Його Святість мене почула - і я не можу не розказати про це світові...
Щастя - це
коли не обламують крила твоїм благородним пориванням...
У фільмі Бортка козаки,
гигикаючи, писали листа турецькому султану, а я, сконцентрувавши силу духу,
взялася за листа до Патріарха...
Перед
тим зателефонували студентці Насті, з якою мене познайомила «Розхристана сумка»
(про це писала раніше) - і розпитала, як
за підручником її професорки, знавця з етикету ділового мовлення, треба
звертатися до Патріарха церкви? - «Ваша
Святосте!» -
написано.
З цих слів я і почала свого листа до голови
Київського патріархату Української православної церкви:
Потім довелося подумати, як представити себе? Вирішила
так:
«До Вас звертається Леся
Сакада-Островська, тележурналіст. Моє ім'я протягом багатьох років було
пов'язано з телеканалом «1+1». У ТСН я була, так би мовити, «культурним» журналістом, висвітлювала новини
культури.
Нині науковці зобов'язали мене очолити генеалогічне
товариство - «Київське
шляхетне коло», яке покликане покласти край театральщині
псевдошляхетських рухів...»
І згадала про інтерв'ю в
газеті «День» від 27.02.2009
Продовжила:
«Вчені-генеалоги вважають, що
Україна перебуває на узбіччі шляхетських процесів Європи. В сусідніх
пострадянських країнах - Росії, Білорусі, Литві - відбувається справжній
генеалогічний бум! Там стає модним досліджувати свої родоводи і знати імена
дідів-прадідів, бодай до 7-го коліна!
«Київське шляхетне коло» покликане повернути на терени України традицію Старої Європи - укладати генеалогічне дерево свого роду і передавати його у спадок
наступним поколінням!
Українці мають стати нацією вдячних
нащадків і позбутися ганебної звички бути «безрідними Іванами».
Головне в нашій шляхетній справі -
плекати прагнення здобувати знання про своїх предків, якого б походження вони
не були: селянського, кріпацького, козацького чи шляхетського...
До того ж, саме світова криза, коли
мільйони українців стануть безробітними - найкращий час для впровадження цієї
ідеї в масову свідомість. Це благородна альтернатива вимушеному безробіттю. Прошу погодитися зі мною, Ваша Святосте!»
Потім я перейшла до
найголовнішого, чого власне я зверталася саме до Філарета.
«На честь заснування «Київського шляхетного кола» було вирішено посадити ясени - дерева
праведників, як вважали на Русі. Мовознавці вказують на один корінь слів:
ясен - ясний - ясновельможний!
Науковці з Ботанічного саду
ім. О. Фоміна нададуть нам особливий вид цього дерева. І навіть
порадили посадити кілька деревець саджанцями, а також вкинути в землю кілька
насінин. Мовляв, щоби праведне дерево проросло із сім'я, і в такий символічний
спосіб "укорінити" шляхетні традиції на українській землі!
Коли постало питання: де ж посадити
ясени? - наші друзі-екологи, з якими ми разом рятуємо вікові дерева, попередили,
що звертатися за офіційним дозволом у Київзеленбуд - марна справа, там не розуміють
високих поривів... Можна «втикнути» десь на схилах Дніпра, але тоді не має
гарантії, що дерева праведників не зрубають заради шашликів...
Вихід був лише один - звернутися до
Церкви, бо саме Церква першою почала захищати вікові дерева! Як відомо, за наказом
митрополита Шептицького вперше в історії держави була проведена інвентаризація,
створений кадастр усіх
старих дерев біля храмів.
Звичайно, Ваша Святосте, найкращі місця для ясенів «Київського шляхетного кола» ми пригледіли на території Вашого, Божою
Волею, Михайлівського Золотоверхого собору. Це галявинки біля Трапезного
храму, архітектурної пам'ятки «шляхетської доби», початку XVIII століття...»
Уявляєте,
ясновельможні добродії, яким цікава моя писанина, Патріарх Філарет
відреагував на прохання блискавично!!! В понеділок я занесла листа в його
резиденцію на вул. Пушкінській - в середу, 15 квітня, ми вже садили деревця!!!
В
листі я також висловила бажання, щоби біля тих ясенів через рік, у квітні 2010
року, зробити офіційну презентацію «Київського шляхетного
кола».
Запросити телекамери, пресу, Аристократів Духу - Ліну
Костенко, Євгена Сверстюка, Івана Дзюбу, Левка Лук'яненка...
А
також повідомила, що будемо просити Патріаршого
благословіння дозволити виступ
струнного квартету - бо маємо на меті започаткувати в Україні
музичну традицію Британського Королівства влаштовувати біля вікових дерев струнні концерти на захист найстаріших дерев
держави.
Вказала й достойників «Київського
шляхетного кола»,
1. Євген Чернецький, учений-генеалог, який уклав світоглядні для української
історії книжки, серед них - «Правобережна шляхта», «Правобережний гербівник» (у
4-х томах), «Легітимована правобережна шляхта» (в 5-ти томах), «Правобережна шляхта
за російського панування».
2. Віктор
Остапець, підприємець, який науково
обґрунтовує свого найдавнішого предка з XIV століття!
3. Олександр Алфьоров,
історик, який доводить своє походження від гетьмана початку XVII століття Оліфера
Голуба. Були Оліферовими - стали
Алфьоровими.
4. Андрій
Кобилянський, хімік, який науково опрацьовує всі відомі зображення - понад
дві тисячі(!) - його родового герба Сас.
5. Родина
меценатів Юрія та Лариси Лободів, які фінансують генеалогічні видання.
6. Родина
медиків Валерія та Розалії Кобилянських,
які належать до того ж роду, що й видатна українська письменниця Ольга
Кобилянська.
7. Родина архітекторів Бачинських,
які повернули в підручник з української архітектури забуте поняття «шляхетського ґанку».
Завершила свого листа до Святості я так:
«Маю
честь повідомити Патріарху Української церкви, що гаслом на гербі «Київського шляхетного кола», який
нині укладається науковцями-геральдистами, буде латинський вислів:
NON QUA ITUR, SED QUA EUNDUM EST!
СЛІД ЙТИ НЕ ТИМ ШЛЯХОМ, ЯКИМ ЗВИКЛИ ХОДИТИ, А
ЯКИМ ТРЕБА ЙТИ!»
І
підписалася (за етикетом):
«Дозвольте засвідчити
Вашій Святості свою повагу...»
Цього разу моє писане слово почули!
Щаслива Леся Сакада-Островська
Фото Яни Новоселової
