Постійна проблема вашої авторки — паркування. Знайти вільне місце і встигнути на початок івентів у нашій чудовій столиці часом перетворюється на інтелектуальний виклик. Тому одразу дам вам невелику пораду, виплекану роками: якщо колись будете їхати на велику подію у КВЦ «Парковий» (ну, там, на концерт «Єдиного кварталу» або на якусь патріотичну конференцію лідерів думок), то необхідно ще в дорозі приборкувати свою гординю. Бо якщо ви раптом вигадаєте, що достойні неймовірного паркомісця біля самісінької будівлі, — ви за це поплатитеся. Тому запам’ятайте одне: просто хапайте те, що перше трапилось на очі. А ще краще — їдьте на таксі, бережіть себе. 

Ну, або їдьте на авто з власним водієм, як це зробило багато гостей цього вечора. А стосовно самої події, то сюрпризів жодних не сталося — в залі було нудно і всі бухали біля бару чи на терасі, де якраз було весело й цікаво. Дехто забігав до зали, «щоб не було енки», як назвав цей процес мій любимий режисер «Перевізниці» та «Перших ластівок» Женя Тунік. А дехто навіть туди і не заходив. Схоже, організатори вже навіть не намагаються зробити щось заманливе на сцені, тому вирішили покреативити поза нею. 

І їм таки вдалося. Було дві фотозони, біля яких вишикувалися черги з людей. Усі вони хотіли одного й того самого — красіву фоточку. Й не просто якусь там щоб фестивальний фотограф зробив, а зі спецефектами. На одній локації з вашої світлини ШІ робив різні яскраві образи, трохи схожі на кіношні, трохи на просто ретро. Приміром, ось Тільда Свінтон у «Готелі "Гранд Будапешт"» Веса Андерсона:

І ось така вийшла кастинг-директорка Орина Петрова: 

А в іншому кутку косметична компанія пропонувала вам створити красиве відео із заповільненням чи панорамним показом. Ой, я аж видихнула, бо українське кіно без слоумо — це якось уже геть не по-людськи. 

Ага, ну ось іду я вся красива в леопардовому жакеті (щоб ніхто не питав «А чому не в леопарді?», як це буває зазвичай), оглядаю шановне панство з келихами і вирішую піти все ж до зали. Там я бачу ведучих, і організатори цього разу підійшли по-творчому: не хлопчик-дівчинка, а дівчинка-дівчинка-дівчинка. В червоному, в білому, в чорному. Людмила Барбір, Дар'я Трегубова, Яна Брензей. Тільки не хвата Меладзе. 

Але дівчата все ж дуже гарні та яскраві, погодьтеся. Проте ситуацію це не врятувало і церемонія знову була занадто офіціозною: людей кликали на промови, зачитували фільми у програмі та список спонсорів. А колись давно таки було по-іншому. Одну з церемоній, пам’ятаю, вела Маша Єфросиніна, і вона навіть цей нудний перелік спонсорів, який зазвичай проходить повз вуха публіки, намагалася подати креативно — лежачи на сцені в різних позах. Щоправда, подейкують, самим спонсорам це не дуже сподобалося, бо вони таки серйозні люди. 

Але ваша авторка все ж не полишає мрії про кіношні церемонії, які потім цитували б медіа: з яскравим сценарієм, дотепним і живим веденням та промовами, в яких би люди говорили щось сміливе, важливе, глибоке. Нині такими є відкриття / закриття фестивалю документального кіно «Докудейз», яке водночас є значно менш помпезним. А ще кращі справи — з музичними подіями, на яких максимально стараються не бути нудними. 

Хоча, чого це я завелася? Ситуацію ж урятувала Вікторія Тігіпко! Президентка фестивалю на сцені сказала те, що я наче і розчула, але подумала — здалося. Але режисер Олекса Гладушевський повністю розвіяв мої сумніви, бо підійшов дещо розлючений і, тримаючись за серце, сказав: «Боже (було інше слово. — Антоніна.), вона назвала Мстислава Чернова Мстиславом Чорним!». 

