В пятницу вечером на телеканале "Громадське ТБ" вышла программа "Свобода медиа: между властью и олигархами", поводом для которой стали последние события, связанные с "Укрнефью" и «Укртранснефтью»  и оскорбления экс-главой Днепропетровской ОГА Игорем Коломойским журналиста "Радио Свобода" Сергея Андрушко. Точнее, обсуждалась реакция на эти события телеканалов и отдельных медийщиков. На эфир пришли Сергей Андрушко, главред "УП" Севгиль Мусаева-Боровик, редактор отдела новостей газеты "Вести" Марина Петик, телеменеджер Алексей Мустафин, журналист 5 канала Азад Сафаров, телеведущий ICTV Андрей Куликов и лучезарный Богдан Кутепов. Дискуссия в сложившейся в "медиаспильноте" ситуации более чем уместна, однако "Громадське ТБ" в лице ведущего Романа Скрыпина решило несколько упростить дело и поделить украинские медиа на честные и «продажные» исключительно по принципу принадлежности.

Честно говоря, в какой-то момент у меня сложилось впечатление, что "Свобода медиа" - не столько дискуссия, сколько эдакий сеанс психотерапии для Кутепова и Скрыпина, не устающих обличать нехороших коллег по цеху. Но это уже детали. Отдельный пункт непрекращающейся всю прошедшую неделю дискуссии - освещение конфликта моими коллегами из "Телекритики", которая частично входит в принадлежащую Игорю Коломойскому группу «1+1». В связи с этим мне было особенно интересно посмотреть включение медиаэксперта Отара Довженко, который выходил на связь по скайпу из Львова.

- У нас на зв'язку є Отар Довженко, який мав відношення до "Телекритики". "Телекритика" тепер в холдингу "1+1 Медіа", тобто теж належить Коломойському. Але Отару, я так розумію... Що, я помиляюся, Отаре?

- Частково. "Телекритика" складається з двох частин, одна з них громадська організація, яка нікому не належить

- Одна з "Телекритик" чесна і незаймана, а друга продалася Коломойському. 

- Вона теж чесна, хоча її інвестором є Коломойський. Між іншим, її співзасновником з пакетом 6% є я, тож я, можна сказати, наймолодший в світі партнер Коломойського.

- Наймолодший в світі олігарх.

- Так-так. Я не знаю, чи знає про це Коломойський, але, може, він дивиться "Громадське". 

Далее Скрыпин с Довженко обсудили интервью Коломойского с ведущей «1+1» Аллой Мазур - и вернулись к теме "Телекритики".

- Як журналістам виконувати свої обов'язки? От як "Телекритика" - одна частина чесна, друга належить Коломойському. Але повністю убезпечити себе від вплива власника - чи можливо це, для того, щоб аудиторія в першу чергу діставала об'єктивну інформацію.

- Насправді журналісти «1+1» в цій ситуації просто поводилися як заручники, хворі на Стокгольмський синдром. Вони розуміють, що це їхній власник, вони певною мірою є адептами міфу про те, що Коломойський врятував Україну, врятував Дніпропетровщину, і так далі. Я не скажу, що це міф на 100% - я думаю, що він частково справедливий. Тому вони таким чином поводились, я думаю, їм теж в душі гидко, прикро. Слава Богу, що ми не є на їхньому місці. І, між іншим, в "Телекритиці" ви не знайдете ніякої апології Коломойського, навіть тіні. Можете пошукати, якщо знайдете - виставлю пляшку. 

- Пляшку чого? Уточняйте, бо можна і порожню виставити. Або коктейль Молотова.

- Я послухаю, що ви любите пити. Одним словом, мені шкода тих людей, які працюють на "плюсах", разом з тим, можу сказати, що кількість агресії і чорнухи на каналах, протиставлених Коломойському, суто кількісно була на порядок більша. 

- Як журналістам, Отаре, висвітлювати події максимально об'єктивно? Тобто вони мають звільнятися, сказати - я в цій грі участі не беру, я не буду обслуговувати олігархів?

- Я звільнявся, Бодя (Кутепов - Дуся.) звільнявся, ти свого часу звільнився... З цього приводу є дуже хороші рекомендації у Андрія Куликова. З одного боку, це є питання власників, з іншого боку, це є питання, так би мовити, особистого масштабу, калібру і професіоналізму. Тобто така велика людина, як наприклад, Андрій Куликов, може вибудувати свою комунікацію з власником так, що його не можна пинати ногами, принижувати і змушувати переступати через себе. Маленькі люди, як автор цього жополизького сюжету, який був на "плюсах" - не можуть. Вони прогинаються, лижуть, переконують себе в тому, що Коломойський справді кращий за інших, і зараз його варто підтримати.

Через некоторое время, очевидно, редакторы "Громадського" таки поняли, что в случае с Отаром Довженко тема заявленной дискуссии была раскрыта скорее номинально. И "Громадське" сделало еще одно скайп-включение с Отаром.

"По дискусії і взагалі по всьому, що тут у вас відбувалося, репліка у мене одна. Мені здається, все дійшло вже до такого рівня взаємного цькування, взаємного нерозуміння - і на підставі того, що стосується Коломойського, і що стосується якихось інших речей в журналістиці... Зараз уже "медіаспільнота" так пересралася між собою на тему, чи треба мовчати про Коломойського чи не мовчати, хороший-поганий... Мені здається, що ми вже реально дійшли до такого стану катарсису, коли нам треба зупинитись. От у мене чітке таке відчуття. Тому що дробитися ще в такій маленькій спільноті на тих людей, які вважають, що Коломойський хороший, і тих, які вважають, що Коломойський поганий...  Очевидно, що треба запускати зворотний процес для того, щоб нам було що протиставити олігархам і власникам", - сказал Довженко.

На реплику Скрыпина насчет того, что неясно, что такое "зворотній процес", и что власть и олигархи - обое рябое, и честные медиа им не нужны, Отар ответил следующее.

"Я би не перебільшував. Були дуже великі зміни на краще в державних медіа. Між іншим, за винятком єдиної ОДТРК, де реально все стало гірше, ніж було за Януковича - це Дніпропетровська. Я не боюся цього казати, що Дніпропетровська ОДТРК стала ще більш приниженою, прислужницькою щодо команди Коломойського - не знаю, як тепер буде з новим губернатором. Всі інші - принаймні ті, які я моніторив, Перший національний, який нібито готується до перетворення на так зване суспільне мовлення - змінилися в кращий бік. Це свідчить про те, що влада все-таки не настільки зациклена на тому, щоби чмирити медіа і змушувати їх виконувати свої забаганки. Що стосується олігархів - якщо вже влада не боїться боротися з Коломойським і казати йому "ні", і, сподіваюсь, не буде боятися з Фірташем, Ахметовим та іншими, то, може, й журналісти не мають боятися? Наприклад, звільнитися? Після звільнення життя не закінчується, все тільки починається, великої біди в тому немає. Але набагато легше казати "ні", коли ти відчуваєш, що за твоєю спиною ще багато таких людей, як ти".

После этого в студии обсудили видео с Петром Порошенко, в котором то ли были, то ли не были "циничные бандеры", и на этом программа закончилась. 

Что я могу сказать - весьма познавательный во всех смыслах эфир.  Особенно мне интересно, чем закончится спор Отара и Романа, и кто кому выставит бутылку.

 Муся