Білозерська знає, як треба!

Читаю на "Детектор медіа":

"Ініціативна група на чолі із головним редактором інтернет-журналу LIVA.com.ua Андрієм Манчуком звернулась до організаторів міжнародного конкурсу блогів і медіа-активістів The Bobs з проханням відмінити його результати, за якими найкращим блогом українською мовою було визнано журнал Олени Білозерської. Про це йдеться у петиції, яку опубліковано на сайті www.change.org.

У петиції вказано, що українська права журналістка і громадська активістка Олена Білозерська у своєму блозі (http://bilozerska.livejournal.com) «пропагує расистські та інші антидемократичні дискримінаційні ідеї».

Ініціативна група стверджує, що публікації у журналі порушують умови конкурсу The Bobs, і наводить численні цитати на підтвердження своїх звинувачень. Зокрема, на думку авторів петиції, у журналі переможниці конкурсу від України опубліковано багато постів ксенофобського змісту на підтримку акцій ультра-правих організацій щодо залякування іноземних студентів в Україні. Андрій Манчук на своїй сторінці у Facebook також ставить питання, чому організаторів конкурсу The Bobs не поінформували, що представлений від України блог містить пости під заголовком «Голокосту не було!» або уривки із художнього твору про Адольфа Гітлера, який, за словами Олени Білозерської, пише вона сама.

Натискаю на "Голокост" Білозерської (Posted on 2009.06.07 at 13:02):

"...Отже, поміркувавши, вважаю виступ на підтримку Дем'янюка правильним. Інша річ - з яких позицій його захищати. Замість зробити упор на те, що діду 90 років, що провина його не доведена, що гріх травити старого тощо, хлопці доводили невинуватість Дем'янюка у Холокості на підставі того, що Холокосту не було /.../

Моя точка зору: заперечуючи цифру 6 млн., ставлячи під сумнів конкретні факти і події, не можна заперечувати сам Холокост. З двох причин.
Перша - людей (у даному разі євреїв) дуже жорстко переслідували саме за національною ознакою і, як мінімум, заганяли у табори, де дуже багато людей загинули (це начебто ніхто не заперечує). Хто таке робив і потім програв війну - буде довіку платити компенсації. Таке життя.
Друга (і головна) - заперечувати Холокост НЕВИГІДНО ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ, яка добивається визнання Голодомору. Так само, як невигідно вимагати компенсацій за Голодомор від Ізраїля.
По-перше, є офіційний добровільний правонаступник винуватців Голодомору, і це не Ізраїль, а РФ.
По-друге, світ ніколи не визнає державу, якої тоді не було, винною у Голодоморі, отже, всі зусилля в цьому напрямку марні.
По-третє, Ізраїль - країна дуже маленька, і навіть якщо якимсь дивом (чого не може бути) почне платити нам компенсації - що це будуть за компенсації? :)
По-четверте, добиватися цього доведеться стільки, що за цей час Ізраїль може взагалі зникнути. А хто буде його правонаступником - араби? Багато вони нам заплатять?? :)
Коротше, друзі, Ізраїль варто лишити в спокої. У нас з ним спільних кордонів немає і на нашу територію він поки що не зазіхає, тільки на наших євреїв :). І навіть газ нам поки що жодного разу не перекрив :)..."

Отже, Білозерська подає новину, розповідає про подію і коментує її, висловллючи свою чітку громадянську позицію, до того ж критичну. "Холокосту не було!" - не її слова, а гасло на акції. Своє ставлення до цього вона висловила, наголосивши на некоректності заперечення скоєного гітлеризмом злочину проти людства і людяності. То які до неї можуть бути претензії?

"Нацюки", в даному випадку - автономні праві, не сподобалися? А як щодо першотравня чи 9 травня зі сталіними, трансльованими Першим національним у прямому ефірі? Та кривавими знаменами, серп і молот на яких приніс мільйонам українцям смерть і голод. Так у Білозерської всього-навсього персональний блог, а тут цілий державний канал України. До того ж, Білозерська аналізує і засуджує, а НТКУ - пропагує. Щосили і відчайдушно. Як у "старі, добрі часи".

А закиди щодо твору про Гітлера (Posted on 2009.06.15 at 17:18), взагалі смішні. За визначенням. Адже йдеться про художній твір. Та ще й недописаний, доля якого залишилася невідомою. Білозерська розмірковує над образом фюрера, намагається увійти в його думки, побачити світ очима диктатора в контексті відомих історичних подій.

" 30 січня 1933 року

Берлін. Готель "Кайзерхоф". Фюрер Адольф Гітлер - райхсканцлер - сидить одягнений на розібраному ліжку.
Небо - чорне, низьке, важке. У червоних відблисках від сотень смолоскипів - досі.
Он воно, значить, як.
Фюрер був некрасивою людиною. Чорне волосся, вузькі похилі плечі, широкий зад... загалом, він виглядав недоладно. Але коли натовпи дуже великі, вони цього не бачать.
Кайф минув. Залишилась енергія, що влилася у нього. Енергія тисяч і тисяч людей, які вірять у нього. Сподіваються на нього. Його й зараз трусило від цієї енергії. Вони кричали йому "Хайль!", а він стояв у вікні з простертою рукою, нічого не тямлячи. Якби хтось звернувся до нього, він би не зрозумів. Був як божевільний.
Простягав руку вперед і вгору, а хотілося - в сторони. Якби він розкинув руки, ця немислима енергія підняла б його у повітря.
Він був у центрі. На виду. Він - надія Німеччини. Він - її шанс на порятунок (більше, ніж вони думають). Все, все збулося.
А далі що?
Далі треба виграти вибори. У березні. А потім?
Поки він йшов до влади, у нього не було часу поміркувати над цим. Тепер теж не буде. Раніше треба було боротися. Тепер - працювати.
Це набагато важче.

Треба дати усім роботу. Як? Невідомо. Але він впорається з цим.
Підняти економіку. Створити імперію. Навчити їх поважати себе.
Задавити комуністів. Відігратися за Версаль.
Відправити всіх євреїв туди, де їм належить бути.
І ще, і ще, і ще..."

Це злочин? Пропаганда нацизму? Де, в яких рядочках? Там, де йдеться про його широкий зад? Якщо письменник пише детектив, то він апріорі злочинець бо вигадує вбивства?! Тоді хто така, приміром, Агата Крісті: кровожерлива маніячка? Підступна отруювачка? А Джек Ніколсон - он скільки психопатів, гангстерів, та різних слизьких типів зіграв, а й досі на волі. Більше того - знана і шанована людина, уславлений актор, який отримав за зіграні ролі чимало професійних відзнак.

Прочитавши інші цитати Білозерської з петиції її опонентів, прийшов до висновку, що не всі вони настільки однозначно негативні, якими їх подають автори звернення. Хоча мушу погодитися з дискусійністю окремих висловів. Але хіба Інтернет не є якраз тим громадським майданчиком для обговорення різних, в тому числі надзвичайно чутливих тем? Блог Білозерської справляється і з цією місією. Тому поставив свій підпис у петиції на захист і підтримку Олени як переможниці в номінації україномовних блогів організвованого Deutsche Welle міжнародного конкурсу The Best of Blogs.