Сегодня ночью Юрий Стець  на своей странице в фейсбуке   написал пост, содержание которого мы приводим полностью в связи  с его «программным значением»

Причиною, що спонукала мене написати цей пост стала навіть не необхідність бути публічним і відкритим для суспільства. А особисте зобов'язання, дане всім, хто конструктивно критикував, піднімав проблеми, ставив питання і теги. Вочевидь, я не можу реагувати в он-лайн режимі, хіба що вночі, як зараз.
Отже, мені, так само як і вам, не подобається:
- коли цинічні виродки, прикриваючись посвідченнями російських журналістів, штампують матеріали, в яких знущаються з українських героїв і патріотів;
- цього відео в інтернеті безліч, натомість кадрів, відзнятих нашими журналістами майже нема, все зводиться до сухих заяв речників (МО, АТО, РНБО, Генштабу тощо);
- відео з затриманими російськими найманцями, які приїхали знищувати мою країну немає на українських телеканалах, тому що їм з якихось "важливих" причин не дають знімати цих уродів наші спецслужби;
- нашим репортерам на передовій доводиться розробляти буквально спецоперації, долаючи дерев'яну, тупу систему, як смугу перешкод.
Мені також не подобаються:
- газети, зареєстровані тут, в Україні, які є майже копією туалетного паперу під назвою "новоросія";
- українські кабельні оператори, що дозволяють собі транслювати російські чмошні канали, накшталт "звезда";
- сайти, назва яких закінчується .ua, а контент нічим не відрізняється від "кисельовщини". 
Що збираюсь робити:
На найближчому засіданні Ради національної безпеки і оборони я внесу розгляд всіх цих і не тільки питань в порядок денний, запропоную своє бачення їх розв'язання і вимагатиму рішень з єдиним і простим аргументом - війна все не спише.