Ми — це ваша монарша особа Антоніна Перша. І одразу поправочка — все ж не тиждень, а 5 днів, бо на вихідних «Newsmax Україна» відпочивав. Також зауважу, що нині канал виходить у тестовому режимі, про це важливо пам’ятати. 

Перед тим, як розповісти вам про свої надважливі враження, — хвилинка-цікавинка. Про запуск української редакції американського новинного телеканалу «Newsmax» стало відомо в лютому цього року. Генпродюсеркою стала Людмила Немиря, і ось що вона тоді казала про мету цього медіа:

«Newsmax Ukraine створюється як технологічно орієнтований мультиплатформний телеканал. Наша мета — не лише пропонувати якісну журналістику, а й допомогти людям в Україні та Сполучених Штатах краще зрозуміти погляди одне одного, щоб зблизити наші суспільства. Україна сьогодні є одним із ключових центрів глобальної боротьби за свободу і демократію, і наш обов’язок — відображати цю реальність професійно та відповідально».

Мовлення каналу анонсували на весну, але згодом відклали аж до листопада. Ось почитайте про те, як відбувалася презентація. І зацініть уміння зробити акцентні фоточки нашої шефредакторки Наталі Лигачової. Вона в нас часом підпрацьовує фотографкою. 

У медіаспільноті одразу почалися дискусії, головно через підозри, що канал правоконсервативний і топитиме за Дональда Трампа. Або буде відверто проросійським. Чи лояльно ставитиметься до партії «Батьківщина», адже чоловік Людмили Немирі — депутат від цієї політсили Григорій Немиря. З іншого боку, були й журналісти, які твердили, що ефір Newsmax цілком об’єктивний і ніякого топіння не буде. 

Пересторогою ж вашої авторки було те, що Людмила Немиря не має телевізійного досвіду, як і, в принципі, журналістського, радше блогерський. Або ще точніше — інтерв’юерський. Вона до цього мала два доволі успішні ютуб-канали, де проводила інтерв’ю на суспільно-політичні теми. Відео на Nemyrialive продовжують виходити й нині, хоч і значно рідше.

Реальність така, що до нашої професії люди можуть доєднатися несподівано й легко, приміром, блогерка Раміна Есхакзай також називає себе журналісткою. Хоча в інтерв’ю Дмитру Гордону розповідала, що ходила на різні кастинги та співбесіди на телеканали, але отримувала відмови. Марія Єфросиніна теж себе вважає журналісткою, хоча це навряд чи так. Але робота з камерою, вочевидь, у якийсь момент дала людям упевненість, що це і є означення журналістської роботи. 

Між тим, мій досвід каже, що навіть самим телевізійникам важко переходити з одного формату в інший. Бо робити новини в кількох випусках на день і фігачити їх цілодобово — це дуже різні виклики. 

За даними платформи YouControl, ТОВ «Телерадіокомпанія "НьюсМакс Україна"» зареєстрували у вересні 2025 року зі статутним капіталом 1 мільйон гривень. Засновники — польське ТОВ «Варзар» латвійця Романа Варламовса (частка 85%) та Людмила Немиря (частка 15%). 

Ну а тепер про ефір. Писати щось про політичне забарвлення каналу поки занадто рано — п’ять днів тестового режиму явно для цього недостатньо. Але загалом про різні перестороги почитайте тут. Лиш скажу, що Дональда Трампа цілком собі нормально пісочили одразу кілька спікерів. У цьому тексті ваша авторка сконцентрується саме на технічному складнику ефіру й подачі інформації.

Але перед цим ще одна маленька хвилинка-цікавинка, вона нам потрібна для порівняння. Я трішки подивилася ефіри польського та балканського Newsmaх, аби порівняти з українським, і ситуація явно не на користь вітчизняного каналу. Сподіваюся, що лише на початках. 

На Балканах (з офісом у Белграді) канал запустили у жовтні 2024 року. Цьогоріч у квітні в Польщі запустили спочатку сайт, а в липні — телемовлення. Ось вам ролик, у якому польські колеги у найяскравіших барвах розписують потужні перспективи свого медіа. Місією мережі вони називають «створення інформаційного мовлення нової генерації для Європи». Активно наголошується на слові «амбітний» та на технічному обладнанні по-багатому. Студія — «200 квадратних метрів, великі лед-екрани, динамічна сценографія, графіка найвищої якості». 

