Наприклад, такий. Жінка бачить, як чоловік їй зраджує, кидає його, влаштовує ремонт у квартирі й одразу починає зустрічатися з виконробом. Він виявляється одруженим, але божиться, що просто не може покинути дружину, бо та хвора. Наша героїня обурюється, виганяє його, бідкаючись, що їй не щастить із чоловіками.

З’ясовується, що дружина не просто здорова, а й пропонує віддати цього виконроба нашій героїні за гроші. Вона погоджується. В результаті парочка виявляється шахраями. Героїня виганяє його і знову бідкається, що їй чомусь не щастить. І одразу починає зустрічатися з майстром, який робить їй ремонт. Упродовж цієї історії персонажка ходить до ясновидиці по пораду й отримує висновок: не щастить їй у стосунках, бо вона виносить сміття після заходу сонця.  

Привіт, мене звати домогосподарка Антоніна, і я нова авторка сайту «Антоніна». Його назвали на мою честь, якби що. Про те, хто я така і чому телеменеджери мене вважають тупою, — читайте ось тут. Хоча, одразу уточню: я не зовсім домогосподарка, бо, як і мій чоловік Вулежик, заробляю гроші. Адже таки наважилася перетворити свою любов до кулінарії на дещо прибутковіше. 

Отже, поки я печу тістечка, дивлюся наші шоу і серіали. Не сама, а разом зі свекрухою Евеліною Романівною, бо сама я того не витримала б. От разом і кринжуємо (старший син навчив модного слова) та вважаємо несправедливим, що ви навіть не здогадуєтеся, що показують на нашому телебаченні. Я, до речі, на ньому раніше працювала, але вчасно звалила, побоюючись за своє психічне здоров’я. Так ось, дебютувати зі своїми серіальними оглядами хочеться яскраво, а для цього годиться лише «Сліпа», яку нам люб’язно пропонує канал СТБ.

Вони там, очевидно, геть втратили здоровий глузд. Хоча, судячи за рейтингами і кількістю переглядів на ютубі (від кількасот тисяч до мільйона), його остаточно розгубили глядачки (це не сексизм, шановні, канал працює для жінок). Це один із найпопулярніших наших серіалів, і насолоджуватися ним пропонують у будні: понеділок — четвер з першої до п’ятої, а у п’ятницю (увага!) — з другої дня до десятої-одинадцятої вечора. Ми з Евеліною Романівною завжди обираємо саме останнє, бо якщо втрачати розум, то не стримуватися. Лягаємо спати з відчуттям, що якась частина мозку просто відсохла. 

Отже, сенс цього ідіотизму в наступному. В селі разом з онукою живе баба Люба, вона ж Сліпа. У кожній серії до неї приходять різні люди, щоб вирішити проблеми, бо баба — відьма. Ну, чи як її називають автори — ясновидиця. Вона махає руками, виписує різні обряди та щоразу парить людям одну й ту саму думку: ви в сраці не тому, що творите якусь дурню, а тому що: ламаєте хліб, а не ріжете; тримаєте одну рибку в акваріумі; перевезли квіти в інше місце, а нової землі не підсипали. 

Серіал знімають, мені здається, за гривень 500 за епізод, у цьому і вся його чарівність. Бо автори кристалізують для нас один з моїх улюблених форматів — «так погано, що аж добре». До цього рівня можуть дотягтися хіба «Сімейні мелодрами» на «Плюсах». Не думайте, що такого легко досягти, тут треба талант. Спочатку сценарний (щоби придумати дичину), а згодом — акторський, щоб достойно її зіграти. Більшість виконавців ролей у цьому серіалі, схоже, просто виловлюють на вулицях, у магазинах, громадських вбиральнях та на автобусних зупинках.

Грають вони не просто погано чи дуже погано. А страхітливо, вражаюче, катастрофічно погано. Настільки погано, що дві наші собаки часом починають гавкати просто на екран, а третя — вити.  І це настільки жахливе видовище, що від нього просто неможливо не отримувати задоволення. Не знаю, як хто, а ми саме тому «Сліпу» й дивимося.

Це не невдалий скрин — там справді так грають, витискаючи зі своєї міміки всі ресурси й навіть більше. 

Можете самі перевірити ось тут. 

Сюжети й діалоги заслуговують не менш скромних характеристик. І, на відміну від акторських здібностей членів та членкинь знімальних груп, я можу вам їх описати.

Отже. Епізод «Сестринська любов». Брат Юра приводить знайомити наречену зі старшою сестрою Анною. Та одразу відчуває щось моторошне, настільки, що на торті, принесеному гостею, вона бачить хробаків та розбиває банку з крупою. А потім біжить до баби Люби, бо впевнена, що ця дівуля якась аферистка. Баба їй каже, щоб дала брату спокій і зайнялася своїм життям, хоча згадка про хробаків її насторожила. Тому наказала принести фотографію дівчини.

