Здається, після церемонії «Золота дзиґа» та вручення нагороди Костянтину Темляку про інститут репутації в Україні говорити якось ніяково. Але ніколи не варто думати, що неможливо кринжонути ще більше. 

Тому зустрічайте чергову карколомну новину: Андрій Білоус (звинувачений у сексуальному та емоційному насильстві) вже почав репетиції вистави «Віденська кава», котру колись написав Дмитро Корчинський. Так, любі наші читачі й читачки, у пана Дмитра є ще й такий талант. Про початок роботи він повідомив у своїх соцмережах і пообіцяв, що вистава стане сенсацією.

Матір божа, ваша Антоніна вже чекає. Щоправда, не дуже вірить у сенсаційність цього витвору мистецтва, хіба що її спровокує сама персона Темляка. Ой, сорі, Білоуса. Вже заплуталася, їй-бо. 

От ви пам'ятаєте сенсаційні колотнечі навколо кіно за цією ж п'єсою Корчинського? Я теж не пам'ятаю. Але кіно дивилася. Бо ваша авторка мусить стежити у два ока за вітчизняним кінопроцесом, аби не випустити з уваги жодне марожене. 

Отже, фільм «Віденська кава» вийшов у 2022 році і режисером був Володимир Сидько. Його ви можете знати за документальною стрічкою «Да Вінчі».

Його ігрова «Віденська кава» — це, звісно, кров з очей. Особливо в питанні гри акторів. Хоча, скажемо відверто, бачили ми й гірше. Між тим, на ютубі фільм набрав аж 163 тисячі переглядів і майже 600 коментарів. Ось, пропоную вам подивитися самим і вкотре переконатися, що фраза «а багатьом сподобалося» часто не має до якості жодного стосунку.

Так що так. За сюжетом Сталін, Гітлер, Фройд і Троцький зустрічаються у віденській кав'ярні, в якій працює Христина з Галичини. Фройд з Гітлером приходять, бо запали на неї, але їм доводяться відволікатися на палку дискусію. Дія відбувається у 1913 році і будується на міфі, що, мовляв, ці четверо (а ще — югославський диктатор Тіто) могли справді тоді десь перетнутися, бо всі жили у Відні. А кав'ярні в той час слугували певними хабами для суспільних обговорень. 

У 2007 році з'явилася п'єса «Доктор Фройд готовий прийняти вас, пане Гітлер» Лоуренса Маркса та Моріса Грана, яка також описує цю зустріч. Автори вдаються до прийому альтернативної історії і показують ситуацію, що малого Адольфа Гітлера (який страждав на нічні жахіття і нетримання) батьки таки записують на прийом до психіатра і ним виявляється Зігмунд Фройд. 

Про що дискутують герої Корчинського, розповісти виразно я вам не зможу, через певну сумбурність викладу цієї історії, яка доповнюється божественно-геніальною режисурою. І полум'яною грою. Її також можна оцінити і в театрі «Сузір'я», бо там її поставили раніше. Із тими самими акторами. Позиціюється як інтелектуальна комедія, а до глядачів мовиться так:

«“Віденська кава” буде тобі смакувати, якщо ти налаштований на позитивне сприйняття специфічного і далеко не завжди толерантного гумору майстра політичної провокації Дмитра Корчинського. Єдиного українського драматурга, забороненого в Московії».

Гумор там, повірте, ще той. Але поки можете оцінити перуки.

Це – Троцький, коли що.

Фройд, Гітлер, Троцький, Сталін 

Але що ж, трішки ультраправого вайбу нам у театрі не завадить. Правда ж? Бо щось відстаємо від Європи та Штатів. Ну і, звісно, сам факт, що Білоус отримав можливість робити вистави, також заслуговує на певні рефлексії. Так, звісно, шлях від очільника національного театру до партнера Дмитра Корчинського не виглядає мрією всього життя. Але ось яка штука, ваша авторка зовсім не здивується, якщо вистава збере свою публіку.

Усе ж глядачі радо йшли на вистави Білоуса в «Молодому» у розпал скандалу навколо нього і ніц поганого в цьому не бачили. Суд нічого не довів — ось і не треба до людини чіплятися, може, всі ті звинувачення — це брехня підлих заздрісників. Ну а дивлячись на кількість захисників Костянтина Темляка, серед яких багато начебто поважних людей, то запитань виникає ще більше. 

Тим часом Корчинський опублікував інший допис, у якому повідомив, що не знав про звинувачення на адресу Андрія Білоуса. І розстроївся, що не все так скандально, як він хотів би.

Це, я так розумію, вже заявка на сенсаційність чи ні? У самому театрі Cult у коментарі «Суспільне Культура» сказали, що погодилися на співпрацю з Білоусом, бо він «відомий, талановитий режисер» і «дуже технічно і на високому рівні експериментує з драматургією». Ох, божечки. «Ми передовий експериментальний театр, тому ми вирішили співпрацювати з ним», — вважають у «Культі». І додають, що «ми ставимо на перше місце мистецтво і наших глядачів, саме вони вирішують, якою є чи буде репутація нашого театру».

Просто вау. Ну і тут, як завжди, почнуться розмови на тему «Чого ви це піарите? Вони ж самі цього хочуть». Ваша ж авторка вважає, що не варто постійно все на світі називати піаром. Ось певні люди і заяви постраждалих дівчат теж миттю записують у піар. Усе ж, як на мене, ми повинні, нарешті, чітко окреслити якісь червоні лінії і те, що варто вважати неприйнятним і чому. Бо ці розмови про інститут репутації остаточно перетворяться на мем. 

Фото: театр «Сузір'я», соцмережі Дмитра Корчинського