Багато розважальних шоу на телебаченні — треш-контент. А хоч би вже згадана «Супермама». Чотири учасниці ходять по черзі одна до одної в гості, перевіряють холодильники, взаємодіють з дітьми, а потім виставляють оцінки за самореалізацію, виховання та хазяйновитість. Усе це супроводжується криками, матюками, сварками та скандалами, які можуть доходити до бійки. І глядачі чекають щотижня на нову порцію кринжу.
Психотерапевтка Марія Мельничук пояснює, чому нам цікаво дивитися шоу, де є сварки та скандали. На її думку, це дає нам ілюзію контролю, адже в нас є потреба у безпеці. Вона пише: «Людина є стороннім спостерігачем і може відчувати радість, що в нього/неї не так. Або співпереживати і так проживати свій сум, який найчастіше стосується власного життя».
Переглянути цей допис в Instagram
Переглядаючи шоу «Супермама», глядачі можуть вивищуватися на тлі неідеальних мам. Вдягаєш на себе біле пальто перед телевізором і думаєш, що ніколи б так не вчинив чи вчинила. І засуджуєш учасниць, які засуджують одна одну і яким роздає поради Дмитро Карпачов.
Психологиня пояснює в колонці, що «в розважальних шоу можна спостерігати за життям людей, намагатися встановити причинно-наслідкові зв’язки, щоб пояснити сутність проблем головних героїв». Це ми і робимо. Фахівчиня додає: «Інтенсивність співпереживання та емпатії знижується, коли ми знаходимо причини ситуацій чи проблем, що виникли в людей. Іншими словами, намагання пояснити причинно-наслідкові зв’язки є тим захисним механізмом, що дозволяє легше проживати досвід інших. Це допомагає знизити власні відчуття дискомфорту й можливої провини».
Часто у випусках «Супермами» токсичних учасниць «карають» — у фіналі Карпачов їм читає мораль. І глядачі та глядачки відчувають, що нарешті справедливість перемогла, всі отримали те, на що заслужили. Радість, ейфорія!
Що іще нас приваблює? «Супермама» — це розважальний контент, над яким не потрібно думати. Він може нас розрадити чи насмішити, проте чи справді він нас розслабляє? Особливо коли бачиш, як учасниці одна одну ще трохи — і повбивають за звання супермами, а історії, показані в шоу, далеко не найприємніші.
Наприклад, як-от у випуску, де одна з мам розповіла, що познайомилася зі своїм чоловіком, коли їй було 20 років, а йому — 15,5. І жодного дисклеймера про розбещення неповнолітніх, ні слова від Карпачова про те, що це ненормально. Усе ніби так і має бути. Нормалізація і кримінал.
Марія Мельничук каже: «Це непогано, якщо “легкий і очевидний” контент — не єдине, що ми дивимось». Але тут важливо прислухатися до себе — чи справді нас розслабляють подібні шоу, чи наша потреба у хлібі та видовищах не впливає на нас самих і не викликає безсоння чи агресію? Фахівчиня дає пораду дбати про свою інформаційну гігієну. І ми радимо.
Фото: скриншоти з різних випусків «Супермами»