Як кремлівський пропагандон Сергій Доренко під час Помаранчевої революції Майдан нахвалював
Зараз Сергій Доренко є одним з солдатів інформаційної війни проти України, затятим і ревним путінським пропагандоном. Обіцяє російські танки на Хрещатику. А колись - під час Помаранчевої революції - підтримував Майдан. Висловлював своє захоплення велелюдними виступами українців. Називав Україну столицею пострадянського простору, "столицею смислів". Казав про сепаратизм на Сході як російські політтехнології з розколу країни. Відзначав їхню даремність, безеперспективність і гостро критикуючи путіна передрікав крах його режиму з подальшим розвалом РФ. Саме з такими меседжами він відвідав мій рідний Дніпропетровськ у грудні 2004 року. Перечитую свій матеріал десятирічної давнини і не вірю, що це той самий Доренко:
Сергій Доренко: «Украина - столица постсоветского пространства…
столица СМЫСЛОВ»
Звістка про помаранчеву революцію в
Україні застала відомого російського журналіста Сергія Доренка на
Мальдівських островах, що в Індійському океані, де той проводив активний
відпочинок, зокрема, займаючись дайвінгом - підводним зануренням.
Переконаний прихильник лівої ідеї, як себе називає сам журналіст, член
КПРФ, не зміг відмовити собі у задоволенні опинитись якщо не у вихорі
революційних подій, то у всякому разі поруч з ними, спостерігаючи на
місці за прямим, чистим, за визначенням Сергія Леонідовича, проявом
народної демократії, відстоювання свого волевиявлення громадянами
України, з якою його поєднують міцні родинні зв’язки: вся його рідня
родом з України (зараз дві його тітки проживають в Кадіївці (Стаханов)
Луганської області), та й сам він українець, народився в Керчі. Доренко
приїхав до Києва - столиці країни помаранчевої революції - першого
грудня. 9 грудня він дав прес-конференцію для представників
дніпропетровських ЗМІ, виступив в ефірі місцевого телеканалу.
На думку журналіста державна Незалежність була здобута українцями в 1991
році надто легко, “не выстраданно”, а все, що дістається у такий
спосіб, легко втрачається, розкрадається. І от сьогодні, за словами
Доренка, український народ, демонструючи рішучу громадянську позицію,
ніби компенсує недостатню свою активність на початку дев’яностих.
Те, що сталося в Україні після другого туру, Доренко вважає сюрпризом
для всіх, в тому числі і для самої української опозиції. Російський
журналіст категорично заперечує штучність й зрежисованість теперішніх
масових протестів. Якщо, за його висловлюванням, роздати по 500 наметів,
приміром, в Брюселі чи в Токіо - люди їх розберуть, проте ніякої
революції там не вийде, бо немає для того жодних підстав. Інша ситуація в
Україні, адже за переконанням російського гостя тут революційна
ситуація визріла всередині народу і це - абсолютно органічний процес.
При цьому, називати людей, які вийшли на Майдан, опозиціонерами, Доренко
вважає не коректним, адже вони, за його словами, і є сама влада; у
даному випадку опозиціонерами правильніше було б називати Кучму і
Януковича, позаяк вони стали в опозицію до власного народу.
Сергій Доренко щиро радіє тому, що на Майдані присутні люди з різними
ідеологічними переконаннями, думками щодо шляхів подальшого розвитку
України. Він відзначає плюралізм цього середовища, заперечуючи таким
чином оцінку російського політтехнолога Глєба Павловського, що була дана
подіям на Майдані - “тоталітаризм натовпу”.
Сергій Доренко мав зустрічі (і отримав від них гарні враження) з
лідерами “Нашої України” і БЮТ - Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко ,
спілкувався з активістами “Пори”, які подарували йому значок з емблемою
організації - з ним, до речі, Сергій Леонідович виступав на
прес-конференції.
Ділячись особистими враженнями від побачення з народним Президентом,
журналіст висловив своє захоплення високими моральними якостями лідера
“НУ”. Доренко відзначив принциповий курс Ющенка на досягнення мети
виключно законними методами, до того ж обов’язково такими, що аж ніяк не
протирічать загальноприйнятим стандартам етики й порядності:
- Ющенко действует по-Гавеловски: он не намерен отвечать подлостью на
возможную подлость со стороны своих политических оппонентов, -
констатував росіянин.
Доренко піддав нищівній критиці політику теперішнього керівництва Росії
щодо України. Він назвав її непродуктивною, такою, що не відповідає
реаліям сьогодення. За його словами, російський естеблішмент й досі
дивиться на Україну як на провінцію РФ, а не суверенну державу, а відтак
невзмозі адекватно оцінювати поточну політичну ситуацію в країні.