Візуально й справді дуже все красіво, без іронії. В ефірі маємо програми на різні теми, здебільшого суспільно-політичні, рідше щось про здоров’я, психологію, культуру та історію. Приміром, є програма, де ведуча з гостями розмірковують, що таке щастя. 

Щодо популярності мовлення, то тут я спираюся лише на ютуб. Поки на каналі майже 7 тисяч підписників, більшість відео набирають приблизно 500 переглядів. Є й по кілька тисяч, часом трапляється значно більше — 60, 80. Але загалом їхній ютуб не можна назвати популярним.

Щодо Newsmax Balkans, то на каналі майже 50 тисяч підписників, переглядів більше, ніж у поляків, але теж не фонтан. Переважно це від 2 до 8 тисяч, проте багато роликів не набирають і тисячі переглядів. Але нумо помилуймося студіями: 

Я ж окремо звернула увагу на вік ведучих новин, бо вже багато років мрію бачити у нас в ефірах більше саме таких журналістів. Адже якось так повелося, що новини в нас сприймаються як жанр для молодих. Страшно сказати, але ваша Антоніна мріє також про кореспондентів, яким років 50–60+. Але на українському телебаченні вже, здається, вкорінилася думка, що «бігати з мікрофоном» — це не для серйозних людей. Слава богу, є винятки. 

Що ж ми з вами бачимо на «Newsmax Україна». Найперше, напевне, в очі впадає те, що візуально все далеко не так гламурно і масштабно, як у згаданих вище колег. І зовсім в іншому стилі — балканський та польський канали в ньому, як бачите, дуже перегукуються. Маємо студію з двома локаціями, які не можна використовувати одночасно. Це стіл та низький столик з кріслами. Якщо не буде ще однієї студії, то будуть проблеми із записними програмами.

Другу локацію, як на мене, можна використовувати лише для прийому гостей і читання з суфлера, бо для роботи з ноутбуком вона не годиться — ведуча мусить повсякчас опускати очі й нахилятися, щось там вичитуючи внизу. 

Ось ще студія з різних ракурсів. 

Про враження розповідатиму за старою доброю схемою: спочатку погане, потім добре. Найяскравіша емоція в тім, що поки цей ефір дивитися вкрай нецікаво. Є винятки, але їх наразі мало. Як я й передбачала, мовлення справді не дуже схоже на телевізійне, принаймні не на сучасне. А вже тим паче його навряд чи можна назвати інформаційним. Ефір нагадує щось середнє між блогерським ютуб-каналом, програмою «Без табу» та не найкращого штибу регіональним тєліком. Пишу на правах людини, яка з регіональної телерадіокомпанії починала (та вдячна за цю школу). 

Найперше в мене питання до ведучих, точніше до частини ведучих (їх поки всього кілька). Не буду називати імен (через вроджену доброту), але більша частина ефіру ведеться або взагалі непрофесійно, або близько до того. Колеги довго не можуть сформулювати запитання, вдаються до емоційних випадів та навіть екзальтації («вау-вау», «супер-супер», «єс!»), губляться, явно почуваються в кадрі невпевнено, не розуміють, як реагувати і шо взагалі проісходе. Ну і вже точно це ведення не можна назвати інформаційним, адже катастрофічно бракує динаміки як у подачі ведучих, так і в оформленні. 

Між тим, я знаю, що влітку на співбесіду ходили хороші ведучі, з досвідом і розумінням телевізійної специфіки, але їм так і не передзвонили. Також мені розповідали про різні моменти з дивною організацією та віддалене уявлення про те, як має працювати телеканал. 

Звісно, ми маємо враховувати, що це тестове мовлення. Думаю, шановні колеги, ви бодай раз потрапляли під запуск проєктів і розумієте, що це таке. Вашій Антоніні неймовірно пощастило переживати такий дурдом разів шість, і щоразу все було далеке від ідеалу. Навіть там, де були хороше фінансування та професійна команда. Тому сподіваюся, що всі ці моменти на «Newsmax Україна» тимчасові. Цікаво, до речі, подивитися на стартові ефіри поляків, але на ютубі перші аж два місяці сором’язливо потерли.

