Ніколи такого не було. Мінкульт в Україні — це якесь прокляте місце. Усіх попризначають по-людськи, а тут постійно якісь негаразди та серіали. Ось, бачте, і зараз перипетії, кінця яким не видно.
Ваша Антоніна, ясна річ, знала про призначення Тетяни Бережної раніше, ніж це було офіційно оголошено. Але віри нікому вже не було. Ми в редакції спостерігаємо за метушнею з пошуками людини на цю посаду вже давно, і це якась «Санта-Барбара». То одну кандидатуру розглядають, то іншу. Було очевидно, що в ОП хаотично шукають людину, але, як і раніше, зовсім не орієнтуються, як то кажуть, на ринку. Це раз.
Два — тема культур-мультур явно у них не в прерогативі. Не можна сказати, втім, що їм геть байдуже. З 2019 року ми справді спостерігаємо серйозний відкат у культурній політиці, багато інституцій, які мали гарну динаміку в роботі, просто зупинилися. А після 2022 року майже всі здобутки галузі — це приватні ініціативи. Зокрема, така важлива нині культурна дипломатія. Це можна пояснити так, як зробив нардеп Володимир В’ятрович.
Але вашій Антоніні здається, що тут більше йдеться не про байдужість до культури, а про нерозуміння, як воно робе. Так, Володимир Зеленський професійно та успішно займався бізнесом у сфері маскульту. Але державна політика — це зовсім інше та ширше. Приміром, якщо взяти навіть конкретно кіно, то продюсування стрічок для широкої локальної аудиторії геть відрізняється від продюсування авторських робіт, які подаються на кінофестивалі. А тут ще якісь стратегії потрібні, розуміння різних аудиторій і процесів, планування, вдумливість у рішеннях тощо.
Відсутність досвіду у співробітників Офісу президента, які опікуються в нас і культурою, і інформаційною політикою, теж дається взнаки. Не кажучи вже про нестримне бажання все контролювати і скрізь мати свого чєловєчка. Хороші культурні менеджери в нас є, але їх усе ж не так багато, як в інших сферах. Та й зрозуміло, що професіонали з гарною репутацією зазвичай мають гідність не погоджуватися на умови майже повної несуб’єктності.
І Антоніна тут одразу хоче порадити панству отямитися, бо велика частина суспільства з 2022 року саме це і зробила, тому культура в найширшому значенні стала надзвичайно важливою та потрібною. Не кажучи вже про наше позиціювання за кордоном, таке потрібне, особливо зараз. Але водночас закинуте державою в темний кут. Та що вже тут бідкатися.
Також, як ваша авторка писала не раз і не двічі, Мінкульт у нас став не лише маргінальним, але й «розстрільним» місцем. Тому з'явився такий типу жарт: «кого будемо карати Мінкультом?». І не диво: суб'єктності — нуль, відповідальності — під зав'язку. Ганьби потім стільки, шо й хімчистка не почистить. Ось гляньте навіть на Миколу Точицького.
Був собі тихенько дипломатом, нікого не чіпав, мав гарну репутацію. Подейкують, заходячи на посаду у вересні минулого року, прямо говорив, що він тут до літа. Так і вийшло. Мучився недовго, але слави набрався. Цікаво лише, якщо в ОП знали, що Точицький у Мінкульті лише до літа, то чому заздалегідь не почали шукати заміну?
Ми останнім часом багато писали про те, яких кандидаток розглядають (усе були жінки). Непогані варіанти, але хтось відмовлявся, з кимось не домовилися. Було багато розмов про першу заступницю міністра Галину Григоренко, мовляв, вона цілком могла б упоратися, але мої джерела твердили, що на Банковій уперто не хочуть її бачити на цій посаді.
Ось так і трапилося, що всі крісла попересували… сорі, пороздавали, а Мінкульт знову як засватаний. Напередодні кажуть мені: ну, всьо, вже точно призначать. Я, звісно, ставлюся скептично. Ні, кажуть, призначать. От глянеш ввечері. Несподівана кандидатура — всі будуть у шоці. З Мінекономіки, Тетяна Бережна.
Ну, несподіванка так несподіванка. Тому ще до офіційного оголошення Антоніна пішла розбиратися, хто така пані Бережна. Ось, до речі, що написала про неї прем’єрка Юлія Свириденко.
