараз їде до США. Частину цих витрат ми компенсуємо з прокату. Значну суму у промо вклала дистриб’юторська компанія B&H, і для того, щоб повернути вкладені гроші, нам треба перейти межу хоча б у 7 мільйонів гривень. Тоді це стане не збитковим з точи зору прокату. Ну а говорити про те, щоб на ньому заробити – 16 мільйонів державного вкладення не повернуться в будь-якому разі. Але зараз треба робити кіно для глядача. Щоб він почав його дивитись, щоб він знав, що є українське кіно.
Кинооператор Эдуард Тимлин и режиссер Михаил Ткачук не отходили от актрисы Раисы Недашковской...
... а Ткачуку посчастливилось поцеловать царственную щечку Раисы Степановны
Еще один автор фильма, Дмитрий Иванов, охотно позировал камерам
На показ пожаловал пластический хирург Дмитрий Слоссер, которого украинцы смогут увидеть в проекте "1+1" "Поверніть мені красу". Небось искал будущую жертву
Организатор вечера Ирина Плехова в деталях соблюла "голливудскую" цветовую гамму
И, наконец, вся съемочная группа в сборе
Что-то мне подсказывает, что скоро мы все же увидим "Голливуд над Днепром" на одном из украинских телеканалов. Надеюсь, мои предположения окажутся правдой.
Дуся
фото: Максим Лисовой