А все тому, що Діана взялася лити гівно у вуха вже не росіянам чи проросійським українцям. Її англомовна сторінка в іксі доволі популярна, крім того Панченко часто щось коментує під дописами американських політиків або тегає їх, просуваючи пропаганду на справді велику аудиторію.

І чому ж цій аудиторії не довіряти нашій із вами Діані? Адже вона — журналістка року в Україні. Так написано в її акаунті.

І це чиста правда. Вона справді отримала нагороду від премії «Людина року» і стала журналісткою року у 2020-му. 

Нагадаю, що премія ця приватна і загалом цікава та інтересна. Приміром, на тій же церемонії митцем року став Поплавський. 

Тому, як бачите, Діана може цілком правдиво позиціювати себе в такому високому статусі. Але їй цього замало, бо в закріпленому дописі вона наголошує, що була в десятці найбільш впливових жінок в Україні. І далі йде інформація, яка простяглася через ікс Панченко червоною стрічечкою — постійне торочення про Зеленського. Де треба, і де не треба.

А також видавання себе за дуже велике цабе. Бачите, що пише: «Зеленський називає мене персональним ворогом». І ще більше: «Зеленський ввів персональні санкції проти мене. І проти Конституції».

З цього закріпленого допису-представлення очевидно, що Панченко обрала собі за цільову аудиторію, зокрема, представників MAGA. Вона запевняє, що ми на порозі Третьої світової і винен у цьому Зеленський. Бо він не хоче припиняти цю війну. Бо він — диктатор. А ще він та його команда хочуть витягти ще більше грошей в американських платників податків. «А ви ж не хочете, аби вас більше обманювали?» — запитує Діана в цих самих платників податків.

І все це вона приправляє постійними акцентами на своїй глибокій обізнаності в українських політичних процесах. Ну, ще б пак — лавреатка премій та інфлюенсерка. А ще — опозиціонерка. Адже Володимир Зеленський світу білого не бачить, а лише ненавидить нашу з вами героїню і складає все нові й нові плани її знищити. 

На «Антоніні» та «Детекторі медіа» вже виходило багато матеріалів про цю пропагандистку. Ми, наприклад, досліджували її ютуб, у якому вона порівнює український секс із борщем. Не питайте. Канал, до речі, заблокований на території України. Що дає Діані привід іще більше заламувати руки щодо страшних утисків свободи слова. 

Писали також про її фільм, який вона зняла після переїзду в Донецьк. Публікували заяву від «Репортерів без кордонів» щодо діяльності Панченко. А ще у 2021 році (паралельно з «Людною року») Діана отримала від нашої редакції почесне звання «Найгірша медійниця року». Тоді ж її тодішня половиночка — Андрій Пальчевський — став «Лузером року».

Та зараз ми хочемо звернути увагу на те, як Панченко впливає на англомовну аудиторію мережі Х. З травня минулого року вона веде свій акаунт і напарює всіляке тамтешній публіці. І робить це доволі успішно. Нині в неї 135 тисяч читачів. На дописах часто буває 100, 150, 200 тисяч переглядів. Буває і по кілька сотень тисяч. 

Приміром, гляньте на один із найбільш популярних. «Якщо чоловік хоче миру, чому тоді фотографується із зображенням Кремля, що палає?».

Взагалі ж, у Діани справді якась дуже нездорова фіксація на нашому президентові. Всю її сторінку можна так і описати: «Хто всрався? Зеленський».

«Люди в Одесі святкують Великдень. Зеленський не зламає віру людей в Бога і мир. Заборона церкви не діє».

Діана, в принципі, не пише нічого оригінального — всі методички нам добре знайомі. Вона обирає саме ті маніпуляції, які зазвичай є найбільш ефективними, — ті, що базуються на дійсних факапах влади або на наших слабких місцях. Те саме ми бачимо у так званих репортажах такого собі Шури Буртіна для «Медузи». Ми про нього писали недавно.

Чувак багато разів їздив в Україну і отримував акредитацію від ЗСУ (сподіваюся, вже не даватимуть). Представлявся громадянином Грузії й автором швейцарського видання (для якого написав аж два тексти). Шура теж понаписував полотна про те, як ТЦК «полює на людей і вбиває їх», а люди, відповідно, бояться військових, хочуть миритися з Росією і тікають за кордон. Він брав справжні події, справжні слова людей і справжні проблеми, але виводив їх в абсолют і нагнітав, мовляв, таке страшне коїться на кожному кроці, Україна котиться у прірву. 

Панченко використовує ті самі методи, але зі значно більшою емоційністю та маніпуляціями. І майже щоразу вивертає все в тезу: «Зеленський — диктатор». Навіть у випадках, коли Зеленський там як не приший кобилі хвіст. 

Наприклад:

«На відомого журналіста Юрія Макарова напали з ножем серед білого дня! Він у важкому стані! Україна — країна жахів», — бідкається Панченко. В коментарях іноземці це зрозуміли, як акцію від Зеленського. Ну бо а хто ще? 

Діана постійно пише, що українська влада ненавидить американську і провокує українців теж її ненавидіти. Нагадаю, звертається наша героїня зокрема до ядерного електорату Трампа.

