На святкування 25-річчя «Української правди» ваша Антоніна безбожно запізнилася. Як це з нею зазвичай і буває. Вся у справах, знаєте. Поки звозила свою Сарочку до грумера, поки писала для вас текст про батл між Євгеном Глібовицьким та Олександром Ткаченком, поки обирала підхожий костюм і думала, чи взувати рожеві лодочки, — високоповажне панство вже почало без мене. 

Ось, до речі, Сарочка.

Як бачите, фуршети на подіях мене зовсім не цікавлять — маю достатньо шерсті вдома на сніданок, обід і вечерю. 

І ось, приходжу. Від лодочок бог спас, бо стільки було сходинок підніматися, що не дійшла б. Було все в Музеї війни, просто під Батьківщиною-матір’ю. Спілкування гостей зробили на початку дійства, а тепер усі чемно сиділи за довгими столами і слухали, що їм говорять зі сцени. 

Я ж вирішила роздивитися, хто прийшов і, розглядаючи столи, наштовхнулася на шефиню!

Наталя Лигачова жаліється Оксані Романюк, що я запізнилася і все пропустила

Наталя Львівна прийшла вчасно і вже допитувалася у месенджері, де це я волошкаюся. Вона ж устигла з усіма перефоткатися, допитати представника Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігоря Солов'я про скандальний ролик і знайти вигідне для споглядання сцени місце разом з Оксаною Романюк з ІМІ.

Місця біля них уже не було, тому Наталя Львівна сказала мені сідати о-о-он туди до головреда медіадому NV Віталія Сича. Біля нього ще було вільне місце, тому я пішла його займати. Але поки йшла, Сич утік в інше місце. І згодом я зрозуміла чому. Ось погляньте, хто був по сусідству.

Не витримав пан Віталій потужної енергетики та жартів пана Дмитра. Довелося слухати мені. 

Я

Ой, до речі, у 2008 році була купувала для тітки золоту піраміду ю-шинсе. В Запоріжжі. Тітка Зоя була великою шанувальницею Дмитра Ілліча і вірила, що піраміда їй поможе. Але чогось не помогла. Якось розповім вам цю страшну історію, бо діло було у підвалі. 

Ну а кому місць не вистачило — сиділи на сходах.

Насправді ж антизірка всесвітньої журналістики Роман Романюк та його колега по «УП-2» Роман Кравець були ведучими вечора. Якщо що, «антизіркою» Романа обзиває у випусках Роман, а не я. 

На сцені відбувалося всіляке — смолтоки з різними важливими людьми, наприклад, головредка «УП» Севгіль Мусаєва розмовляла з правозахисницею Олександрою Матвійчук.

Виступали також автори та авторки «УП» і показували різні відео про історію видання. 

Михайло Ткач

Донька Георгія Ґонґадзе Нана, яка живе у США, записала відео. 

Ну а Тетяна Даниленко брала в людей інтерв'ю на вході. 

Треба сказати, що під час дійства на сцені панство в залі не припиняло свої теревені і багато хто не слухав, а з'ясовував свої важливі справи. Аж Мустафі Найєму довелося на всіх культурно гаркнути. 

Але я вам скажу, що на подіях такого формату це відбувається постійно. Бо, будьмо чесними, люди прийшли не розмови зі сцени слухати, а на світську тусовочку. Полялякати одне з одним. А якщо їм майже не дають такої можливості — вони її однаково знаходять.

Тиша, здається, запанувала лиш у двох моментах. Коли Мустафа почав розмову із співзасновницею «УП» Оленою Притулою. І це зрозуміло: персона вона легендарна і таємнича, на людях майже не світиться, інтерв’ю не дає.

Розповідала вона, зрозуміло, про те, як вони з Георгієм Ґонґадзе задумали робити інтернет-медіа, якими були перші кроки, і ще проаналізувала діяльність кожного президента. Крім Кравчука. Розшифровка цієї розповіді для вас уже готується, наші любі читачі й читачки. 

Ну а ще публіка уважно слухала Томаша Фіалу. Власник «УП» з 2021 року та гендиректор компанії Dragon Capital на прохання Мустафи Найєма відповів на дражливе та обговорюване запитання: чи продаватиме він «Українську правду»? Бо ж усяке кажуть. Заради цього Фіала навіть вийшов зі свого місця за столом.

Томаш Фіала

Мустафа Наєм: Томаш, можна спитати тебе? Мені кажуть, що «Українську правду» хочуть купити. Питання перше: чи продаєш ти «Українську правду»? Чи дійсно були такі пропозиції? Щоб це чули ті, хто стверджують, що деякі люди хочуть купити «Українську правду» за проханням інших поважних людей. Щоб ми просто зрозуміли. І Олена це знала, і редакція. 

Томаш Фіала: Да, добрий вечір, дякую за запитання. Коли до нас Олена звернулася з цими пропозиціями, ми подумали, порахували. (Сміх у залі.) Ну, ви знаєте... 

М. Н.: Торгувалися? Скажіть чесно. 

Т. Ф.: Ні, ми, до речі, не торгувалися. Я думаю, що Олена, якщо би захотіла, вона би могла «Українську правду» продати і дорожче, але... 

М. Н.: То ти дав менше, ніж треба, правильно? Менше, ніж це коштувало? (Всі далі сміються.) 

Т. Ф.: Ні, я думаю, що це, напевно, справедливо. Це ж не бізнес-актив. Ти знаєш, що ми журналістикою і медіа займаємося з 14-го року. Це було рішення, яке ми прийняли ще в лютому 2014-го року. Ще Янукович десь там знаходився на Східній Україні або в Криму в цей час, коли я подзвонив своєму другу Віталію Сичу і запропонував йому купити «Корреспондент» назад. Я думав, що він уже Курченку не буде потрібним. Але помилився. 