Тетяна Бережна прийшла в Мінкульт з посади заступниці міністра економіки, довкілля та сільського господарства. До культури трохи далеко, як бачите. Якщо не брати агрокультуру, звісно. Утім, про Бережну є доволі позитивні відгуки як про юристку і людину, яка розуміє важливість культури. Вона закінчила Могилянку за спеціальністю «правознавство», стажувалася у Парламенті Канади, навчалася в Лондонській школі економіки, працювала адвокаткою, нещодавно закінчила програму Школи стратегічного архітектора при Києво-Могилянській бізнес-школі, здобула скіли з управління та адміністрування.
Ми багато писали, що на посаду міністра культури потрібен управлінець, обізнаний у культурі. Бо в нас зазвичай воно ніяк не поєднується — або тільки перше, або тільки друге. Ось і зараз так. Маємо людину з хорошим реноме, але не в культурній галузі. І це може стати проблемою, бо культурна сфера — специфічна, і менеджерити її потрібно з розумінням цієї специфіки. Подейкують, саме на цьому «посипалася» робота Точицького.
Водночас, за нашою інформацією, Бережну і не призначають надовго. Її запросили для того, щоб вона вирішила фінансові справи, які вже направду горять. Та й вашій авторці сказали, що Тетяна з особистих причин не буде надовго затримуватися на цій посаді. Побачимо. Утім, цей варіант особисто мені здається доволі прийнятним. Якщо справді пані Тетяна прийшла пофіксити роботу, знайти грошей на галузь (що дуже важливо) і піти далі займатися тим, чим займалася.
Але побоювання теж є, і вони лишилися від попереднього керманича МКСК. Пан Точицький теж не мав стосунку до культури, але були сподівання, що він як дипломат візьметься вибудовувати стратегічні комунікації. На жаль, у процесі з’ясувалося, що вони не просто не вибудовуються, а стали одним з найслабших місць міністерства.
Що ж до Бережної, то ваша Антоніна встигла трішки подивитися інтерв’ю з нею. Ось, приміром, у подкасті «Це (не) для тебе» вона розповідає про своє навчання, роботу в приватному секторі та чому пішла працювати у Міністерство економіки. Тетяна демонструє цілком державницьке мислення, амбіції та бажання постійно навчатися.
«Я почала працювати [у Мінекономіки] на початку повномасштабного вторгнення. Я думаю, що в цей час кожен із нас ставив собі питання, чим я можу бути корисний, найпотрібніший для своєї держави. Я до цього працювала у приватному секторі, була адвокатом, 11 років працювала в одній фірмі, яку теж безмежно ціную і поважаю. Це був дуже комфортний період мого життя. Але у 2022 році, коли мені запропонували цю роль, то рішення було одномоментним. Тому що ця можливість зробити щось більше для своєї держави — це був великий виклик, але водночас та нагода, яка не повторюється двічі», — каже Тетяна.
Що ж, будемо сподіватися, що з роллю тимчасової кризової менеджерки Тетяна Бережна впорається. Треба додати, що на неї звалилися також стратегічні комунікації, які обіцяли таки відділити від Мінкульту. Бо всі жаліються. І медійники, і митці. Це дві різні галузі (як і інформаційна політика), які дивно було змішувати в одному казані. Попри плани, відомство поки лишається зі старою назвою — Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Але обіцяють, що це теж тимчасово, бо спочатку варто розгребти накопичені нагальні питання, а вже потім братися до реформування.
Між тим, лишається ще одна проблемка. І у проблемки є ім’я — Володимир Шорніков.
Він — директор Департаменту захисту та збереження культурної спадщини Мінкультури, і ось про нього відгуки якраз такоє. Це м’яко кажучи. Представники культурної спільноти хапаються за голову і стверджують, що культурна спадщина в небезпеці. Усі співрозмовники Антоніни приписують йому разючу некомпетентність.
Публічно ж він відзначився в травні під час скандалу зі звільненням очільника Лаври Максима Остапенка, яке відбулося напередодні відкриття виставки, присвяченої Івану Мазепі. Шорніков закинув Остапенку, що той пофарбував стіни келії, в якій відбувалася виставка, у «неприродній червоний колір». Ось він.
Звісно, спільнота не могла не розвеселитися, бо такий колір — загальноприйнятий у музеях усього світу.
Музей д'Орсе в Парижі
Наша з вами колега Юля Галушка ще пожартувала, що одразу видно, хто за кордоном іде на шопінг, а хто — в музеї. Тому директору Департаменту захисту та збереження культурної спадщини тут же порадили сходити бодай у Національний художній музей, від Мінкульту не так далеко.
Тому в культурній тусовочці дуже хочуть, щоб пан Володимир більше не обіймав цієї посади. Дуже просять, так би мовити.
Фото: фейсбук-сторінка Тетяни Бережної