Дьомін перекручував цитати, ставив дивні запитання і робив висновки, наче щойно пройшов інстаграмні курси з психології, а Оксана Білозір розповідала про роботу на ідеї української держави, ротації на радіо (точніше їх відсутність) та поїздки в Афганістан при радянській владі.

«Ви говорили про те, що ви — учасниця бойових дій в Афганістані. Що це означає?» — запитав Слава Дьомін.

«Ну під час радянської влади я була в Афганістані. Була двічі. Ну загалом десь біля пів року, якщо докупи це все скласти. І ми там проходили дуже важкі, жорстокі випробування. Війна є війна. Були там, де взривається; там, де підбивають; там, де небезпечно; там, де снаряди над твоєю головою. Але це чужа країна», — відповіла Білозір.

Слава уточнив, чи пані Оксана виконувала роль військової. «Ні, я їздила як артистка. Ми працювали для наших бійців і, скажімо, якщо там бійці могли бути в Афганістані два роки або три роки в Газні, наприклад, в одній провінції, то ми як артисти їздили по всьому Афганістану. Ми їздили і БТРами, і літали вертольотами. Це все було небезпечно тоді», — поділилася артистка.

А на питання, чи був момент, який загрожував життю, відповіла: «Та звичайно що був. І обстрілювали нас, і автобус підривали. Я маю чотири медалі "За відвагу"». Слава Дьомін каже «угу-угу» і більше нічого. Але чи не варто було би запитати про те, як зараз співачка сприймає цей досвід? І чи не проводить якісь паралелі із сучасністю?

Адже останніми роками українці переосмислюють війну в Афганістані (українців, які брали участь у цій війні, було понад 160 000 осіб). Радянські війська робили в Афганістані те саме, що російські роблять з 2014 року на території України. В'ячеслав Кіпрієнко, афганець та нині бард, у 2017 році говорив: «Ми там [у Афганістані] були на чужій зелі, були там окупантами, іншого слова я не можу підібрати».

«Все своє життя я працювала виключно на ідеї української національної держави. Може, раніше так не можна було сформулювати, але за весь час своєї діяльності я не заспівала, працюючи в ідеологічній структурі Радянського Союзу у державній філармонії, (мені якось так вдалося) жодної пісні російською мовою», — каже Білозір.

Пізніше, відповідаючи на запитання про те, хто вставляє палки в колеса у творчості, Оксана Білозір знову згадує про патріотизм, щоб пояснити, чому її не крутили на радіо й телебаченні. «На FM-станціях мене ніхто не ставив у ротацію. Для того, щоб дійти до мого глядача — до українського глядача, тому що я для нього працюю, — я їздила від села до села, від міста до міста роки. 10, 20, 30, на сьогоднішній день 43 роки. Мій глядач — я до нього йшла своїми ногами. Ніхто мені не створював можливості. Ніхто мені не знімав кліпів. Ніхто мене не показував ніде ні по “Інтеру”, ні по “1+1”, топові канали — вони мене навпаки... Я входила в той плейліст, який був заборонений для показу. (...) за мою позицію українську, україноцентричну позицію. Мені дуже часто говорили: “Оксано, давай заспівай російською мовою ще якусь пісню, ти ж заробиш дуже багато грошей”», — сказала пані Оксана.

У 90-х роках на радіо «Радіоточка» транслювали Лілію Сандулесу з Іво Бобулом, Юрка Юрченка, Ірину Білик, Олександра Пономарьова та Наталію Могилевську. А на радіо «Промінь» можна було почути і Тараса Петриненка, і Руслану, і «ТНМК», і «Скрябіна». Тобто ставили різноманітну українську музику. Чому в Оксани Білозір не склалося з радіо — неясно. Можливо, вона говорила про радіо у 2010-х роках — часові проміжки співачка не окреслювала, про них можна тільки здогадуватися.

Далі вона розповідає, що двічі об'їздила з гастролями весь Радянський Союз з ансамблем «Ватра», «мала дуже топові знайомства з впливовими людьми, починаючи від Москви, закінчуючи Західним Сибіром», об'їздила чи не весь світ, бо там були українці. У Слави Дьоміна ввімкнувся психолог, і він вирішив запитати: «Скільки разів у вас була зневіра і бажання закінчити цю музичну кар'єру, якщо немає, знаєте, от... коли ти б'єшся головою в якісь двері, тебе туди не пускають?».

