На сторінках нашого видання ми постійно скаржимося на те, що українські комедії — це переважно однотипне видовище з карикатурною грою акторів, слабким гумором, примітивним сценарієм і загалом телевізійною стилістикою. Тому, називаючи все це «кіно», ми в голові тримаємо, що насправді це телик, який перебрався на великий екран і змінився лише в сенсі хронометражу. 

Загалом, нічого страшного в цьому немає, бо такий контент часто знятий за приватні кошти і націлений їх же заробити у прокаті. Тому продюсери штампують усе перевіреним способом, бо вже знають на що буде попит у глядачів. До того ж їх майже завжди можна похвалити за хорошу піар- і маркетингову кампанію, на практично відсутність яких традиційно страждає наше справді хороше, мистецьке і талановите авторське кіно. Хиба всього цього процесу в тім, що задоволеною лишається тільки ЦА, якій усе це подобається. Інші ж глядачі будуть кривитися і виходити з кінотеатру на 15 хвилині.

Отже, наші любі читачі та читачки, зараз, дізнаючись про фільм «Батьківські збори», фіксуйте собі його формат, аби потім не розчаровуватися. Попередня робота цієї команди — «Збори ОСББ» — на мій погляд, дуже вдала в частині задуму, бо тема срачів у будинкових чатиках близька майже кожному і здатна покласти основу як хорошій історії, так і соціальному підтексту. Водночас реалізація цього задуму як і мені, так і багатьом іншим глядачам та глядачкам (тим самим, які не ЦА) здалася доволі слабкою.

Частина акторів по-телевізійному кривлялися (і це не їхня провина, а режисера, який ставить завдання). Я не раз особисто бачила, як акторів просять дати більше емоцій, скривити обличчя у гримасі та вирячити очі в максимально можливий спосіб. І це не в комедійних жанрах! А якщо привчитися влаштовувати таку клоунаду в мелодрамах чи детективах, то в комедіях цей градус потрібно ж підвищувати. Тому і маємо ось таке. Особисто в мене під час перегляду постійно виникає враження, що з екрану на мене зараз хтось кинеться і загризе. 

У сценарії теж мало чогось, глибшого за наш традиційний телевізійний ситком чи скетчком. Багато штампів, як-то персонажі, які сиплять англійськими словами, аби висміяти айтівців чи людей, які довго жили за кордоном. У серіалах таких — купа. Причому, я жодного разу не бачила, аби це виконували якось справді креативно, до ладу, кумедно, гостро, а не просто навалювали у сценарій тих слів у великій кількості і без жодного переосмислення ситуації. 

І ось, 30 жовтня на нас чекає, підозрюю, ще одна така стрічка — «Батьківські збори». Синопсис такий:

«За сюжетом, герої зустрінуться за шкільною партою, якраз напередодні Геловіну, щоб обговорити результати виборів президента школи. Підозри у фальсифікаціях, взаємні звинувачення у підкупі, популістичні гасла, булінг і шантаж — у хід йде все, аби забезпечити перемогу саме своєму чаду. Адже коли йдеться про владу, навіть шкільну, дорослі втрачають здоровий глузд швидше, ніж діти. Атмосфера накаляється до межі — і залишається одне питання: хто вийде з них переможцем?»

Раніше ми отримали постер, а нині — тизер. Як я вже писала, це гарний приклад промокампанії, в якій усе відбувається правильно і за графіком. До речі, муд-тизери все ще роблять не так часто, хоча це хороший інструмент. Днями такий випустили виробники стрічки «Мавка. Справжній міф», яку очікуємо в березні 2026 року. 

У тизері «Батьківських зборів» бачимо акторів зі «Зборів ОСББ»: Антоніну Хижняк, Євгена Яновича та Ніну Набоку. А також Анастасію Цимбалару, Назара Задніпровського, Олега Маслюка, Володимира Кравчука, Володимира Ніколаєнка. Судячи з відео, блазнювань ми знову не уникнемо, але що ж. 

Також бачимо, що комерційний фільм обійшовся без зірок шоубізу в головних ролях (думаю, їх слід очікувати в ролі камео), що нам із вами говорить про позитивну тенденцію. Актори в нас таки потихеньку стають зірками, на яких іде глядач. Раніше їх нерідко замінювали медійними співаками / співачками чи блогерами / блогерками, які не те щоб уміли грати, але мали впізнаване обличчя. 

Ну і трохи вам моментів із пресрелізу, бо ж не даремно люди його писали і узгоджували цитати. 

«Готуємося і морально, і фізично до непростої, розпеченої атмосфери батьківських зборів: діти чудово пам'ятають своє тривожне очікування кінця вечора, коли мама чи тато приходять зі школи — і швидко беруться прибирати про всяк випадок всю оселю, а батьки знають приголомшливі обговорення вартості шкільної фотосесії, яка, судячи з ціни, готується не інакше як для Vouge. У нас, як і минулого разу, прекрасний оркестр із зіркових і талановитих акторів, які чудово заспівали в нашій батьківській опері. До зустрічі в кінотеатрах!» — ділиться Мітя Шмурак, режисер-постановник стрічки.

Це Шмурак у 2019 році знімає серіал «Великі вуйки» для «Плюсів», про рагулів «с Западнай», виряджених у національні строї в найкращих традиціях показу «етнографічних укрАінцев». Автори це видавали за сатиру.

Ох, Мітю, актори в вас, канєшно, талановиті, ще б ви їх не просили «давати емоцію» — ціни б їм не було. Напевне, вже час забути про ці «Великі вуйки» та їхню стилістику. Бо тепер усе інакше, інакше. (Не кажіть, що не проспівали.)

І ще цитата:

«Проєкт обіцяє не просто розсмішити, а й показати на прикладі мікромоделі суспільства — батьківського комітету — актуальні проблеми, серед яких перекладання відповідальності за виховання дитини, як гра у “пінг-понг” між батьками та шкільною системою, завищені очікування, наслідком яких є емоційні гойдалки та вигорання, непорозуміння між поколіннями, які не звикли чути та дослухатися один до одного, копіювання агресивних патернів, що є частою передумовою булінгу, а також одвічне питання щодо ролі освітян у формуванні особистості дитини». 

Ну що ж, чекаємо. Поки що на трейлери, якими нас мають закидати до 30 жовтня. 

Фото: «Телекритика»