Омбудсмен Лутковська на «Ері-фм» відмовилася відповідати на запитання слухача про своє етнічне походження. Ведучий пригрозив додзвонювачу належним реагуванням
Гостею передачі «Від першої особи» на радіо «Ера-fm» у середу, 17 квітня,
була уповноважена ВР України з прав людини Валерія Лутковська. Я подзвонив, аби
висловити своє ставлення до посадовиці і поставити їй запитання.
Віталій Науменко (ведучий): ...Наступний дзвінок, будь ласка. Доброго вечора.
- Олексій Мазур, Дніпропетровськ. У мене дві (теми)... одна
теза, інше - запитання. По-перше, я відношуся до тих, хто вважає, що людина,
яка, як Лутковська, захищала в Європейському суді з прав людини інтереси
держави у судових змаганнях проти людини, не може очолювати таке
відомство - бути омбудсменом. Тому що ви виступали на боці держави. А якщо ви
так перейшли... то це нонсенс і абсурд. І запитання коротенько. Чи можете ви
підтвердити чи спростувати дані про те, що ви належите до людей єврейського
походження? Спасибі.
Віталій Науменко: Пане Мазур, я вам настійливо раджу, раджу забути прямі
телефони радіо «Ера-фм». Тому що вся електронна пошта просто вже, як кажуть, забита
вашими образами особистого характеру. І не думайте, що ваші дзвінки на адресу
колег, на адресу ведучих залишаться без належного реагування. Є люди, я повинен
це сказати, сьогодні в іншій програмі вдень дзвонили інші люди, говорили, що в
радіо «Ера» завелася група «симпатиків», яка обдзвонює всі програми з ранку до
вечора із специфічним запитанням. Перед вами сидить державний посадовець
високого рівня. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Ви можете
їй поставити питання ко-ректно. По суті. Що, власне, є головною вимогою для
інтерактивних програм. Я просив би вас, якщо ви хочете, щоб з вами нормально
спілкувалися, виконувати цю основну вимогу.
Про електронну пошту. Що значить «забита» і якими образами? Чиїми і кого? Кількість моїх
листів, надісланих на «Еру-фм», пропорційна кількості моїх дописів на тему, яка
стосується ефірів радіостанції та подальшому листуванню з головредом Віталієм Диким. Деякі послання повторив, про всяк випадок. Для надійності. Надсилав кожен свій допис, який друкував у
своєму блозі, з посиланням на сайт, де він розміщений. Чому це робив? Відповідь очевидна. Бо ж я не такий відомий блогер, кожен новий
допис якого автоматично ставав би надбанням широкої громадськості.
Мої замітки зазвичай збирають сотні, рідше - тисячі переглядів. Щоправда, деякі публікації, як виключення з правил, сягають і понад десять тисяч кліків. Тому, розраховуючи на відповідну реакцію, коментарі та кінцевий результат, я надсилаю написане безпосереднім фігурантам матеріалів. Пишу про міліцію - відправляю текст у центр громадських зв'язків, про медицину - в лікарню, обл- або ж Мінздрав, про супермаркет - на адресу поштової скриньки адміністрації торговельного закладу чи його офіційного сайту.
В даному випадку писав на радіо «Ера», щоби теж бути почутим, аби співробітники радіо знали, як сприймається їхня робота по той бік ефіру. Щоби були в курсі, що є і така оцінка.
Цікаво було б почути від Науменка відому мені - адже всі до одного надіслані «Ері» листи зберігаються в мене у «відправлених» - кількість отриманої від spetskor@ukr.net кореспонденції. А ну! Нехай скаже, а потім подумаємо, чи може така кількість «забити» поштову скриньку «Ери-фм» з всеукраїнським, за незначним виключенням, покриттям мовлення? Що він вкладає в термін «забита»? Просто «ляпнув» на мільйонну аудиторію і все?
І де там персональні образи? Нехай би теж приклад навів, що він вважає за
«образу».
А чим я образив омбудсмена? Яким словом? В чому була негожість запитання?
Коли на радіо «Ера» гостював Євген Червоненко, той раз п'ять повторив, що пишається тим, що він єврей. Ну і нормально. Нема питань! Я надав аналогічну
можливість і пані Лутковській. От мені закортіло
дізнатися - правду кажуть чи ні. Тому і попросив її підвердити чи спростувати. Щоби
знати. Для статистики, загальної обізнаності, аби задовольнити власну цікавість. Я що, казав, що бути євреєм - погано? Тим більше
обіймати державні посади? Зрештою ж, не про медичний діагноз мова чи результати біохімічних аналізів.