«А звідки ти взяв, що в мене таке могло виникнути?» — відповідає йому Білозір. Слава каже, що багатьох це ламає. На це співачка йому говорить: «Ні, в мене такого ніколи не було, ніколи. Я так люблю свою професію, що завжди знайду можливість, де мені знайти глядача і поспівати, і заробити».

В інтерв'ю Дьомін раз у раз робив висновки, з якими Оксана Білозір не погоджувалася. Ставлячи питання про її колишнього чоловіка, Ігоря Білозіра, та його проблеми з алкоголем, Слава сказав: «П'ють слабкі люди». Хоча співачка розповіла, що Ігоря споювала «система». У контексті цього ж питання Дьомін цікавиться, чи давала артистка шанс Ігорю після розлучення. Пані Оксана відповідає: «Ну так виходило, що він не хотів зі мною спілкуватися. Ну якось так чоловіки зі мною не хочуть спілкуватися, від яких я йду». Вона ж готова і співпрацювати, і допомагати, і спілкуватися.

І тут Слава знову робить геніальний висновок не тільки про Білозір, а й про інших жінок: «Можливо, чоловіки бояться сильних жінок? (...) Ну я, наприклад, теж відчуваю у вас цю внутрішню силу і що ви знаєте, що ви говорите. Ви впевнені в своїх словах і впевнені у своєму світогляді, вас дуже важко знову ж таки вивести на емоції. Можна, але дуже важко, і дуже важко вас зачепити чимось». Білозір усе заперечує і каже, що бере відповідальність на себе.

Дьомін каже: «Чекайте, але коли жінка бере відповідальність на себе, таким чином, особливо в стосунках якщо вона знаходиться, вона нівелює трошечки роль чоловіка у стосунках, чоловік це відчуває». Гостя йому відповідає: «Ну чекай. Ну ти ж чоловік. Скільки хочеш відповідальності, стільки ти і береш».

«Слухайте, я був одружений і розлучився через те, що по факту сталося так, що я не відчував себе на 100% чоловіком», — каже Дьомін. І сівачка йому говорить: «Ну це твої проблеми внутрішні, ти не став для неї меншим чоловіком. Ти в собі це зафіксував. Це твій комплекс був, ти себе не знайшов просто в тій парі. Це твоя проблема, це не її проблема». Так вони й поговорили про роль і місце чоловіка та жінки у суспільстві, де Слава навалював про слабких-сильних жінок, а Оксана Білозір відстоювала їх. Недарма ж вона очолила «Жіночу ініціативу за сімейні цінності». Але про цю організацію поговоримо колись окремо. 

Що ще цікавого було в інтерв'ю? Оксана Білозір «відпустила людину», яка її отруїла. Співачка розповідає: «Були в мене випадки в житті, коли було посягання на моє життя. Я коли була міністром культури, мене ж отруїли». Слава дивується і питає: «І ви дали шанс? Ви знали, хто це зробив, і дали шанс людям?». Білозір відповідає: «Я не буду зараз це говорити, бо це безпека мого життя, але принаймні я цю людину відпустила».

Дуже великодушно, прямо як у серіалі Оксани Марченко «Паломниця» (вибачте всі за все). Там безліч історій про прощення, навіть є інтерв'ю з жінкою, доньку якої вбили, але вона одразу пробачила все вбивці та навіть відмовилася йти на суд. У «Паломниці» просувалися ідеї, що вся функція покарань лежить на Богові.

Після інтерв'ю лишилися відкриті питання, наприклад, про «героїчні» гастролі Оксани Білозір по Афганістану в часи війни. Тут можна було обговорити проблеми та переосмислення. Але Дьомін майже не ставить незручних запитань (як і багато наших інтерв'юерів) і часто трактує відповіді гості по-своєму, підключаючи популярну психологію. Також ведучий давав співачці багато розповідати про любов до України і створювати собі неймовірно позитивний образ. Тоді як цікаво було б послухати, що гостя сказала би про, наприклад, скандальну забудову із назвою «Будинок Білозір». 

Фото: скриншоти з відео