"Українська правда" перетворилася на "Ізраїльську брехню"?

Олексій Мазур (Дніпропетровськ, Україна) - Димитрій Петрунін (Натанія, Ізраїль) - 3(!) : 0. Такою за станом на сьогодні є співвідношення виграних судів на користь українського журналіста. Дві перемоги були здобуті в суді першої інстанції, в даному випадку - столичному Шевченківському, одна - в Київському Апеляційному.
 
Таке продовження отримала історія з позовами від ізраїльського ескулапа - керівника клініки власного імені -  який в рекламі, розміщеній на "Українській правді" проглосив перемогу над невиліковною хворобою - цукровим діабетом: "Сахарный диабет побежден!!!". Про, м'яко кажучи, сумнівність безапеляційного гасла я написав, будучи сам хворим на діабет І типу,  в одному з блогів на дочірньому проекті УП - "Народній правді". За що згодом і отримав перший позов.
 
Після моєї публікації доктор дещо уточнив свою рекламу: оновлені банери сповіщали вже не про перемогу над діабетом взагалі, а лише його ІІ типом. Це саме той випадок, коли "різниця невелика, але суттєва". Проте від позову до суду не відмовився.
 
Більше того, прочитавши наступну мою статтю, де я продовжував тему попередньої, подав до Шевченківського суду другий позов, де вимагав для мене пожиттєвої заборони писати про нього будь-які статті.
 
Програвши справу за першим позовом, Петрунін звернувся зі скаргою до київського апеляційного суду, але і там журналіст відстояв свою правоту.
 
Поразкою для доктора закінчилося і друге протистояння в Шевченківському суді. Після цього він звільнив своїх адвокатів та найняв нових. Вони-то і склали наступний, вже четвертий за ліком позов на мене, який оскаржує другу програну Петруніним справу в Шевченківському суді.
 
Але найогидніше, що незважаючи на виграні блогером три суди, головний редактор "Української правди" Олена Притула, котра разом зі мною є також відповідачем у петрунінських позовах, мало того, що проігнорувала судові засідання, не з'явившись туди ні сама, ні надіславши своїх представників, так ще й виконала і навіть перевиконала позовні вимоги Петруніа! Окрім, звісно, спростування, бо журналіст переконав суди, що спростовувати нема чого.
 
В усьому ж іншому задовольнила  доктора по повній програмі, зокрема відлучила мене від"Народної правди", позбавивши права вести там свій блог. Періодично мої публікації визнавалися редакцією кращими з поточних, здобуваючи відповідну позначку - "вибір редакції", але їй було на це начхати. А ще знищила ВСІ мої дописи за кілька років. Тобто не лише, присвячені діабетичній темі, а всі взагалі. Це набагато більше, ніж прагнув сам Петрунін у позові. То скількох "срібляників" у гривнях, доларах або  шекелях коштувала така люб'язна послуга?
 
Мало того, повсякчас ізраїльтянин тільки нарощував свою рекламну кампанію на "Українській правді". До банерів, додалися й цілі статті. Так, другого квітня в рубриці "Життя" з позначкою "На правах реклами" з'явилася стаття доктора Петруніна "Диабет 2: смертность и инсулин", де ескулап, посилаючись на відомі йому дослідження, страхає діабетиків смертю від інсулінотерапії, маючи на меті залучити їх до своєї клініки, яка замість інсулінових ін'єкцій, пропонує інші розроблені доктором Петруніним чудодійні заходи і засоби.
 
"...Таким образом, на сегодняшний день, благодаря исследованию ACCORD,стало совершенно ясно что, современные лекарственные сахароснижающие средства опаснее самого CД 2!", - пише доктор. Тобто, якщо не завітати до його клініки, то повний гаплик.
 
По суті, я, хворий на діабет, отримав позови до суду за свою ж болячку, яка на сьогодні є невиліковна і тому непереможна найсучаснішою медициною. Уявляю, який би гвалт піднявся в Україні, якби на моєму місці опинилися б, приміром, Савік Шустер, Євген Кисельов, Віталій Портников, чи той же Мустафа Наєм з "Української правди". Ото був би резонанс!  Але я на відміну від них, всього лише мало кому відомий дніпропетровський журналіст Олексій Мазур.

Такі як я мабуть повинні жити і здихати тихо, бажано мовчки, щоби ніхто про них ніколи не чув. Більше того, страждаючи на невиліковний недуг, мають бути готові отримати судовий вирок на страту за позовом від медика, який лікує діабет, лише за те, що той в рекламі проголосив свою перемогу над хворобою і йому не сподобалося, що хтось на підставі власного ж досвіду, наважився заперечити.

А якщо ж навіть і вдасться виграти суд, та ще й не один, а цілих три, то слід буде очікувати четвертого позову, п'ятого, шостого... двадцять шостого. Поки вони остаточно не заведуть у могилу. В будь-якому разі таким як я завжди бути в програші попри безумовні виграші. Здавалося б - тричі переміг, а в підсумку все одно ніби в дупі. Це ж треба...

Ну що ж... В кожного свій хрест. У мене він такий. Дасть Бог, впораюся. А ні - то... на все Його воля.
 
Як тут не згадати: "все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими". Отже, якщо не вб'є, то житиму. Про новини з арени активних дій повідомлятиму по мірі їх надходження. Їхня відсутність теж виглядатиме досить красномовно.
 
Це якщо коротко. Нижче пропоную для всіх бажаючих ознайомитися з моїми запереченнями проти позовів, надісланих в Шевченківський та Апеляційний суди. Там же і фото рекламних банерів. Оскільки тексти досить розлогі, то обмежуся лише  посиланнями на них:
 
"Заперечую, Ваша честь! (частина-І)
Ізраїльський доктор, який лікує діабет, подав позов на українського журналіста, хворого на діабет. За... діабет"
 
"Заперечую, Ваша честь! (частина-ІІ) Доктор Петрунін з Тель-Авіва прагне судової заборони дніпропетровському журналісту писати про нього будь-які статті. Пожиттєво"
 
"Український журналіст виграв перший суд в ізраїльського доктора"

На фото: доктор-новатор Димитрій Петрунін з Натанії (Ізраїль), який "лікує" діабет... судовими позовами. За інформаційної підтримки "Української правди". "Браво"! Так тримати!