У відповідь припускав почути приблизно таке: «Всі ми громадяни України,
незалежно від свого етнічного коріння. Рівні у своїх правах. Маємо жити у мирі та злагоді. Будь-які прояви
дискримінації неприпустимі. А надто - за національною ознакою, кольором шкіри, релігійною належністю тощо. І в даному випадку
фактор національності на мою роботу ніяк не впливає. Але якщо вже вам так
цікаво, то будь ласка: я - українка і тим пишаюсь». Або: «дійсно, в мене є
єврейське коріння, якого я не цураюся, залишаючись при цьому патріотом
України, чого і вам бажаю». Ну і третій варіант, для приколу: «насправді я - марсіанка». За всі був би однаково вдячний.
От дивився якось одну з численних програм на українському телебаченні про зірок російського шоубізнесу. І дізнався, що екс-ВІА ГРА Альбіна Джанабаєва наполовину росіянка, наполовину казашка. Вона що, стала від цього менш привабливою? Але таку інформацію мені цікаво було почути. Як і про інших публічних персон. Просто цікаво. І що ж в тут некоректного, крамольного, негожого?
Так то співачка, а Лутковська - державний посадовець України, який завідує
захистом прав людини. А в мене, як громадянина і людини немає права знати, хто є хто в органах державної
влади? Може ця інформація - державна таємниця, що
суворо охороняється законом? Тоді хто її утаємничив? Покажіть закон, указ,
наказ, розпорядження з цього приводу і назвіть автора.
Щодо "групи додзвонювачів" про яку мовив Науменко. А що мені, Олексію Мазуру, до неї? Коли я
дзвоню, то завжди називаюся власним ім’ям,
прізвищем,
вказую місто - Дніпропетровськ. Я відповідаю тільки за себе і ні за кого більше.
Чи Науменко підозрюєте якусь «змову» та мою участь в ній? Або навіть хоче нав'язати її мені?
До речі, всілякі звинувачення на мою адресу послідували від Науменка після
того, як в останньому надісланому мною на студійний емейл дописі був скритикований і
він особисто. Може образився? Чим? Тим, що я сказав, що в його ефірі з
Зарубінським було два "регіонали"? Один - нардеп, а другий - Науменко? Чи скривдив, констатувавши, що під час ефіру останніх «Прогнозів тижня»
два слухача звинуватили його в тенденційному підборі експертів, які ганили опозицію, та дорікнули ведучому підіграванням владі в ефірах? А Науменко взагалі відрізняє критику, оціночні судження чи
констатацію негативних для нього фактів від образи? Чи будь-яке зауваження на свою
адресу автоматично сприймає «образою»?
Мабуть і цей допис з дослівним відтворенням ефіру Науменко розцінить образою. Себе, колег та радіо "Ери" в цілому. До речі, а з ким ми
взагалі маємо справу в особах співробітників радіостанції: з журналістами чи
енкаведистами? Чи і з тим, і з другим одночасно? Чи не прийшов час очікувати "воронка" під всвоїми вікнами після кожного незручного питання,
поставленого в ефірі чи надісланого електронною поштою?
І хто даватиме такі команди? Головред радіостанції Віталій Дикий - той,
який назвав мене хворим, порадив звернутися до лікаря і прописав седативні
ліки? (І таке, слід розуміти, не образа? Головред правий, що взяв на себе місію і функцію медпрацівника?) Чи у ведучого Науменка теж
повноважень вистачить? І куди везтимуть: відразу до райвідділку чи через
«психушку»?
Не знаю, на який термін ув'язнення чи примусового лікування потягне моя
наступна фраза, але наважуся сказати, що Науменку б, як і його колегам, у газеті «Правда»
брежнєвської доби працювати. А може й сталінської. Під чуйним керівництвом
такого журналіста-психіатра, як Віталій Дикий.
Але повернімося до ефіру. Ось як відповіла на мою репліку і питання Валерія
Лутковська після того, як ведучий закінчив свої залякування і наклепи на мою адресу:
- Стосовно вашої точки зору, може чи не може людина, яка до того займалася практикою Європейського суду з прав людини, займати цю посаду (омбудсмана) це, власне, ваша точка зору, на яку ви маєте право. І я готова захищати ваше право мати власну точку зору. Стосовно іншого запитання, я перепрошую, питання є некоректним, я на нього не буду відповідати.
Віталій Науменко: Пане Мазур, я думаю, ви зрозуміли зміст і відповіді, і
підпитання, і моє настійливе побажання.
Звісно зрозумів. Абсолютно все. Як, власне, і відповідь Лутковської.
Вона вийшла досить красномовною і однозначною. Тепер у мене до неї взагалі
ніяких питань. А от до вас, пане Науменко, будуть. Як і побажання, причому
наполегливе: вибачитися переді мною, коли я до вас додзвонюся наступного разу. Для
вашої зручності приймаю вибачення і електронною поштою, за посередництва якої
надсилаю на ваш редакційний емейл черговий свій допис.