Країна рейдерів. Не чекайте коли прийдуть з бітами, або чому ворон ворону око не виклює?

     Рейдерство в нашій країні вже справа звична. Але  звикати  не раджу. Хоча, вже і у друкованих ЗМІ, як виявилося,  є табу на тему рейдерства. Точніше, якщо журналіст приносить таку тему і докопується до  імен: а хто ж за цим стоїть, тоді це вже - справа головних редакторів, керманичів ЗМІ. Що я маю на увазі: такі теми мають узгоджуватися з власником засобу масової інформація, тобто капіталістом. Який, мабуть, на шляху до своїх мільйонів чи мільярдів  і сам не раз "рейдерствував". Тим більше, що "на манеже одни и те же".

     Кумівські і сватовські рейдерські схеми до болю відомі. Міліціонери, прокурори, мери, губернатори, голови сільських рад і, звісно ж, судді. Бо без їхньої чесності і справедливості не обходиться жодна рейдерська схема. "Школа здоров''я" в Ужгороді -ЧЕРГОВА ЖЕРТВА рейдерів. Анатолій Царенко - директор цієї школи стверджує, що рейдери йдуть "по беспределу". Він дуже здивований, що у цій, за його словами, рейдерській схемі, задіяний заступник пркурора міста , він же за сумісництвом -  кум рейдера. Сам же рейдер  - Іван Іванович, колишній колега Царенка, колись працював на благо "Школи здоров''я". Та плани змінилися. Можливо, його життєві погляди перекрутилися після того, як він дізнався, що будинок, котрий належить " Школі здоров''я" можна продати за 7 мільйонів "зелених" купюр. Потрібно лише владнати невеличку проблему - прибрати будинок до своїх рук. От тут і знадобляться "свої" люди. А такі у пана Івана є. І не лише в прокуратурі.  От і перейшов  пан Іван на іншу сторону барикад. І у цій війні він, за словами очевидців,  використовує звичайний вже для рейдерів метод - регулярно навідується до "школи" з "бритоголовими побратимами", котрі зовсім не дружньо розмахують битами перед обличчями працівників "Школи здоров''я", а там, до речі, працюють, майже, самі жінки. Ось і звернувся Царенко (13 листопада 2009) через "Украінформ"  до журналістів, бо наш брат вже давно став останньою надією на справедливість. (Шкода лише, що нам са мим вже давно пора волати про допомогу). Та з огляду на те, що журналістів хоч було і мало, але представляли вони впливові видання, може і допоможе. Та більше надій на конкретні дії. Як показує практика, лише так і можемо захищатися. Іншого способу не залишається.

     Царенко повідомив, що зробив більше 200 звернень по допомогу . У тому числі до найвищих посадовців країни. Проте, ці волання так само як і марні дзвінки на гарячі антирейдерські телефонні лінії залишились без дієвих  відповідей.  Саме тому лідер партії "Громадський рух України" - Микола Мельниченко і запропонував  "Силовий сценарій"  -  бо іншого виходу вже не бачить (хоча про всяк випадок організував звернення до Міністра Юстиії та запити від нар.депів). Отже,  лідер "ГРУ" сказав, що виставить  своїх  офіцерів, як живий щит проти "бритоголових". Проте, офіцери захищатиму правду голими руками. Тому що - законослухняні - на  МИРНОМУ мітингу боротимуться за права громадян. А це, якраз, і  дозволяє їм зробити наша з ВАМИ КОНСТИТУЦІЯ. Для мене особисто тема рейдерсва, майже рідна.  Не раз різноманітні "не задоволені", переважно з високих кабінетів,  питали мене, чому я так безкомпромісно встаю на сторону людей.  Намагалась пояснити - марно. Бо як ситий голодного не розуміє -  так і рейдер, з його численними друзями, - громадянинові не товарин.  Тому, дорогі мої колеги, приходьте на Мельникова 42 (26 листопада о 15.30 - початок запису програми т. 482-01-77) і говоритимемо на тему  "Журналіст - остання надія на справедливість" . Переконана, що у кожного  журналіста є десятки прикладів рейдерства від заводу до квартири (як мінімум  одинокої бабусі). До речі, про квартири. Ви подумаєте що це не можливо: приміром, приходить до вас умовно, якийсь  Іван Іванович. І запевняє, що Ваша квартира належить йому. А бритоголові із битами - підтвердять. Мовляв, Ви просто про це забули. Нажаль, це реально. Тому не варто звикати до рейдерства і тим більше чекати поки ВОНИ прийдуть до НАС із бітами.  З повагою Наталія Розинська.