Музи на вертолітному майданчику

                            
Про Вічну Музику,

Вселенську Мудрість

і Військово-морські сили України...

                     

-         Лесьо, Ви маєте досвід ведіння концертів? - ошелешив мене маестро Герман Макаренко, коли ми кавували біля Оперного.

-         О Господи, не нагадуйте! Я брутальна в цій ролі... В мене колежанки професійні ведучі!
 
Телефонуємо. Вони не можуть. Згадую про Таню Кравченко, яку румунський телегеній Сирбу возніс (на заздрість багатьом й на подив решти) до прайм-тайму, а потім дав копняка і безцеремонно відправив у безробітні! А Таня через нього, ненадійного, від чотирьох робіт відмовилася - хоча б погодку, заради годиться, запропонували, якщо так уже її краса в сирбівське око під час трактів запала... Безпардонні ці начальники...І вони так, і з ними так - порочне коло...

Актриса за фахом і походженням - із театральної родини - Тетяна Кравченко, схоже, класику любить більше, ніж політику, і це стало вироком для неї як для ведучої новин, але це може бути її  кредо як для ведучої концертів класичної  музики!!! Але той телефон, що мала Леся, вже не належав Тані...

   І Сакада подумала: доведеться пхатися на сцену... Неспроста так склалися обставини... Щось Доля мені готує...

   Тішило те, що я пірну в море і стану свідком унікального концерту - зустрінуться Віолончель і Безкозирка!

В купе потягу «Київ - Севастополь», куди мене завів квиток, була пані, яку диригент представив як «музу нашого оркестру», і панянка - солістка Національної опери. Нас було троє - дві Лесі й одна Катерина-Каталіна...

В житті дуже рідко трапляються люди, які відчувають Істину! У кожного своя правда - а от Істина одна на весь Всесвіт!!! І люди просвітлені вважають найбільшим благом для себе пізнавати Істину Світобудови! Кажуть, що таких людей на Землі більшає...

Старша з моїх попутниць мені здалася однією з таких... після багатогодинної купейної розмови...

Наше знайомство почалося зі звичайнісінького дива . Я собі мовчки читала газету «Аргументи і факти» (придбала у вагоні, бо зацікавило інтерв'ю з академіком Павлом Флоренським, онуком знаменитого філософа і священика. Флоренський-молодший науково досліджує православні дива - мироточення ікон, сходження благодатного вогню. Внук, як і дід, вважає, що будь-яке диво (тобто те, що науково не пояснюється) - це знак Божої благодаті. З того інтерв'ю я дізналася, що, виявляється, під час останніх бойових дій у Південній Осетії, коли армії уже стояли одна проти одної, готові до контактного бою, вояки побачили в небі силует жінки, для росіян то була Богородиця, для грузин - Свята Ніна. Академік стверджує, що саме чудесне явище відвернуло кровопролиття між православними народами.

А для мене Павло Флоренський-старший - великий геній ще й тому, що захищав культурні цінності в безкультурну епоху, і прорік Істину, мовляв, правитель має бути провидцем... Коли я вперше це почула... задумалася, а тепер збираю інформацію для публікації у серйозне видання, аби пофілософствувати напередодні президентських виборів, яким має бути правитель від Бога...

До прикладу,

(-) візьмемо моїх плюсівських правителів. Зробимо експрес-аналіз на далекоглядність. Протягом одного телесезону(!) штат співробітників спочатку хаотично роздували, а потім панічно здували... Серед правителів немає провидців?.. Майбутнє каналу затьмарене...

(+) Дивує мене один політик. Коли одного разу я почула його прогноз щодо НАТО та ЄС у Савіка Шустера, відправила його дружині послання, мовляв, її чоловік ніби по зірках читає...

Мене цьому вчить Ірина Володимирівна, фізик-ядерник із Мінська, а хто цьому вчить Анатолія Гриценка? А може, це просто особливі інтуїція і логіка Скорпіона із Сонцем, Нептуном, Раком та Білою Луною в сузір'ї Пророчих Можливостей?

Але на цих виборах пророку-Гриценку нічого не світить... Народ заслуговує свого правителя! Це Істина Всесвіту, і тому нас очікує хаос...
 
- Ви бачили це? - обірвала мої «політично-філософські блукання» сусідка по купе. Вона простягнула мені світлину - на старій груші проявився образ Богоматері... - Це диво сталося в селі Старіцьків Полтавської області, я щойно звідти. Мене звати Катерина Федорівна.

Потім пані Катерина розказала ще не про одне диво, яке сталося в її житті...