Вікторія Тігіпко

Матінко, таки не почулося! А перекладачка, напевне, злякалася, і переклала так само. Оце і вір тим експертам потім, які кажуть, що беріть, мовляв, перекладачів на перемовини – вони вас скоректують якщо що. Ага. І справді, єдиного володаря Оскара можна вже б і правильно назвати на кіноподії. Але ну що ж. Колись, нагадаю, у 2021 році на одній із церемоній ОМКФ Террі Гілліам, отримуючи нагороду, сказав: «Дякую, Росія! Дякую, Одеса». Ото був шкандаль! Режисеру довелося триста разів перепрошувати і пояснювати, як так получилося. Пояснення, до речі, дуже показове. 

Десь такий вираз обличчя був в Олексія

Коротше, вашій Антоніні не лишилося нічого іншого, як піти в люди шукать плітки. Що, хто і де. Але тільки те, що можна писати, бо зазвичай мене просять: «Ти ж ніде цього не напиши!». Ось, приміром, днями оголосили суперновину, що ведучим шоу «Зрадники» на платформі Sweet.tv буде Олексій Гнатковський. А я це вже знаю місяці два, не менше. Довелося тримати в собі стільки часу.

Важко жить з такою ношею секретів. Але дещо я вам зараз розповім. Усе ж, на такі відкриття люди справді ходять передусім поспілкуватися. Про самого «Зрадника» чула винятково захоплені прогнози — люди кажуть, що шоу справді буде круте. З описів різних подробиць я поки в це схильна вірити. Учасників уже, до речі, давно вирахували, принаймні частину. Бо різні публічні люди якийсь час тому написали в соцмережах, що ми їдемо кудись, не будемо на зв’язку певний час, але нічого вам не скажемо — пока. Це писала та ж Дар’я Тригубова, наприклад. 

Я не раз вам уже розповідала, як актори та акторки жаліються мені на наші серіали. Щоб ви не подумали, що їм усім ок у цьому зніматися. Приміром, одна талановита й відома акторка каже, що біда йде за бідою — сценарії все гірші й гірші. Таке бува читаєш, що на голову не лізе. Між тим, актори — це люди, які найменше впливають на процес, бо їх запрошують уже в останню чергу, коли всі карколомні сюжети прописані. Змінювати нічого не дозволяється. Точніше, якщо бути наполегливими, то може вдатися з мінусів витягти той серіал бодай на нульовий рівень.

Як ця проблема має вирішуватися — неясно. Державне фінансування не робить цей іспанський сором кращим. Ось я писала недавно про серіал про ДСНС «Кохання і полум'я» на СТБ. За 16 епізодів головні герої виїздять до будинку після прильоту лише раз! Усе інше — порятунок літнього чоловіка, який заблукав у лісі, витягування хлопчика з поштомату і часом гасіння пожежі. Сюжетні лінії банальні настільки, що я дуже дивувалася, що ніхто не втратив пам'ять, бо все до цього йшло. Люди з індустрії кажуть, що просто той сценарій писали ще до повномасштабного вторгнення, а потім трохи переробили і подали на пітчинг у Держкіно.

І одразу приклад, аби ви не думали, що все впирається у брак грошей, брак часу і брак ще чогось. Ось мені ж далі розповідають. Покликали, значить, одного хорошого кіношного режисера і оператора познімати серіальчік. Назвемо його, скажімо, «Лікар-дерматовенеролог і його професійний фатум» на каналі «Лямбда, Лямбда, Лямбда». Гроші десь треба заробляти, тому від Антоніни — нуль засудження.

Є дві групи, вони знімають різні сцени, які потім поєднають на монтажі. Завдання — аналогічні, гроші — аналогічні, час — аналогічний. Але згодом режмонт сидить у шоках і вигукує: «А як я усе це поєднаю?». Бо одна група зняла звичну «пласку» телевізійну картинку, а інша — «дорогу» кіношну. Людина, яка мені це розповіла, прогнозує найбільш імовірне вирішення проблеми: просто нафіг помалюють якоюсь фігнею на постпродакшені, щоб усе мало однаковий і фіговий вигляд.

