Єлєна Костюченко — російська журналістка, ЛГБТ-активістка, яка раніше працювала у виданні «Новая газета», а пізніше її матеріали виходили в «Медузі». 8 грудня вона виклала пост на своїй сторінці у фейсбуці про те, що видання «Медуза» запустило власне видавництво, щоб випустити книгу її репортажів «Моя любимая страна».

До речі, у 2022 році Костюченко висвітлювала вторгнення Росії в Україну: робила репортажі в Одесі, Миколаєві й тимчасово окупованому Херсоні. Репортажі з Миколаєва опублікували в зацензурованому варіанті у виданні «Новая газета» через те, що на той момент у Росії ухвалили «закон про фейки». Також цьогоріч з’явилося розслідування про те, що в жовтні 2022 року Єлєну та ще кількох журналістів, які виїхали з Росії, отруїли.

Репост допису Костюченко про книжку зробила українська письменниця Маріанна Кіяновська та написала: «Більше, ніж репортажі. Ця книжка має бути прочитана всюди, дуже важлива книжка».

Користувачі фейсбука здебільшого не розуміють Кіяновську (хоча є кілька коментарів, де люди дякують письменниці за пораду) і пишуть прямо, звертаючись до Маріанни, що «такі ваші дії — велика дурниця і шкода».

У коментарях Маріанна Кіяновська зазначила, що не погоджується з тим, що на Донбасі «громадянська війна» (так називає вторгнення Росії Костюченко), але це нібито ніяк не применшує роботу російської журналістки, та й взагалі українці мають самі думати.

В Х (колишньому твітері) також висловився письменник і перекладач, засновник та автор ютуб-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остап Українець. Він написав: «2023 рік. Доходив до кінця десятий рік війни і другий рік повномасштабного вторгнення. Кіяновська рекламувала книжку російської авторки в додатку "Медузи"».

На сайті «Медузи» вказано: «Переклад книги Костюченко англійською потрапив до числа найкращих книг 2023 року за версією The New Yorker і Time». Про переклад цієї книги стало відомо 2 серпня 2023 року, коли британський видавничий дім Penguin Press написав про це на своїй сторінці в Х.

An intimate portrait of Russia, and a passionate cri de cœur for journalism in opposition to the global authoritarian turn. I Love Russia by @mirrorsbreath, coming October 17th.⁠
⁠
“Sharp-edged . . . a vivid and poignant account.” —@PublishersWkly (starred) pic.twitter.com/RZ60AEtfAc

— penguinpress (@penguinpress) August 2, 2023

Влітку, коли стало відомо про плани видавництва, українські користувачі соцмережі Х обурювалися, писали коментарі під дописом («Ви зробили 8 помилок у слові “геноцид”») та висловлювалися щодо публікації цієї книги на своїх сторінках.

17 жовтня 2023 року, в день, коли книжка мала вийти у світ, видавництво опублікувало допис в інстаграмі з цитатою історика та письменника Тімоті Снайдера: «Олена Костюченко є важливим путівником у двадцять перше століття». Його точно не можна запідозрити в любові до росіян чи толеруванні «не таких росіян» через систематичну підтримку України та його роботу й книжки. Коментарів, у яких його би критикували, я не бачила.

Книжку видали кілька місяців тому, то чому зараз чергова хвиля обурення? Хтось і не згадав би про неї, якби Кіяновська не нагадала. Але, як бачимо, українців і раніше хвилював той факт, що британське видавництво планувало надрукувати «I love Russia» Костюченко. Як і хвилює те, коли українці починають рекламувати навіть «хороших росіян». Ну і до всього ми ще не відійшли від російського серіалу «Слово пацана», який завірусився в тіктоці та набирає популярності серед українських підлітків.

Це не перший випадок, який мав би змусити відомих представників різних сфер принаймні задуматися, перш ніж робити допис про росіян чи репост з вихвалянням їхньої діяльності. Згадується випадок із головою правління Одеської кіностудії Андрієм Осіповим. У червні цього року він втрапив у скандал, бо запостив фото, на якому читає новий роман Бориса Акуніна. Як і очікувалося, це викликало негативну реакцію. Важко бути у захваті й радіти новому роману російського письменника, коли у твоїй країні гинуть люди від рук росіян.

Як бачимо, українці все менше схильні толерувати рекламу чи позитивні відгуки про російський контент, а не те що його споживати. І це добрі новини. А пошук хороших росіян — завжди тригерна тема. Отож варто подумати кілька разів, перш ніж тягнути їх у наш інфопростір, особливо якщо ви їх оцінюєте позитивно.