Героїня зустрічається з колишньою брата — Христиною, і та каже, що з його теперішньою вони були подругами, але це стерво Юрочку приворожило і переманило. Дівчата задумують план по поверненню жениха. У дворі нашу героїню перехоплює колишній-сусід і каже, що вони повинні знову бути разом. А та відповідає, що разом їм не бути, адже вона поклялася на могилі матері, що влаштовуватиме долю брата, а не тягатиметься з якимось мужиком, хай би як вона його любила. 

Нова наречена поводиться підозріло, а в брата починає боліти голова — тут явно щось не те. Завтра вони планують розписатися. Анна в паніці їде до ясновидиці з метою завадити цим планам. Баба Люба підтверджує найстрашніше — у нареченої чорна душа і вона хоче звести брата із сестрою зі світу, щоб забрати будинок. Тому дає траву, яку треба заварити і пити, але головне — не їсти того, що приготує дівуля. Сестра прибігає додому, але пізно — молоді вже розписалися. Вона негайно змушує брата випити чаю, він робить один ковток і вмить розуміє, що зробив велику помилку. Анна йому каже про приворот, Юрчик у шоці від такої підстави.

В кімнату входить дівуля з отруєним тортом. Юрчик його їсть і звалюється непритомний. Сестра виганяє цю відьму з хати, везе брата в лікарню, а потім біжить до Сліпої. Баба Люба махає руками над фоткою Юрчика й каже, що він виживе, бо з’їв мало торта. Але над ним нависла нова біда, і йде вона від іншої дівчини, яка в змові з його дружиною. Тому ось, каже, на тобі вербову гілочку, підпали її вдома та скажи: «Верба згорає — все лихе від нас забирає». Після цього до неї мають прийти ці дві дівчини, а вона їх має вигнати і до брата не підпускати. 

Анна питає: «За що мені це все?». А бабуся їй і відповіда: «Бачу, ти любиш різні крупи в одній банці змішувати. Не можна цього робити. Адже так і в житті в тебе може все перемішатися». А як перебере крупи, то одразу стане щасливою, бо в житті все стане на свої місця. 

Після акту спалення верби з’ясовується, що приворожити Юрика і забрати будинок хотіла якраз колишня. Анна виганяє всіх колишніх і теперішніх із квартири, перебирає крупи, і після цього до неї одразу приходить колишній-сусід і вони поєднуються в любові.

Але це ще нічого. Ось дещо більш карколомне. Алла та Олег визначають дату весілля, після чого в нього починаються напади задухи. Під час одного з них Аллі ввижається череп, тому вона біжить до баби Люби, яка повідомляє, що це смертельний знак і Олег помре в день весілля. Тому його треба скасувати і розірвати стосунки. Бідна героїня йде від коханого з поясненням: «Більше ніколи не пиши і не дзвони. Так буде краще для нас обох». Олег сходиться з колишньою. Проте легше йому не стає. 

Алла знову йде до ясновидиці, яка нагадує героїні, що заяву з РАЦСу вона ж забула забрати. А смерть тим часом ще ближче підійшла, і накликали її запонки, які мама Алли подарувала Олегові. Вони належали її братові, якого задушили в день його весілля. Значить і нашому героєві доведеться сконати від задухи. Тому заяву треба забрати, а запонки — закопати на могилі дядька.

Алла мчить їх забирати, зустрічає колишню (і вже теперішню) Олега, просить або віддати прикраси, або викинути. Оля обіцяє це зробити. Олегу стає краще, й Алла вирішує його повернути. Але він, його мама та Оля вважають її зрадницею, яка покинула коханого напризволяще. Алла йде до баби Люби, та каже, що вона не виконала завдання і Олег помре вже завтра. 

Героїня біжить до Олега, двері відкриває Ольга й каже, що Олега забрала швидка. Вона зізнається, що запонки не викидала, а збирається продати, щоб були гроші на лікування. Але іншим сказала, що віддала їх Аллі, щоб створити їй імідж меркантильного стерва. Закінчує це фразою: «Він все одно помре, з запонками чи без». Ці слова чує мама Олега, розуміє, яка Ольга змія, та просить вибачення в Алли. Вони обидві їдуть на цвинтар закопувати запонки. Олег одразу одужує, і через рік у них народжується син. А вся ця катавасія трапилася через те, що не можна чоловікові передаровувати чужі весільні запонки. 

І так — щосерії. Нам показують абсолютно ідіотичні, позбавлені будь-якої логіки ситуації та вчинки людей і пояснюють це забобонами. Дівчина ведеться на чоловіка, який уже колись її покинув вагітною, а цього разу збирається кинути її на гроші. І все це відбувається тому, що вона збирає в зачіску нерозчесане волосся. Герої часто намагаються слухати порад баби, виносять мозок домашнім (наприклад, змушуючи їх різати, а не ламати хліб), роздувають скандали і не розуміють, що в житті йде не так.

