Ще рік тому здавалося, що «The Late Show» зі Стівеном Кольбером переживе будь-яку кризу. Дев'ять сезонів поспіль — найрейтинговіше вечірнє шоу США, а сам ведучий — один із найвпливовіших голосів американського телебачення. А тоді CBS оголосила: у травні 2026-го шоу закриють, і бренд «The Late Show», який існував із 1993 року ще за часів Девіда Леттермана, зникне остаточно.

Офіційна версія була навіть трохи нудною: гроші. Виробництво подорожчало, реклама просідає, аудиторія тікає на ютуб, тікток і стримінги. І окремо в CBS наголосили: рейтинги і зміст шоу тут ні до чого. Ось, наприклад, останній випуск набрав майже 6 мільйонів переглядів. 

Проблема в тому, що за три дні до оголошення про закриття Кольбер присвятив монолог материнській компанії CBS — Paramount. Він розніс рішення заплатити Дональду Трампу 16 мільйонів доларів для врегулювання його позову щодо інтерв’ю Камали Гарріс у «60 хвилин», назвавши це «великим жирним хабарем».

Нагадаю контекст: восени 2024-го вийшло інтерв'ю тодішньої кандидатки в президенти Камали Гарріс. Трамп заявив, що CBS змонтувала відповіді так, щоб зробити їх переконливішими, тобто втрутилася у вибори. CBS це категорично заперечувала, наполягаючи на звичайному редакторському монтажі. Але після повернення Трампа в Білий дім Paramount усе одно погодилася заплатити 16 мільйонів, провини не визнаючи.

І «60 хвилин» після цього теж лихоманило: ведучого Скотта Пеллі змушували м’якше подати вбивство американки Рене Гуд офіцером ICE у Міннеаполісі. Ми писали про це. 

Трамп і раніше публічно конфліктував із CBS і атакував особисто Кольбера. Тож звинувачення пролунали майже миттєво: корпорація нібито пожертвувала найвідомішим ведучим, щоб не псувати взаємини з Білим домом саме тоді, коли Paramount чекала від федеральної влади схвалення злиття зі Skydance Media. Прямих доказів цього немає. Але версія настільки зручно лягає в хронологію, що стала домінувати в американській медійній дискусії.

Реакція колег була швидкою й одностайною. Кольбера підтримали Джиммі Кіммел, Джон Стюарт, Девід Леттерман та інші. Кіммел навіть запропонував Кольберу тимчасово повести його власне шоу на час літньої перерви — той відмовився. Письменницька гільдія США вимагала перевірки обставин закриття програми, а сенатори Елізабет Воррен і Адам Шифф — з’ясувати, чи не було політичного тиску.

У США закриття вечірнього шоу — це національна дискусія про редакційну незалежність. В Україні ж проблема геть інша: класичний формат вечірніх шоу в нас так і не встиг стати окремим сегментом телебачення. І якщо подумати, що показували в нас, то перше, що я згадав, — шоу «Оля» на Новому каналі. Це офіційна адаптація «The Ellen DeGeneres Show» — і перший у світі ліцензований формат шоу Еллен за межами США. Масштаб був серйозний. Протрималося один сезон: формат виявився надто дорогим для щоденного виробництва, а сама Ольга Фреймут ще встигла звинуватити українців у провалі формату.

Аналогічна доля в шоу «Вечір з Наталею Гаріповою» на СТБ. Спроба зробити щось на кшталт Джиммі Феллона чи Кіммела для українського глядача. Один сезон — і без продовження.

Чомусь 2018-й був не дуже вдалим роком для цього формату. Вечірнє шоу з Юрієм Марченком на Суспільному теж не затрималося і зараз живе хіба що на ютубі.

Ну і хто ж не згадає «Тихий вечір з Оленою Кравець», яке виходило на телеканалі «Дім». Саме шоу набирало непогані перегляди на ютубі, більше 100 тисяч. Та зрештою його закрили через скандал із держфінансуванням програми.

Але будьмо відверті — були в нас й успішні приклади. Якщо й шукати найближчий український відповідник формату «ведучий приймає зірку в студії», то це, мабуть, воно. Я про «СВ-шоу» на «1+1». Студію оформили під купе спального вагона, а ведучою стала Вєрка Сердючка, тобто Андрій Данилко. Формат такий: частина токшоу, частина гумору, частина танців, гості розповідають особисті історії, — ну чим не лейтнайт-шоу? Проєкт стартував ще в 1997-му, у якийсь момент виробництво призупиняли, але періодично повертали в ефір. І на мою думку, секрет успіху був саме в центральній постаті — Вєрці. 

Більшість лейтнайт-шоу в Україні закривалися через низькі рейтинги, високу вартість виробництва або зміну програмної стратегії каналів, а не через політичні конфлікти, як у США. Чи хтось зможе повторити успіх «СВ-шоу» — питання відкрите. Хоча ми з Антоніною теж нічого такі, можемо спробувати відкрити власне вечірнє шоу. Студія точно була б з леопардовими або шкіряними диванами.