«Пропаганда Зеленського в дії. Він хоче, аби українці ненавиділи Трампа. До речі, організаторів опитування фінансує USAID», — повідомляє Панченко. 

Щоправда, в  цей час USAID уже нікого не фінансує — нагадаю, гранти згорнулися ще в січні. Але це нікого не хвилює, тим паче, що гроші ця організація виділяла, виявляється, і Володимиру Петрову. Якщо ви про нього забули, то це брудний політтехнолог, який багато працював в інтересах Росії, після початку повномасштабки перевзувся, але це йому не помогло. 

Але це ми знаємо. Американці ж поняття зеленого не мають, що за Петров. З допису Панченко вони дізнаються, що це «топмедіаменеджер Зеленського, який отримує гроші від USAID і закликає вбивати членів парламенту, які не голосуватимуть за диктатуру». 

Або ще таке: «Головний блогер Зеленського насміхається зі смерті Папи Франциска. І звинувачує в цьому Джея Ді Венса». 

І тегає Джея Ді. Про те, що Сергій Стерненко — «головний блогер Зеленського», коментувати не будемо. Бо шо тут коментувать?

І мастхев будь-якого пропагандиста/-ки — людолови з ТЦК; бусифікація наступає; людоньки, допоможіть!

«Українські жінки — найсміливіші у світі! Зеленський нас ненавидить! Бо лиш ми можемо звільнити Україну від тиранії!!!»

«Ще один день в Україні під режимом Зеленського». 

І моє улюблене: Панченко вирішила долучитися до українських гомофобів, праворадикалів та поборників традиційних сімейних цінностей і запостила кринж-ролик на хвилину, в якуому нарізка з: якогось закордонного прайду (бо в нас такого красівого ще сто років не буде); ролика, де «Квартал 95» пародіює гурт Kazaki; кадрів з трансгендерною журналісткою Сарою Ештон-Сірілло; Євгена Клопотенка, який готує різдвяні страви в Лаврі у випуску «Реальної історії»; уривків з вʼю з військовими-геями, а також із «хамерманами» в образі Ісусиків! 

Усе це торжество шизи підписане так: «В одне з найважливіших християнських свят, Великдень, Зеленський проведе гей-прайд в Україні. Це образа для усіх українців! Чи є ще сумніви в тому, хто такий Зеленський?».

Так, думаю, цього всього досить і нам із вами зрозуміло, що Панченко всіляко пробиває собі шлях до сердець найбільш упоротих англомовних людей, яким чудово заходить така істерична риторика. 

Реакції під дописами часто зводяться до такого:

Українці пробують писати коментарі, щоб пояснити читачам і читачкам Діани, що вона трохи тойво. Але не завжди, скажімо так, ці пояснення можуть бути зрозумілі для іноземців. 

Значно ліпше робити так, як Олег Симороз: «Ви забули розповісти, як працювали на кума Путіна, державного зрадника Віктора Медведчука! Ви ніколи не отримували престижних нагород тому, що працювали на російську пропаганду і в нормальному середовищі вважалися типовою олігархічною повією. Не забудьте про це розповісти!». 

На цю репліку Панченко відповідає фоточкою зі статуеткою на тлі банера премії «Людина року». Треба буде запитати в організаторів, чи не думають вони скасувати це звання. Хоча, можливо, це повинно бути певним нагадуванням. Як про колишні часи, так і про ціну цієї нагороди. У всіх можливих сенсах.

Окрім іксу Панченко втирає всі ці бздури глядачам Гленна Дізена. Це норвезький чувачок, який працював у Росії, називає себе політологом, давно підтримує Путіна і постійно щось коментить на «Раші тудей». 

Панченко почала виходити в його ефіри місяць тому. І говорить вона, до речі, російською. Потім її озвучують англійською. Риторика і тези — ті самі. Зверніть увагу на титр: «Діана Панченко, журналістка року в Україні у 2020».

В іксі Діана викладає короткі ролики — вони одразу англійською. 

Ось такі справоньки. Діяльність Панченко для нас є ще одним способом переосмислити нашу міжнародну комунікацію. Безліч українських спікерів, блогерів та політиків продовжують говорити про важливість донесення інформації російськомовним людям. На це спрямована, зокрема, і державна політика. А ось англомовних ми якось постійно забуваємо, хоча з ними роботи значно більше, ніж із так званим есенге. 

Що ж до Панченко, то ваша Антоніна чула про неї багато всіляких історій — усе ж телевізійна тусовка в нас мов село із трьох вулиць. Мовляв, колись давно Діана була цілком милою, скромною, вихованою дівчиною, яка обурювалася спічам усяких скабєєвих. Але далі щось пішло не так. Про Діану багато колег згадують як про дуже невпевнену в собі людину, яка не любила ані себе, ані свою зовнішність. Тому, коли в її життя прийшла робота на великому, красивому каналі, пристойні гроші, увага від важливих людей та можливість робити б'юті-процедури, ця дівчина почала змінюватися. 

Трансформація достойна екранізації. До речі, таких трансформацій можна знайти не одну і не дві. Українське телебачення — це взагалі дуже хороша основа для якогось проривного серіалу. От тільки навіть не знаю, який канал таке схоче показувати. Доведеться парити на Netflix.