Було усе на конференції «AntIDote: Єднання» – це платформа «для діалогу про культурну політику, суспільну єдність та роль української спільноти у світі», яка днями відбулася в Українському католицькому університеті. 

Гендиректорка Директорату у справах національної єдності та статегічних комунікацій Міннац'єдності Юлія Лисенко заявила наступне:

«Ви знаєте, в першу чергу, напевне, необхідно мати розуміння і бажання виїхати. Тому що є такі моменти, коли наші люди шукають виправдань, чому вони залишаються там, чому вони залишаються на території України, чому вони залишаються на окупованій території України, або ж виїжджають за кордон. В першу чергу треба відповісти собі чесно: так а є бажання і де це бажання де бути, ким бути».

Ось послухайте. 

Це була частина відповіді на запитання модераторки Софії Челяк, чи збирається міністерство працювати з українцями з тимчасово окупованих території також. Ось почитайте її допис, там трохи контексту. 

Звісно, є певна кількість людей на ТОТ, які справді зробили свідомий вибір лишитися. Але лише частина. Для решти наших співвітчизників, по-моєму, держава не надто створила умови для такого переїзду. Щонайменше у плані житла. Особисто мої знайомі на ТОТ і раді були б переїхати, але лякаються невідомості, не розуміють де житимуть, працюватимуть, не мають рідних і друзів тощо. Не кажу вже про мільйон інших факторів. 

Сама Софія згадує історію:

«Я як журналістка робила зараз великий матеріал про освіту в «ДНР», про те, як «ДНР» працює з освітою дітей. Я брала інтерв'ю у двох дівчат, які у 2023 році після 18-річчя змогли виїхати з тимчасово окупованих територій. З 2022 року з ними ніхто не працює. Тобто, вони самостійно шукали можливість виїхати в Україну».  

Ну і, зрешою, стратегічні комунікація у стилі «самі винні» якось зовсім не тойво. Хоча, на практиці бачимо, що стратком – не найсильніше місце деяких наших державних органів. 

Ось тут подивіться повну версію розмови, з Юлією Лисенко вона починається на 3:27:07