Слова Андрія Куликова – та й Пінчуку у вуха! Чи готове «обличчя каналу» виступити проти «руского міра» ICTV?
Ділячись думками з приводу новорічного рашистського шабашу на «Інтері», ведучий «Свободи слова» написав:
«Насправді важить не так те, кому плескала в долоні Ані Лорак. Могли і підмонтувати, що плескала саме Кобзону. А от те, що украінські артисти, як і раніше, у статистах до російських, а ціле украінське телебачення не спромоглося виробити власного гідного продукту на цей Новий рік - проблема задавнена і, якщо не діяти швидко, може залишитися з нами і по війні /…/
Ця Новорічна ніч могла перетворитися на представлення десятків украінських артистів та інших цікавих людей мільйонам інших украінців. Натомість ми кинули конфеті до незагасимих вогнищ війни і спробували зробити вигляд, що бенгальські вогники здатні відволікти увагу від тих вогнищ.
Святкові концерти - блюзнірство, коли гинуть люди, по який бік фронту вони не гинуть; блюзнірство, коли сотні тисяч (мільйони?) страждають від холоду і голоду і покладаються для виживання на справжню чи уявну гуманітарну допомогу; коли сотні тисяч чекають на вісті з війни, що іх рідні і дорогі живі.
Розвеселі комедіі у ці дні - блюзнірство, особливо ті, що імпортовані з краіни, керівники якоі (і, на жаль, мільйони громадян) вважають нас - чи роблять вигляд, що вважають - не гідними і не здатними самостійно вирішувати власну долю; з краіни, агресивні діі якоі спричинили братовбивчу війну в Украіні; з краіни, яка вже приросла Кримом і невідомо, на чому зупиниться.
А ми робимо вигляд, що нічого страшного не відбудеться, якщо ми вчергове заб'ємо телеефір російською продукцією - концертами, комедіями, мультфільмами, мелодрамами, удаваними науково-популярними програмами... (Принагідно зазначу, що в багатьох випадках не набагато краще і показувати продукцію інших краін, якщо вона дібрана без урахування наших нинішніх обставин).
Ми маємо достатньо сил і розуму, щоби цими днями не намагатися замазати трагедію нашоі краіни чужими веселощами? Ми не звикли до того, що на телебаченні варто бодай інколи покладатися лише на власні сили і розум? Час почати. Інакше повторення цьогорічного новорічного блюзнірства несмаку не забариться. Може, і не на Різдво, але аж ніяк не пізніше 8 березня».
В той же час на рідному Куликові ICTV Новий рік зустрічали російськими мультиками про трьох богатирів - захисників землі русской! Канал ані трохи не кращий за Інтер. Він є таким самим ретранслятором і пропагандистом «русского міра» - мультиплікаційного, серіального, шоубізівського і якого завгодно ще.
А слабо було Куликову викласти свої добрі, щирі задуми не у замітці на «Детектор медіа», а прийти з ними до власника каналу, безпосереднього свого працедавця Пінчука. І розповісти тому, що воно і як належить робити, як облаштовувати ефір. І на Новий рік, і взагалі на кожен день.
Може б той погодився прийняти і вислухати? Бо це ж не який-небудь глядач-патріот чи активіст звертається, або звичайний кореспондент, котрі для Пінчука «ніхто і звати їх ніяк», а сам Куликов! Далеко не остання людина на каналі, одне з його облич, що відзначилося багаторічною сумлінною працею і на ІСТV, і на його власника.
Коли потрібно, Куликов виступає ведучим масових і не дуже заходів за участю Віктора Михайловича. Той завжди бере його із собою, у свою свиту. Значить, Куликова можна зараховувати до осіб особисто наближених. Ну то чому б не спробувати скористатися з цього? Бо замітку на «Детектор медіа» багато хто може написати, а от підійти з нею до Пінчука – це лише для обраних. В числі яких і Куликов.
