antonina.detector.media
ГО «Детектор медіа»
10.09.2022 10:00
Що хорошого №5: вайбуємо під Паліндрома та вивчаємо Толкіна
Що хорошого №5: вайбуємо під Паліндрома та вивчаємо Толкіна
Українська музика, серіали Netflix, подкасти про Толкіна та цікаві історії про кістки курей.

«Детектор медіа» постійно критикує, тож на противагу негативу ми вирішили запустити моніторинг хорошого. Щотижневий список рекомендацій від наших авторів, де вони радять гарні речі: комікси, балет, ютуб-канали чи будь-що інше. Це вже четвертий випуск «Що хорошого» — перший, другий, третій та четвертий тут. Діліться в коментарях враженнями та власними рекомендаціями. І приємного!

Ярослав Зубченко

Подкаст The Tolkien Professor

На фоні виходу The Rings of Power раджу всім подкаст професора Корі Олсена. Він поєднує знання академічного толкініста та легку подачу. І викладає на своєму каналі (доступний на всіх можливих безкоштовних та платних платформах) як звичайні подкасти, так і записи університетських лекцій. У вашому унилому інституті не було курсу за Толкіном, але ви завжди про нього мріяли? Тут є майже півсотні академічних годин про «Сильмариліон», «Гобіт», «Володаря перснів». І ще понад 400(!) інших епізодів — Олсен веде подкаст уже 12 років. 

Вплив цього каналу на сприйняття оригінальних книг можна порівняти з переглядом кольорової версії фільму після того, як ви все життя дивилися його чорно-білим. Це не дурнуваті теорії з ютуба («Сім причин, чому орли…), а дійсно глибока аналітика. До 38 випуску я вже послухав про вплив християнської моралі, Толкіна та природу, музичну структуру Легендаріуму та цілу купу всього про важливість імен, назв і конкретних слів.  Це найкраща аналітика про найкращу історію із коли-небудь розказаних. 

PS: Я ще не дійшов до лекцій про «Володаря перснів». Але Фродо не обраний. 

Гюнель Бабакішієва

«Все або нічого» — це бренд документальних серіалів про спорт на платформі Amazon. Ви дізнаєтеся про внутрішню кухню топових футбольних клубів (там є й інші види спорту, але я дивилася лише про футбольні команди). Чи зміг Пірло адаптуватися в Ювентусі і як Джіджі Буффону гралося під його наставництвом? Чому Кріштіано Роналдо постійно знімає футболки? Чи вважає Мауріньо свою співпрацю з Тоттенхемом найбільшим провалом в кар'єрі тренера? У чому секрет Гвардіоли і навіщо МанСіті криокамера? Як Артета міг продати Обамеянга і що тепер буде з Арсеналом? Якщо ви такий же фанат футболу, як я, цей серіал для вас!

Олександр Крумін

1 вересня побачив світ новий альбом львівського виконавця Паліндрома (в житті — Степан Бурбан) під назвою «Придумано в черзі». Музичній спільноті Степан також відомий як учасник реп-проєкту «Глава 94» під псевдонімом Кашляючий Ед. Та в образі Паліндрома молодий митець тяжіє до більш філософської подачі. 

У новому альбомі, який вийшов у день народження музиканта, цікаве можуть знайти як львів'яни (наприклад, послухавши треки «Кафе “Надія”» або «Місто»), так і решта поціновувачів української музики з сенсами. У піснях, що ввійшли до релізу, є мотиви як раннього гурту «Скрябін», так і (прости Господи) російського виконавця Дельфіна у часи його пікової популярності на зламі 1990-х та 2000-х років. Органічно присмачені сучасними злободенними, нехай і доволі депресивними текстами.

Окремо варто відзначити композицію «Херсон», присвячену місту, що тимчасово перебуває у російській окупації. 

Гала Скляревська

Багатомільйонна армія шанувальників коміксу про Повелителя снів Ніла Геймана з нетерпінням чекала екранізацію — і більше тридцяти років потому дочекалися. Було багато спроб екранізувати цей графічний роман — про це можна почитати в статті Ярослава Зубченкa  — але врешті-решт Netflix це зробив. І навіть не фільм, а серіал.