Пощастило їй зустрітися з Великим Старцем. Сліпий Василій 54 роки не виходив зі своєї келії у селі Єлізарово Дніпропетровщини. До нього люд йшов, бо мав він Божий дар провидця. І Катерина Федорівна - на той час найперша ковбасниця в своєму регіоні - звернулася за порадою.

«У вас все вийде, що ви задумали, - передрік Старець, - але я вам того не раджу...» - застеріг він.

Великорозумна Катерина (це вона так сама себе обзиває) втішена тим, що «все вийде», почала активно розкручувати свої бізнесові справи... М'ясце зранку до ночі... Ковбасні ріки - валютні береги... Вона, як і всі ми, смертні, до певного часу більше дбала про земні блага і мало переймалася Дарами Небесними. До певного часу... Бо спрацьовує Закон Вселенної - якщо люди стають занадто меркантильними, або криза гряне, або революція, або потоп вселенський, або катастрофа звичайна...

Одного разу так сталося з великорозумною Катериною. Вона одразу пригадала слова Мудрого Старця: «...але я вам того не раджу...», згадала і Святе Писання: «Хто має вуха - той почує...» Зараз у пані Катерини вуха, які чують, і очі, які бачать... І вона зовсім не їсть м'яса...

Вона вже не має ковбасного цеху... Проте, як і її діди-прадіди колись на Закарпатті, вона має тисячу гектарів землі, але вже на Херсонщині. І впорядковує їх, використовуючи багатовіковий досвід своїх предків. У певні 12 днів на рік вона ретельно веде спостереження за погодою і прикметами на своїй землі і потім усіх дивує - бо знає до години, коли буде дощ, коли спека, коли краще сіяти, а коли збирати врожай... Її батько був зі знаного роду Австро-Угорської імперії. Він називав її Каталіною. Мати - Катериною. Вона до Бога звертається й угорською, й українською, й російською - багатьма мовами!!!

-   Тезко! - звернулася я до Лесі-солістки, продовжуючи австро-угорську тему, - як там зараз в Австрії? Довелося спілкуватися з панами зі шляхетським "фон" у прізвищі?

-  Є такий і серед шанувальників мого таланту! Ріхард фон Топф Цігойнер. Він хірург за фахом і меломан. У його родовому маєтку ціла збірня музичних записів. Коли я готувала партії Донни Ельвіри з «Дон Жуана» Моцарта або Манон Лєско Пуччіні, він мені давав послухати десятки платівок і дисків із записами потрібних мені арій від зірок 30-50-х років! І показував європейські музичні енциклопедії, в яких значиться, що Соломія Крушельницька - польська співачка...
 
(Вибачте, я б мала передусім сказати, що солістка Національної опери Леся Алєксєєва має дві вищі музичні освіти: одну отримала в Києві, в Національній музичній академії ім. П. Чайковського за спеціальністю "Хорове диригування", другу - оперно-вокальну - здобула в Граці (Австрія), в Університеті музики та сценічного мистецтва - Universitaet fuer Musik und Darstellende Kunst. Як одна з найкращих студентів університету Леся була стипендіатом від міста Грац. Усі її дипломи з відзнаками. Воістину, фрау Магістр!)

Так за великосвітськими бесідами купейне тріо і докотилося до Севастополя.

Там, в Українському культурно-інформаційному центрі, де були офіційні урочистості й святковий концерт на честь Військово-Морських сил України - кондиціонери не для всіх...

На репетиції я вперше почула голос своєї тезки і попутниці.

Почула... і моя щелепа відпала, а очі викотилися на лоба...

Я не могла збагнути, як жінка з параметрами манекенниці має таку силу звуку?! А яка окраса голосу!!! А сценічна майстерність!!! Це був справжнісінький культурний шок!!!!!!!

  Дві Лесі були в одній гримерці. Одна Леся поїхала обідати. Друга Леся плавилася без кондиціонера, чепурилася для сцени і ...спокусилася на чуже...

Спокусилася і одразу ж отримала по рукам!!!!!!!
      

На трюмо стояв лак для волосся Лесі-солістки. Леся-журналістка, яка має залізне правило чужого в руки без дозволу не брати - порушила писаний собою ж закон... «Не буду тезку від обіду відволікати, однак вона б дозволила скористатися... - розплавила мою Совість спека. - Та ні, взяти без дозволу - значить украсти - нагадували мені Світлі Сили, - і взагалі, ти ж лаком не користуєшся! А чому б не скористатися, якщо лак поруч? Не будь маразматичною! - спокушали мене темні сили...

