Як безробітня Сакада «злЕтала» до Житомира на 1180 гривень штрафу
... і тепер готується до виправних робіт...
Це я написала для тих, хто хвацькує за кермом, і тих, хто не знає куди себе подіти під час фінансової скрути...
Я завжди «лечу» до Житомирського архіву. Він починає свою роботу о 9:30, о 17-й закінчує. А я там маю багато роботи, за одну кризу можу й не встигнути. 
Тому 130 км - із Києва до Житомира - долаю з рекордною швидкістю. Одного разу навіть, з жа-хо-о-ом для себе, зафіксувала 170 км/год на спідометрі - так заслухалася Вакарчука. Його гімн Коханій - «Така, як ти, буває раз на все життя - і то із Неба» - можу слухати 108 разів безперервно. Отож, слухаю і лечу до Держархіву Житомирщини. Він особливий, бо перше, що бачиш, коли до нього заходиш - величезний стенд в розкішній дореволюційній рамі «Герби Волинської шляхти». А оскільки я переконана, що «холопська Україна» вже в минулому, а процвітаюче майбутнє - за шляхетською Україною, то цей стенд, зроблений за ініціативи скромного науковця - архіваріуса пана Руслана Кондратюка, вважаю знаковим(!) для країни. На ньому - 19 яскравих гербів з описами.
Там я вперше побачила й вичитала про герб «Шалова» (Слава): «У блакитному полі золоте коло, в середині три хрести, звернені до центру. В шоломі рука з мечем, піднятим догори. За легендою, історія цього герба бере початок від часів Володимира Великого і пов'язана з легендарним епізодом вибору ним релігії. Частина князівського двору, залишаючись ще в язичництві, насміхалась над послами, які підносили похвали церкві. Один із послів на ім'я Галка, обурений таким зухвальством, викликав на поєдинок трьох насмішників. І переміг. Від нащадків Галки виводить своє походження відома шляхетська родина графів Ледуховських, яка володіла значними земельними маєтностями під Житомиром».
До шляхетських справ мене залучив особливий вчений. Свого часу про нього мені повідала професорка, доктор історії Наталя Яковенко. Євген Чернецький, скромний учений - генеалог із Білої Церкви, робить дуже важливу для Української держави справу. Він повертає її шляхетське минуле. Сидить роками в холодних архівах й укладає книжки, які будуть користуватися шаленим попитом в ШЛЯХЕТСЬКІЙ УКРАЇНІ, а в холопській - вони потрібні одиницям...Слава Богу, що є меценати, які видають ті гербівники, довідники про легітимовану правобережну шляхту й знайшли кошти на книгу «Правобережна шляхта за російського панування».
Слово Євгена Чернецького для мене - закон! Сказав знайти герб роду Островських - їжджу шукаю. Сказав заснувати й очолити шляхетське товариство на наукових засадах - незабаром зареєструємо «Київське шляхетне коло».
Отож, лечу я на крилах до Житомира, одне крило мого натхнення - від геніального Вакарчука, друге - від шляхетного Чернецького, аж раптом... жезл!
- Ви рухалися зі швидкістю 101 км/год.! Це аварійно-небезпечна ділянка, там знак «50».
- Так я ж зменшила швидкість, бо бачила ту страшну машину на п'єдесталі... (На в'їзді до Житомира ДАІ влаштувала перформанс. Розтрощена автівка височіє над трасою... Вражає... Навіть «окрилена» Сакада помітила й пригальмувала...)
Пішли ми оформляти протокол.
- Де працюєте?
- Вже ніде. Звільнена за скороченням.
- Ви перевищили швидкість удвічі, на 51 км/год. - це частина ІІІ, штраф до 680 гривень.
- Але для мене зараз це великі гроші!
- Тоді 30 годин виправних робіт.
- Оце мені підходить! А що робитиму?
- Суд скаже, або підмітати, або фарбувати...
- Добре, пане офіцере, пишіть швидше протокол, а то я вже запізнююся.
У протоколі за №0617238 у графі «По суті порушення пояснюю»: (я так і написала) «Дуже поспішала до Житомирського Держархіву».
Того дня я знайшла цікавий запис, який до моєї справи жодного стосунку не має, але просто цікаво, бо селян і міщан в метричних книгах тисячі, а князів - одиниці.
Отож, фонд 178
опис 3
одиниця зберігання 215
аркуш 230
«1-го августа 1909-го года родился, а 4-го августа крестили, Тимофея-Стефана-Игнатия, австрийских подданных графов Адама-Здислава и Рогнеды-Ядвиги из Стецких, ЗАМОЙСКИХ, законных супругов сын, родившийся в г.Романов Чудновского повета.
Восприемниками (тобто хрещеними батьками) были: графЪ Владислав Замойский с княгинею Марией Любомирскою, девицею».
...Коли з князями розправилися, Романів став Дзержинськом...
Час в архіві плине швидко. От уже й додому, до Києва, повертаюся. Вже не так поспішаю, та й темніє - не розгонишся. І знову... жезл!
- Ви порушили! Там знак «50», а ви їхали 70 км/год.!
Я була в розпачі... Демонструвала копію ранкового протоколу і нервово хіхікала.
«Жезл» мене заспокоював, мовляв, вечірній штраф буде значно меншим, усього 250 гривень.
- А скільки годин виправних робіт ?
- Це частина І, в ній виправних робіт не передбачено.
- Я-а-а-ак? Мені, безробітній, краще виправні роботи! Зробіть, будь ласка, частину ІІІ! Бо мене зараз утримує родина, і це категорично нешляхетно з мого боку просити гроші на штрафи! Краще я відпрацюю!
- Виправних робіт у першій частині цієї статті не передбачено! Якщо протягом тижня не заплатите 250 грн., штраф подвоїться.
- А я однозначно не заплачу, бо мої гонорари будуть пізніше...
Через кілька днів ми вже разом з Євгеном Чернецьким «летіли» до Житомира. Я йому розказувала про свої штрафи і про виправні роботи, а він мені - про місцевий рід Думінських, який мешкав 500 років на Радомишльських землях, і про те, як привілей цього роду з гербовими печатками королів загубився в царських архівах...
Аж раптом... жахливий перформанс - дві розчереплені автівки у полі людського горя.
- Бачите, Лесю, шкода, що їх ніхто не зупинив за кілька кілометрів до трагедії...
- Так, краще вони б не встановлювали швидкісні рекорди...
За кілька кілометрів я отямилася і почала виправдовуватися.
- На жаль, Євгене, в українських водіїв випрацьовується звичка дивитися під колеса, щоб не вскочити в яму, а не на знаки на узбіччі!
- Лесю, з вашим статусом ви маєте стати взірцем і на дорозі!
«...Статусом», «...взірцем» - я вилупилася на Євгена, а не на дорогу. І цим знову порушувала правила дорожнього руху.
Якщо в моїй писанині ви знайшли якісь підказки для себе, буду дуже рада. Леся Сакада-Островська.
22.01.2009