Утім, відсутність телевізійного досвіду пані Немирі мене все ж дуже насторожує — не розумію, як можна запускати канал, не знаючи цієї складної кухні. Приміром, раніше ходили чутки, що ефір запускатиме Олексій Семенов, але генпродюсерка це заперечила і сказала, що взагалі не знає, хто то такий. Якщо не знає, то це дивно, бо Семенов — фігура яскрава і обговорювана. Ну але справді, його почерк у мовленні «Newsmax Україна» не проглядається. 

Ось вам ще приклади. Маємо блоки новин у формі дайджесту, переважно це міжнародка, взята, так розумію, з материнського каналу. Текст начитує ШІ, і це просто неможливо витримати, принаймні мені. Хтось тригериться на ШІ-тексти, хтось на картинки, а я страждаю від цих начиток. І якби ж іще якісні, а тут просто весь набір: мертві інтонації з недоречними для новин патетично-казковими нотками, наголоси де попало («авіанОсіїв») і все таке інше.

І головне — нема перебивок, тому різні новини фігачаться єдиним потоком: ось тут інформація про майбутні тристоронні перемовини, яка перетікає в те, що орлу поставили біонічний протез, китайська дисидентка заявила про сексуальне насильство з боку японських військових, а у Франції тривають протести, бо Мелоні виголосила емоційну промову. 

Російськомовні ефіри також перекладають за допомогою ШІ низької якості, що робить перегляд і загалом розуміння сказаного спікерами доволі складним процесом. Подивіться, приміром, ефір з Валерієм. Так, з просто Валерієм. 

Не знаю, що там буде із сюжетами, але весь перший день показували матеріал про людей, евакуйованих з Олешків. Його навіщось замузичили активною ліричною музикою, що знову-таки недоречно для інформаційного мовлення і більше схоже на сюжет програми «Один за всіх» на СТБ. 

Оформлення також поки, так би мовити, мінімалістичне, хоча на інформаційному каналі повинно все бути вжух-вжух. Натомість маємо дуже флегматичні вайби. До речі, трансляцію першого дня можна було відкрутити, але з другого цю функцію вже відключили, тому ваша авторка мусила згадати, що таке олдскульне ефірне мовлення, коли пасивність дивлення зводиться до максимуму. 

Також у перші дні трансляція була дуже рваною: сюжети і лайви вривалися у студії, а студії — у лайви та сюжети. Водночас є й експерименти. Наприклад, огляд соцмереж, хоча поки він також вийшов доволі розтягнутим та неінформативним, бо перетворився на розмови «за жизнь». Колеги пробують робити дні з монотемами, наприклад був день, майже повністю присвячений проблемам з енергетикою. Поки не хочу робити висновків про цю ідею, дочекаюся кращої реалізації. Якщо такі студії перебиватимуться новинами, трансляціями та дайджестами на інші теми, то може бути непогано. 

А тепер про хороше — одразу напишу, що такого я знайшла менше. І це сама генпродюсерка Людмила Немиря, ефіри якої неймовірно відрізняються від решти трансляції. Одразу видно, що людина з бекграундом, своїм образом, умінням поводитися перед камерою і чітко ставити запитання. Ось така деталь: вона не взяла з собою ноут, який би незручно стояв на столику, а мала на колінах блокнот, тому всі нотатки та заглядання в записи мали досить органічний вигляд. 

У перший день ефіру вона провела ціле токшоу за участі політолога Володимира Фесенка, політконсультанта Олександра Харебіна та політексперта Віталія Кулика. 

Ефір вдався, як на мене, доволі цікавим — було і динамічно, і з дискусією. Із самого початку пан Фесенко, приміром, стверджував, що операція в Олешках відбулася перш за все завдяки Меланії Трамп, «вольовій жінці, сильній жінці, якій важко відмовити». Але йому опонував пан Харебін, який вважає, що це було виключно прохання Путіна та, відповідно, Трампа, тому «Меланію радше призначили на цю роль». 

Загалом говорили про перемовини, переговорні команди, кризу дипломатії, новий світопорядок і американські вибори. Доколупатися можу лише до двох моментів. Режисери не дають титри на гостей одразу, а ведуча не проговорює їхній статус на початку ефіру. Самі титри мені сподобалися — лаконічні та з ефектом затемнення. А ще пані Людмила часто вимовляє слова на російський манер — «Алєшки», «Кулік». Але, напевне, не мені на це нарікати. Щоправда, якщо у вашої Антоніни такі слова є стилістичним елементом, то в серйозному токшоу це має інший відтінок. 