Нашій сусідці, Анжелі Жофреївні, цей серіал подобається страшенно. Їй і актори нормально грають, і сюжети здаються життєвими. У всі ці прикмети, забобони та ясновидиць вона щиро вірить і вже два роки їх уважно слухає. Усі ці прогнози тарологинь і магів про закінчення війни та смерть Путіна. А потім переказує це нам. Анжелу зовсім не засмучує той факт, що майже нічого з цих прогнозів не справджується. Вона або цього навіть не відстежує, або звертає увагу на те, що справді «збулося». Наприклад, прогнози, що «через тиждень ми дізнаємося щось справді важливе». 

Недавно вона ввірвалася до нас у хату повідомити, що їй телефонували з якоїсь серйозної контори і казали, що проводять важливе опитування. Питали про її улюблених екстрасенсів і карти таро. Ми вже й забули про це, а потім побачили новину, що КМІС провів соціологічне опитування і з'ясувалося, що «35% українців вірять в астрологію, 25% — в екстрасенсорні здібності, 15% — у тарологію. Принаймні в одне з цього переліку вірять 43% українців».

А ще для нас важливо те, що українська «Сліпа» злизана з російської. Їхня почала виходити у 2014 році, а наша — 24 лютого 2020 року. Такі дати, що аж лячно. У росіян ясновидиця звалась бабою Ніною, а коли вона померла, то її місце посіла баба Раїса. Мушу констатувати, що їхній проєкт хоч і містить приблизно ті самі дурнуваті посили, але зроблений набагато краще. І сценарій бодай трохи логічніший, і актори грають нормально. Напевне, це пов'язано з більшими бюджетами. 

До речі, акторам (а в нашому випадку й акторам-аматорам), як завжди, щастить найменше. Інші члени групи можуть не світитися й навіть у титрах попросити вказувати свої несправжні імена. Актори ж цього зробити не можуть і мусять ганьбитися. Знаю, що одним справді соромно чи ніяково за свою участь у всякому лайні, а іншим нормально і вони навіть пишаються. Зі «Сліпою» найцікавіше, бо імена членів знімальної групи ніде не вказані, натомість наприкінці серій ми бачимо напис: «Автори проєкту бажають залишитися анонімними». Ще б пак!

Але ми бачимо назву продакшену, переходимо на його сайт і читаємо: «SPACE відомий як динамічний виробник високорейтингових телевізійних проєктів. Керівниці і засновниці компанії — креативний дует Дарʼї Легоні-Фіалко та Катерини Ласкарі». 

Креативний дует працював у Росії до 2019 року — обидві продюсерки були там не останніми людьми. Катерина була спочатку креативною, а потім головною продюсеркою каналу ТВ-З, згодом перейшла на СТС у крісло спочатку головної, а далі виконавчої продюсерки. Дар’я ж була директоркою цих каналів. «Слепую», до речі, на цьому ТВ-3 й показували. Отже, наші героїні просто вирішили повторити в Україні свій російський успіх. Так само як із серіалом «Слід», який нині переназвали на «К.О.Д.». 

Ну а після повномасштабної війни вони стали ще й співзасновницями Організації українських продюсерів, яка нині робить патріотичний контент про війну. Просто геніально! 

У тирах «Сліпої» вказано, що це шведський формат Telealliance Media Holding AB. Але перед виходом серіалу на каналі вказували, що це ізраїльський формат. Ось що тоді писало видання «Телекритика»:

«У прес-службі СТБ повідомили, що серіал “Сліпа” є українською адаптацією ізраїльського формату компанії TeleAlliance Israel. Але на каналі не відповіли, у яких країнах виходив “ізраїльський формат” серіалу. Також на каналі не змогли пояснити схожість з російським серіалом “Слепая”.

Компанія TeleAlliance Israel раніше була названа СТБ також форматчиком серіалу “Слід”. TeleAlliance — це російська компанія з офісом в Ізраїлі, до якої має опосередковане відношення один із головних продюсерів російського серіалу “Слід” Олександр Левін. У різні роки він був продюсером і компаньйоном у TeleAlliance Media Group, Tele-Format і на ізраїльському російськомовному “9 каналі”».

На російському сайті асоціації продюсерів кіно й телебачення ми бачимо таку інформацію:

«Telealliance Media Holding AB — группа, яка виникла в результаті об'єднання у грудні 2005 року двох телевізійних виробників — шведської компанії Zodiak Television AB та російської “МедиаПартнер”. Сьогодні до неї входять продюсерські компанії, які є одними з найбільших постачальників телевізійного контенту в Росії. Виробляють розважальні та науково-популярні проєкти, теленовели, серіали, докудрами, токшоу, документальне кіно».

Оце — справжня містика. Треба йти до баби Люби викачувати вроки. 

Фото: кадри з серіалу «Сліпа»