І тоді мені Віталій запропонував створити щось з нуля. Ну, я був у ньому впевнений, в його моральних та журналістських якостях, в тому, що він зможе своєю командою керувати і мені взагалі не треба буде цим займатись. Вистачає тої роботи, якою я займаюсь. Але бачу, що в Україні дійсно не вистачає незалежних медіа і це її відрізняє від успішних країн Центральної Європи, від Північної Європи. Саме те, що всі медіа знаходяться в руках олігархів. 

М. Н.: Ну тепер вже тебе теж називають олігархом. Вибачте.  

Т. Ф.: Вони можуть, але треба прочитати у Вікіпедії,  що таке олігарх. Олігарх — це людина, яка наближена до влади і використовує це своє наближення для збагачення. А якщо подивитись на мою бізнес-кар'єру, мої активи, то ні один із цих активів не має ніякого відношення до влади.  

 

Тут Дмитро Гордон вступає з жартом. Каже Соні Кошкіній, яка сидить навпроти: «Мінус один». Соня мусить сміятися.  

 

М. Н.: Ми «Українську правду» продаємо чи ні? 

Т. Ф.: Ні, «Українську правду» не продаємо. (Оплески). Я би був щасливий, якби зміг її втримати 21 рік, як Олена. Сподіваюся, що нам це вийде.  

Це дійсно, як ви сказали, непросто. Тому що є багато людей при владі, які взагалі не розуміють, як працює незалежна журналістика, і вони вважають, що в мене є час і бажання 200 чи 180 журналістів кожен день контролювати. Я не хочу цього робити, і це нереально робити.  

М. Н.: Тоді що? Не продається. Не пропонуйте нам купити «Українську правду»! Правильно я говорю? Не приходьте з пропозиціями. 

Т. Ф.: Єдина можливість продати «Українську правду» — це професійному міжнародному медіа з трек-рекордом мінімум таким же — 25 років роботи на міжнародних ринках. Я був би згоден залучити такого партнера. Але не те, що мені цього якось хочеться чи потрібно. 

Напевне, це може і до якості додати «Української правди», якщо знайдеться якийсь видавець із Західної чи Північної Європи, який би до нас доєднався, то теоретично розглядати можливо. Але в Україні немає видавців або інвесторів, у яких є трекер 25 років володіння незалежними медіа.

Ну ось, секрет перестав бути секретом. 

А перед тим, як кинути вам трохи фоточок, розповім чудову історію. Слухаю я, значить, усіх цих людей зі сцени і не можу зрозуміти, якого це вони Сєвочку постійно згадують. Почала думати, а що це в них за такий високоповажний Всеволод є в редакції, що стільки про нього розмов. Сєвочка те, Сєвочка се. 

Ну, думаю, запитаю в Наталі Львівни — вона всіх знає. А Наталя Львівна подивилася на мене так з інтересом і каже: «Лєно, це Севгіль!». А потім для чогось додає: «А тобі скільки років, Лєно?»

Господи допоможи! Це ж треба. Ну що ж, щонайменше дві новини вечора: Фіала не продає «УП» і Севгіль — це Сєвочка. Ось, почитайте її свіже інтерв’ю для «Детектора».

Джамала і Севгіль Мусаєва

Що ж, усе наче розказала. Дивіться фотки. 

Скандальний Олексій Гончаренко ще й дуже сміливий. Не боїться з'являтися серед людей.

Хоча ось, бачте, відійшов. Напевне, скасовує чергову партію кружок від своїх «Гончаренко-центрів». І правильно, бо до ідеалу естетики він однаково не дотягнеться. 

Наталя Львівна щось вивідує в Ярослава Железняка за чашечкою кави. Я сподіваюся

 

Були фотки і поза приміщенням. Мені найбільше сподобалася ця.

Денис Бігус і Віталій Кличко 

Роман Кравець і Сергій Жадан. Або селфі роблять, або до когось дзвонять

Головна редакторка «ТаблоID» на «Українській правді» Тамара Кудрявченко уважно слухає, на відміну від декого. Інтерв'ю з нею у нас теж було. 

Як і митрополит Епіфаній

Сергій Притула спішить і ледь встигає вітатися з людьми

А тепер конкурс! Придумуємо назву для світлини. Я вважаю, що Соня переказує Андрію Садовому анекдоти від Дмитра Ілліча, щоб не тримать це в собі.

Михайло Ткач і Юрій Ніколов

Марія Берлінська та Андрій Оністрат

Виконавча директорка Amnesty International в Україні Вероніка Вельч та режисер і військовий Олег Сенцов

Мустафа Найєм і Світлана Заліщук

Яніна Соколова, можливо, має для Томаша Фіали кілька ідей стосовно порядних співінвесторів з трек-рекордом 25+

Та й тут із Тимофієм Миловановим, бачу, теж іде серйозна розмова. 

Василь Байдак вів аукціон і намагався розворушити публіку.

Тетяна Ніколаєнко з «Цензора» когось намагається зафільмувати. Треба буде в її сториз заглянути

Павло Клімкін виступає без підказок

Євген Клопотенко — підглядає в телефон

Ну і селфі команди «Української правди». Частини.

І трохи більшої частини. 

«Антоніна» і «Детектор медіа» приєднуються до вітань і зичать колегам з «Української правди» сил, витримки та обов'язково відсвяткувати ювілей у 50 років щонайменше. Сподіваємося, від нашого видання хтось теж прийде робити репортаж. 

Фото: Ігор Васильєв, Олександр Ратушняк