«Профутбол» vs «Великий футбол»: яка передача краща?

Як на мене - та, що на "2+2". Чим? Зараз аргументую.

По-перше, ведучим. На відміну від Олександра Денисова, Ігор Циганик видається цікавішим і яскравішим у своїй аналітиці, гострішим у постановці питань та піднятті тем щодо подій як на футбольному полі, так і поза ним.

Він жвавіший, емоційніший, динамічніший і задає відповідний темп передачі, виступаючи таким собі локомотивом. Або футбольною мовою - центрфорвардом. Як ведучий він переграє Денисова.

По-друге, попри згаданий вище високий темп гри, тобто ефіра, «Профутбол» куди впорядкованіший і організованіший. І ведучий, і експерти жваво дискутують, але при цьому говорять по одинці, а не хором, як це часто буває у Денисова. У «Великому футболі» не рідко мовлять всі разом, як на кухні. Може вони й чують один одного, але глядачу важко розібратися, хто про що.

По-третє, окрасою студії «Про футболу» є Саша Лобода. На відміну від колись присутньої у Денисова Іріши Блохіної, вона вступає в ефір органічно й веде свої підрубрики. Іноді робить сюжети. Це не пуста лялька як доця уславленого українського футболіста, а нині тренера. В порівнянні з Блохіною Лобода - щонайменше кандидат футбольних наук. Її присутність в студії милує не лише око, а й слух.

Ну і четвертий чинник, що для мене теж важливо. Ігор Циганик та його напарниця блискуче володіють українською мовою. Українську з вуст Денисова можно було почути тільки в соціальній рекламі приймачів для цифрового ефірного телебачення. Там його вистачило на пару слів солов'їною.

І взагалі, як на мене, більш підходящою для його передачі була б назва не «Великий», а «Донецький футбол». У зв'язку з яскраво вираженим донецький акцентом у поглядах на всі як футбольні, так і навколофутбольні події.  «Профутбол», як на мене, більш полемічний й плюралістичний, а тому - об'єктивніший. Такою є моя суб'єктивна погляд. А як думаєте ви?