Куликов проти російських мультиків, концертів, мелодрам, комедій – чужих веселощів, якими на українському телебаченні намагаються замазати трагедію нашої країни? Українська патріотична громадськість теж. Ну то чому не сказати про це Пінчуку прямо? А то він же не читає «Телекритику», не опускається до цього, бо ж не «царское дело».
«Час почати» - пише Куликов. То вперед! У приймальню Пінчука! «Лента за лентою!».
В кожного ж зараз своя боротьба за Україну. Всі виборюють її, як можуть. На передовій і в тилу. Хтось воює на фронтах АТО, ризикуючи життям, хтось волонтерською діяльністю, а головна зброя журналіста – слово!
Воно має звучати не тільки на ефірах і в пресі, а й там, де може бути значно дієвішим! Безпосередньо у творчих колективах, на летючках, нарадах, зустрічах з топ-менеджментом, власниками. Щоби воно потрапляло у вуха тих, від кого залежить прийняття стратегічних рішень. Треба вміти ставити питання руба, наполягати, вимагати, брати за грудки.
Якщо захопитися, то, звісно, можна наразитися і на неприємності - не виключено, що аж до звільнення. Але що воно таке у порівнянні з тим, якою ціною Україна захищає свою Незалежність на Донбасі?
А якби Куликова, про якого зараз мова, й звільнили б (чи той сам пішов би на знак особистого журналістського і громадянського протесту проти рашистської політики каналу, що, в принципі – теж варіант), то чи було б для нього це аж настільки фатальним? Хіба не зміг би працевлаштуватися? Невже на той період йому не вистачило б заробленого за ці роки на ІСТV?
А голос протесту – прозвучав би! І дуже гучно. Пропорційно статусу відомого журналіста. Можливо він дав би поштовх цілій медійній революції. Повстанню журналістів проти медіаолігархів.
От днями Діана Дуцик назвала їх у своєму блозі на «Детектор медіа» найнагальнішою проблемою. Сказала, що поки не позбудемося олігархів у медіа сфері – діла не буде. «Проблема – не «Інтер», проблема - Фірташ та Льовочкін» - такий заголовок вона дала своєму допису. До Фірташа і Льовочкіна можна було б приписати і Пінчука, чи не так?
«Скільки б ми не критикували тих, хто виробляє програми для телеканалу «Інтер», скільки б ми не критикували топ-менеджмент цього телеканалу, нічого не зміниться, поки він буде у власності людей, які звикли користуватися цим каналом, як політичним інструментом.
Олігархічна система медіавласності «плекалася» в цій країні протягом усіх років незалежності. Дякуємо за це Леоніду Даниловичу Кучмі, ще за першого президентства якого заклалися її основи. Зрештою, нічого дивного - його зять сьогодні також один із таких медіаолігархів».
А Куликов це читав? Це ж напряму стосується каналу, де він працює. От Діана Дуцик каже, що медіаолігархи – це зло, а чому мовчить добродій Куликов? Нічого не хоче сказати? Він погоджується чи ні? Чи всі інші олігархи – погані, а Пінчук – хороший?
«Сьогодні варто говорити про кардинальну реформу медіасектору. Вона неможлива без відходу від олігархічної системи медіавласності...
Усі влади в усі періоди, замість ліквідувати інформаційну монополію кількох олігархів в країні, воліли завжди з ними домовлятися. Ця порочна система не лише тормозить розвиток усієї медіагалузі, але й в умовах війни створює реальні загрози», - переконана Діана Дуцик.
А Куликов погоджується чи заперечує? Його влаштовує роль гвинтика медіаолігархічної системи, яка гальмує розвиток усієї галузі? Чи не гальмує? Може Дуцик щось не те говорить?
Якщо ж те, то що тоді робити? Все залишати, як і було? Продовжувати писати на «Детектор медіа» заміточки про блюзнірство на телеекранах, а самому працювати на імідж олігархічного телеканалу, в ефірі якого блюзнірства ані трохи не менше?