Звідси ж - продукований Росією міф про інспірацію того, що відбувається в
Україні, Вашингтоном. Для Путіна, який перед виборами відверто зробив
ставку на Януковича, є ганебним факт, що він зазнає поразки від вулиці
(читай народу, що виступив проти Януковича), тому він й видумує різні
нісенітниці про американський вплив на події в Україні, а програти США
для Росії - цілком пристойно - ділиться власними міркуваннями Доренко.
Щодо самого кандидата від влади, то журналіст висловив співчуття, адже
за його словами, політичну кар’єру Януковича в Україні завершено.
- На сегодняшний день его «слили» все, кто только мог, - констатував журналіст.
Сепаратистські тенденції, які останнім часом були підхоплені деякими
обласними керівниками на Сході України, Сергій Леонідович називає
російською політтехнологією. Добро на запровадження цього курсу -
розділяй і володарюй - публічно було дане міністром зовнішніх справ
Лавровим. Проте Доренко впевнений у безперспективності подібних
сценарієв, адже для сепаратизму в Україні немає жодних підстав.
Одночасно з тим він висловив велике занепокоєння щодо долі Росії, адже
політика, що проводиться Путіним, на його думку, небезпечна розвалом
країни.
Російський журналіст поділився інформацією про те, що свого часу він
отримав пропозицію з України працювати на Януковича. При цьому йому
сказали, що він повинен був казати “за” одного й “проти” іншого
кандидата, одначе запропоновані для озвучення ним тези, здалися Доренку
такими, що не витримують жодної критики, то ж він відмовився від цього.
Сергій Леонідович розповів і про те, що перед тим, як на ICTV з’явився
Кисельов, працювати на цьому каналі запрошували саме його - Доренка. Але
й тут він не знайшов спільної мови із запрошуючою стороною: як тільки
йому стало відомо, яку для нього готують роль, він відмовився від такої
пропозиції:
- Я творческий человек и привык к самореализации, а не к тому, чтобы реализовывали меня, - пояснив Доренко.
Відповідаючи на запитання, чи не збирається він відвідати із подібними
промовами Донецьк, Сергій Леонідович зазначив, що зараз йому з’являтися
там без автоматників - дуже небезпечно. І тут справа не в жителях
регіону, а в його “держателях” - “крестных отцах”.
На останок Доренко дозволив собі такий філософський пасаж:
- Сегодня столица СМЫСЛОВ - здесь, в Украине. Я считаю и уверен в этом,
что процессы производства делятся по шкале. Моя шкала такая:
производство сырья - низшая ступень, кстати, это то, к чему Путин ведет
Россию; далее по возрастающей - производство промышленных и
непромышленных товаров, производство технологий и инноваций, и высшая
ступень - производство смыслов. Смыслы производили, например, Христос,
Французская Революция и несмотря на то, что она давно закончилась, ее
принципы правят миром - свобода, равенство, братство. Таким образом,
сегодня Украина производит смыслы и экспортирует их. И для смыслов не
существует никаких барьеров, они проникают всюду. В настоящее время
Украина из страны, которая шла в фарватере России, превратилась в
столицу постсоветского пространства. Скажите мне, а где еще производятся
смыслы? Назовите мне страну, город и я тут же поеду туда, может это
Ашхабад? Понимаете, да?
Декілька днів, точніше, вечорів поспіль Сергій Доренко не сходив з
екрану місцевого 9 телеканала. Протягом прямих ефірів, що тривали
годинами, він гостро критикував Кучму, президента Путіна, російських
олігархів, тих комуністів, що не підтримали велелюдні акції протесту
в Україні, називаючи такі їхні вчинки неприродними, такими, що
протирічать основам комуністичної моралі й світоглядним ідеологічним
принципам, називав “контрою” тих можновладців, що стали на бік
Януковича.
Одні глядачі, телефонувавши до студії, захоплювались ним, називали його
героєм, інші - іудою, таким, що ганьбить російську людину.
Візит Доренка в Україну, зокрема Дніпропетровськ, та ще й так потужно
підтриманий окремими ЗМІ, виглядає, сказати б, “ответом Чемберлену» на
агітаційні візити відомих російських політиків, які відверто
підтримували провладного кандидата.
/кінець статті/
Погано, якщо людина не змінюється. Але коли вона змінюється в гірший бік - це ще гірше. У випадку з Доренком регрес очевидний.