Головне питання — чи дивитися його тим, хто не читав оригінал і взагалі не дуже розуміється на коміксах «для дорослих», де герої філософствують більше, ніж діють, де майже нема масштабних батальних сцен і напівоголених богинь, що рятують світ у кожній серії. І однозначної відповіді на це питання немає: перший сезон вийшов таким, що обіцяє більше, ніж пропонує. Звісно, це спроба познайомити глядача з величезним світом — з моменту появи першого коміксу Геймана в 1989 році пройшло вийшло 75 випусків, тому сценаристам потрібно принаймні окреслити всі умови, за яких працює цей уявний світ, його головних героїв та антагоністів. До того ж — це заздалегідь знали ті, хто читав роман — це радше альманах. Сам Морфей або Повелитель снів може майже не діяти в серії, або з’являтися наприкінці та розв’язати проблему, яку створили люди, боги, стихії чи будь-які інші міфологічні істоти, яких Гейман постійно поєднує в своїх романах. І саме завдяки цій структурі альманаху сезон вийшов дуже нерівним: є фантастично успішні епізоди (як-от серія про симпозіум американських серійних вбивць), а є прохідні, які потрібні, аби роз’яснити глядачам, хто є хто в цьому багатоповерховому світі. Тому потрібно принаймні дати шанс серіалу після першої серії: «Американські боги» теж не справляли враження на початку, але наприкінці першого сезону виглядали достатньо божевільними, аби подивитися ще два наступних. Тому спробуйте і Sandman.

Ольга Білоусенко

Є у моєму житті одна місія. Або не місія. Не знаю, як краще назвати те, що я сама собі вигадала. Але я люблю розповідати людям про музику, яку вони, ймовірно, ще не чули. Минулого разу на честь Дня Незалежності я порадила слухати українську класичну музику, бо з музикою не класичною в Україні в мене поки не дуже складається. Якщо ви послухали Віктора Косенка й Бориса Лятошинського і вам сподобалося, ви відчули, як моменти на крещендо у симфоніях підносять вас до небес, а протяжні фермати у романсах надають сили, — вітаю з переходом на новий рівень: тепер ви готові до музики Сильвестрова, Алмаші та, можливо, Луньова. 

Перший твір, який пораджу, дуже цінний для мене. Повірте, аж від серця відриваю. Називається він «Подорож пінгвіна з поступовою появою на задньому фоні місячного сяйва». Написав його сучасний український композитор Золтан Алмаші. Це, звісно, не протяжна іспанськомовна музика, яку я радила раніше. І навіть не запальні африканські мотиви, які несуть подумки десь на берег океану. Але це вдумлива й цікава музика, яка може спонукати вас до роздумів над власними подорожами. Незалежно від того, пінгвін ви чи ні. 

Другий твір —  «Реквієм для Лариси» Валентина Сильвестрова. Як на мене, коли говорити про Сильвестрова, всі слова зайві, тож я тут краще нічого не писатиму. Третій — концертна версія опери «Ніч» Максима Коломійця. В основі твору там і справді ота наша «Ніч яка…», бо без неї українцям і українкам нікуди. Але в такому варіанті ви ще точно її не чули. Спробуйте, щоби перейти на інший рівень :) 

До речі, ви ж знаєте, що Музику можна не лише слухати, а й читати? І якраз для кращого її розуміння часто й призводить музичне занудство. Сьогодні раджу вам книгу Роберта Шумана (ні, не тому, що колись я ледь не написала про нього дисертацію, а тому, що вона важлива для розуміння контексту західноєвропейської музики 19-го століття й просто крута) «Про музику і музикантів». 

 

Отар Довженко

Не можу сказати, що багато читаю науково-популярного, хоча часом буває. Але точно можу сказати, що з українського наукпопу моє най-най-найулюбленіше — «Стромата». Це блог Леоніда Горобця, який взагалі по житті досліджує кістки… Якось він навіть порівнював кістки курки з супермаркету із кістками викопних курей. І яйця теж (вони, до речі, за кількасот років збільшилися вдвічі). Леонід розповідає найнеймовірніші історії. Нещодавно, наприклад, написав, як Пушкін домальовував жукам геніталії (цей допис навіть зніс фейсбук, побачивши в ньому мову ворожнечі). А ще він написав книжку  «Зоологічна екскурсія супермаркетом. Невідома історія відомих продуктів», і 22 вересня о 19:00 можна буде послухати, як він говорить про неї з ресторанним культуртрегером Всеволодом Поліщуком. Розмова називається «Ні риба, ні м’ясо», і це теж символічно, бо пост, який зробив «Стромату» популярною — про рибу, яка не є тим, чим здається. Хамса — не хамса, сардина — не сардина… Почитайте, і якщо це вас не вразить, то краще не слухайте, а якщо вразить, то послухайте :)

Скріншот відео: Ukraїner/YouTube

antonina.detector.media