Бо не потрібно нічого покращувати! Але яка різниця? Наші ж «антоніни» (як зневажливо називають своїх глядачок телевізійники) серіали не дивляться, а слухають. Коли варять борщ або прибирають у хаті. 

Ну і ще кіношники активно обговорюють нове фінансування, яке отримала культурна галузь, і як його будуть розподіляти. Але про це — вже в наступному репортажі, бо на нас ще чекає закриття. 

Усі ці церемонії, ясна річ, штуки необхідні для промоції події та самої тусовочки, але головне на кінофестивалях — це кіно. І у програмі справді багато чого цікавого, тому обов’язково спробуйте знайти час. Ось особисто мій список «маст сі». 

«Ти — космос» Павла Острікова. Фільм отримав уже безліч нагород на фестивалях фантастичного кіно, є немало позитивних відгуків, та й сам режисер вселяє надію. Можливо, у нас справді з’явиться ще одна (крім фільмів Лукіча) популярна, але не тупа комедія. 

«Спеціальна операція» Олексія Радинського про окупацію російськими військами ЧАЕС. Олексій — один із найцікавіших українських документалістів, і я очікую на вдумливу історію.

Дуже раджу подивитися його попередню стрічку — «Нескінченність за Флоріаном», яка розповідає про архітектора і автора «Летючої тарілки» Флоріана Юр'єва та його боротьбу із забудовниками. Ви побачите дуже неординарного головного героя, якого автору вдалося розкрити у всіх красі. 

«Дівія» Дмитра Грешка. Трейлер нам обіцяє дуже красивий і водночас моторошний показ української природи, понівеченої російськими військовими, які вбивають зокрема і нашу екологію. 

«Друге дихання» Марії Кондакової. У фільмі йдеться про наших військових із протезуванням, які сходять на Кіліманджаро. Оце незламність так незламність. Я взагалі думаю, що контенту про ветеранів багато не буває, особливо ось такого штибу.

«Гра на перехоплення» Володимира Мули, теж, між іншим, лавреат престижної премії — спортивної «Еммі». Це історія братів Михайленків: Сергія, командира мобільної вогневої групи ППО, та Миколи, гравця Олімпійської збірної України з футболу.

Ну і «Війна очима тварин». Це кіноальманах, і ваша Антоніна чекає на частину, зняту Мирославом Слабошпицьким. Я дуже люблю його «Плем'я», і з того часу від цього талановитого режисера нічого не чуть. Не в останню чергу через його важкий характер, на який усі нарікають.

Але, як мені сказали, продюсер Олег Кохан якраз спеціалізується на кепських характерах. Нагадаю, це саме він продюсував тріумфальне повернення в Україну Андрія Жолдака з виставою «Дім». Яке, щоправда, ніяким тріумфальним не виявилося.

Олег Кохан

Та про це — іншим разом. А зараз — кілька фоточок кіношників (і трохи не кіношників), які дорвалися до спілкування не в соцмережах.

Гендиректорка ОМКФ Анна Мачух

Піардиректорка фестивалю Тетяна Власова. Вона стверджує, що красиві світлини – це все добре, але справжній вираз обличчя людини її професії – саме такий

Програмний консультант ОМКФ Алік Шпилюк із дружиною Іриною

Режисерка Тоня Ноябрьова

Продюсерка та акторка Олена Лавренюк

Журналіст і музикант Альберт Цукренко

Голова Держкіно Андрій Осіпов

Не знаю, як підписать, — придумайте самі. 

Акторка Наталка Денисенко

Ну а тут на вигадування назви можна навіть оголошувати конкурс. Андрій Осіпов, режисер «Божевільних» Денис Тарасов та продюсер Сергій Лавренюк дізнаються про існування Мстислава Чорного

Андрій Ісаєнко, здається, закликає дивитися серіали по телику задля збереження психічного здоров'я. Схоже, Антоніні доведеться робити табличку з альтернативними порадами

акторка Анастасія Карпенко

Фото: пресслужба ОМКФ