Ну й Олександр Харебін у якийсь момент, здається, запідозрив ведучу в чомусь не тому. Вона поставила таке запитання: «Чи існує історично якась межа, коли країна повинна просто зупинитися, тому що після цього вона вже не підніметься? Це стосується і країни, яка почала війну, і країни, яка опинилася в агресії». Володимир Фесенко одразу почав говорити, що від нас це діло не залежить, бо таке розуміння має бути з двох сторін, а односторонньо ми зупинитися не можемо. Віталій Кулик сказав, що зазвичай у таких ситуаціях країни не розуміють, що більше не піднімуться. 

А Олександр Харебін запитав, де б ми зараз були, якби у 2022 році керівництво країни визначило ситуацію як патову? Володимир Фесенко погодився, але й нагадав, що переговорний процес тоді теж відбувався і ми готові були на такі поступки, на які зараз навряд чи згодилися б. Кулик запропонував закріпити ефект від Олешків і провести ще кілька схожих гуманітарних операцій. 

Відтак градус обговорення підвищився.

Харебін: Давайте, якщо я не правий, скажіть мені. Ви кажете про те, що Україна катастрофічно втрачає економіку.

Немиря: Ні, я не так кажу.

Харебін: Україна катастрофічно втрачає демографію.

Немиря: Ну-у... (Ствердно киває.)

Харебін: Втрачає території, на жаль. Україна втрачає людські життя. 

Немиря: Да.

Харебін: Ви кажете про те, що ця війна... Україна втрачає перспективу. 

Немиря: Я так не говорю. 

Харебін: Добре, це було провокаційне питання.

Немиря: Ні, я говорю про інше.

Харебін: Бо так кажуть російські пропагандисти. По професії я дивлюсь, що пише російська пропаганда, то вони настільки хочуть миру, вони настільки у власних пропагандистських телеграм-каналах нав’язують, що Україна має вимагати миру, що це як дзеркало. Росії потрібен мир. І вони вкидують в Україну всі ці наративи для того, щоб показати, що нам погано. 

Фесенко: Вони хочуть миру, але на своїх умовах. На умовах односторонніх поступок України. І тут ми й заходимо в патову ситуацію.

Також Людмила Немиря проводила інтерв’ю з директором Центру оборонних стратегій і дипломатом Олександром Харою. Говорили про вибори у США, перспективи Трампа, що Америка перестала бути надпотугою і світовому порядку настав гаплик. 

Загалом Людмила Немиря не з’являється в якомусь одному авторському проєкті, а веде ефіри разом з усіма. 

Висновок у вашої Антоніни такий. Поки телеканал «Newsmax Україна» дивитися з користю та задоволенням можна хіба точково. За класикою вважається, що інформаційне радіо або телебачення вмикаєш на 15 хвилин і тобі лаконічно дають зрозуміти, що коїться актуального. Тут же цього часом можна не зрозуміти навіть за цілий день. Поки немає новинних студій, тих самих дайджестів і трансляцій українських новин, увімкнень, сюжетів, кореспондентів і цього всього. Тобто, взагалі по-домашньому. 

Вибір ведучих мені здається найбільш невдалим і дивним з усіх рішень. Можливо, потрібні якісь тренінги абощо, але думаю, все ж доречніше пошукати тих, хто добре орієнтується в тому, як працювати в кадрі та прямому ефірі. На ІНФОРМАЦІЙНОМУ телеканалі. 

Також маю питання до студії. Це, можливо, суб’єктивно, але бежево-біле оформлення саме в такому вигляді, без яскравих елементів та активної підсвітки, вбиває динаміку остаточно. До того ж на екрани дають доволі темну синювато-коричневу графіку, яка додає похмурості в цю блідість. А ще, кажу вже з досвіду, такі кольори дають дуже недобрий відтінок на обличчя. Можуть писати знайомі і запитувати, що з вами трапилося і чи не потрібна допомога. Real story. 

Тож редакція нашого токсичного видання бажає колегам з «Newsmax Україна» творчих успіхів, натхнення та скоріше пофіксити всі проблемки. Зустрінемося вже на нетестовому ефірі.