І я потрапила в пастку гріха... По-перше, взяла чуже без дозволу. По-друге, порушила власний закон!

Єдине приємне - що одразу ж була покарана...

Коли відкривала лак, щось від нього відлетіло... Він уже не пирскав...

Солістка була дуже засмучена: як вийти на сцену з зачіскою після потягу?

Сакада, розтоптана своїм гріхопадінням, металася по гримеркам і благала знайти солістці лак для волосся... За Сакадою бігала режисер Лара і благала йти на сцену й розпочинати концерт...

По команді «Тривога!» були підняті всі жінки в окрузі! Лак знайшли!!!

Коли вийшла на сцену Оперна Діва в сукні кольору морської хвилі з відлакованою зачіскою - Сакада дякувала всім Святим!!!!!!

Леся Алєксєєва вразила всіх!!!!! Українська Марія Каллас!!! Військово-Морські сили України були у її ніг!!!

   Після концерту був прийом у командувача ВМС адмірала Тенюха.

Фуршет на березі моря! Це так смачно і так романтично!!!

Капітани 1-го рангу згадували, як казали дружинам, що "йдуть у море", а насправді - в Перську затоку, туди, де воювали Ірак із Іраном, а СРСР із США.

Згадували, що колись заробляли так, що могли дозволити собі і таксі, і ресторани...

Нині зарплатня матроса на українському кораблі - 870 грн., на російському - 2500 грн. А ще я зрозуміла, що нині серйозна холодна війна між українським і російським флотом. І поки вони змагатимуться, хто кручє-є-є, найсильнішою на Чорному морі залишатиметься Туреччина, яка свого часу пів-Кіпру відхопила.

   В розпал фуршету мене поманило море. І я злилася душею й тілом із блакитною безоднею... Я і море з сонячною доріжкою... Більш нікого... Тільки келих шампанського з нектарином на березі чекають...

    Наступного дня був особливий концерт! «Гетьман Сагайдачний» - флагман українського флоту - запросив «Київ-Класік» до себе на борт!

Для музикантів це було справжнє бойове завдання, як означив диригент - не так просто по трюмам і трапам на підборах та в довгих сукнях, а ще й із віолончелями, контрабасами та літаврами... Всі на вертолітний майданчик!!! Там, де зазвичай сідає гелікоптер, облаштували концертну залу. Концертна зала під відкритим небом дуже непокоїла музикантів: від спеки лак на скрипкових може почати плавитися. Одна віолончелістка передбачливо взяла капелюха з широкими-широкими полями - аби тінню від нього прикрити інструмент. На щастя, з погодою пощастило: було хмарно, але без дощу. А з вітром боролися прищепками, ноти прищеплювали.

     Маестро Герман Макаренко з'явився в білому смокінгу з червоним метеликом та у червоному поясі. Ці кольори так пасували яскравим прапорам, які в День Українського флоту урочисто підняли на всіх кораблях.

Маестро змахнув диригентською паличкою, і над Севастопольською бухтою понісся Марш Військово-морських сил України, «Чоловічий танець» та «Трикутний гопак» Гулака-Артемовського, Штраус, Хачатурян, Бізе!!!

Офіцери в кашкетах та матроси в безкозирках викупали оркестр в оваціях!

     Моя Душа літала від вічної музики над синім морем, а голова думу гадала: «Ну чому, чому це не знімають провідні українські канали? Якби ще з висоти гелікоптера - яка була би картинка! І глядач український дізнався би про високу культуру на морі!»

     Коли ми поверталися до Києва, наше купейне тріо стало квартетом Приєдналася Маша з Севастополя. Її татко в російському флоті служить. Тепер ми вже в шість вух уважно слухали Катерину Федорівну. І вона якось по-особливому задумливо сказала: "Знаєте, дівчатка, коли я чую класичну музику, це для мене ніби позивні з дому, бо це музика Всесвіту... 

      А потім звернулася до нас, двох Лесь.

"Ви - дівчата публічні. І пам'ятайте, коли до ваших ніг будуть кидати квіти на сцену, коли ви відчуєте славу від свого пера - не забувайте дякувати Богові! Славте Отця свого Небесного кожним своїм звуком і словом!"
 

Лесі переглянулися. А одній чомусь захотілося плакати...

          
  Київ - Севастополь - Київ

                                                                       Леся Сакада-Островська,

яка з задоволенням перетворилася

 з високооплачуваного журналіста

в малозабезпечену ведучу

 

 
Фото Валерия Милосердова