Ведучі українського ТБ: «Тамерлан вітчизняного ефіру», «шустрый малый», «містер Рафінад» та інші
Застереження: всі наведені в дописі образи і порівняння є далеко не безсумнівними та навіяні виключно власною уявою автора. Так само і висловлені думки - плод його (і більше нічиєї) розумової активності й громадянської позиції.
«...И последним шел Тамерлан»
Глядачі зі стажем можуть пам'ятати рекламу на історичну тематику одного з банків, що йшла на центральному російському каналі, який тоді ще транслювався на Україну в ефірі, поза кабельною мережею. Цей ролик, якщо не помиляюся, озвучував сам Інокентій Смоктуновський, Царство йому Небесне: «И последним шел Тамерлан... И поднимал он камни, и говорил он с ними».
Так оце про нашого Святослава Цеголка та його студійних гостей. Аналогії зі згаданим середньо-азійським воїном-полкводцем підсилюються і деякими зовнішніми рисами українського журналіста. До речі, одне з імен великого узбецького завойовника зі «штаб-квартирою» у Самарканді, в перекладі на українську звучить як «залізний».
При цьому звертає на себе увагу, як ведучий слухає запрошених. Він уважно і зосереджено вивчає їх, як досвідчений психіатр своїх пацієнтів на предмет адекватності. Іноді погляд Цеголка ніби промовляє співбесіднику: «А ви взагалі-то, нормальний?.. Впевнені?».
«Хай живе Білорусь!»
Сергій Дорофєєв - попри всю свою "мачоподібність" настільки слащавий, що аж приторний. Його появу в ефірі можна пов'язати з поточною модою на журналістів-легіонерів, якій нарешті, одним з останніх, піддався і 5 канал. Тільки на відміну від інших телемовників, які залучають російських ведучих, котрі в себе на батьківщині ніколи не були помічені в недостатній лояльності до влади, "Перший український інформаційний" запросив білоруського опозиційного журналіста.
Відтепер українські глядачі мають можливість спостерігати, як той у своїх посиденьках з гостями студії зі світу політики й мистецтва відкриває для себе сучасну Україну, шукаючи відповіді на запитання, що в ній добре, а що погане.
Цікаво, а як би на місці білоруса виглядав український журналіст? Невже гірше за легіонера? В будь-якому разі - «хай живе Білорусь!».
«Містер Рафінад»
Але, безумовно, найбільшим «рафінадом» українського ТБ є ведучий «Событий недели» на ТРК «Україна» Андрій Данилевич. Від перебору «солодкого» у вигляді та манерах починає нудити вже з перших хвилин появи достойника на екрані.
Спостереження за ведучим мимоволі спонукають до крамольної думки про неповну його відповідність щонайменше чоловічому стилю в одязі. От якби йому пеньюарчик або комбінашку чи щось інше з цього ж репертуару. Іноді здається, що краще вже бути відвертою травесті-дівою Монро, ніж таким «Містером Рафінадом».
«Гаваріт і паказиваєт» Андрій Макаренко
Андрій Макаренко в російськомовних новинах на 5-ому, відверто змагається з «інтерівськими» ведучими (вечірнього випуску новин) в ма-асковскам а-акценте. Ну, на Інтері, мабуть всіх тов. Шувалов «дресирує», а на П'ятому хто? Для чого це підкреслено акцентоване акання і очевидні, притаманні російським ведучим інтонації, в ефірі українського каналу? А простіше не можна? До слова, в жодного з його колег, які теж ведуть російськомовні випуски, таких чужинських для жителів України мовно-інтонаційних вихилясів немає. Тож навіщо і для кого Макаренку так вибрикуватися?
«Шустрий малий»
Автор блога - Савіку Шустеру:
«Наш Савик самый шустрый малый,
Когда не в шутку занемог,
Над Магой насмехаться стал он
И хуже выдумать не смог».
Євгенію Кисельову: «Домой, домой, пора домой»
Іншому легіонеру українського телебачення - Євгенію Кисельову - все, що я хотів сказати, замість мене давно проспівав співвітчизник ведучого «Великої політики» на «Інтері», лідер чи не найматюкливішого російського рок-гурту «Сектор Газа», Юрій «ХОЙ» /Клінскіх/, святла йому пам'ять:
"...Мальчики опять надеются, что бой - последний бой,
Ждут они когда приказ придёт - домой, домой,
Голуби своркуют радостно,
И запахнет воздух сладостно.
Домой, домой, пора домой!
Утром солнце вспыхнет весело над той, горой,
Наконец мы снова встретимся с семьёй, с братвой!
Солнышко пригреет лучиком,
Ивушка помашет прутиком,
Домой, домой, пора домой!
Домой, Євген, пора домой!"
І на останок, ще одна коротенька епіграма авторського виробництва. В принципі, можна було б і не читати, але якщо вже дійшли до цього місця, то... тримайте:
«Круть-верть, трошки пердь,
Може «вщент», а може «вщерть».
Тра-та-та, чу-чу-чу,
Все це - Ігор Татарчук».
Про Павла Кужеєва та Романа Чайку йшлося в цьому фото-дописі. Про ведучих-жінок читай тут.
