Українські журналісти: ремені та різки - не наш формат

25 листопада в усьому світі почали «не мовчати» про жорстокість у сім'ях. Україна традиційно підхопила світову хвилю соціальної кампанії «16 днів проти насильства».

З цього приводу спеціально для «Телекритики» проект ЄС «Права жінок та дітей в Україні - комунікаційний компонент» провів опитування серед вітчизняних журналістів.

Запитання були наступними:

1. Чи використовують у сім'ях українських журналістів ремені та різки?

2. Як випускають пар, з'ясовують стосунки?

3. І що кажуть про чоловіків, які плутають дружину з боксерською грушею?
 

Ось результати, які ми з'ясували:
 

Єгор Соболєв, організатор та координатор Незалежного бюро журналістських розслідувань «Свідомо» вважає, що бити дітей ‑ це нечесно. «Якщо хочеться когось побити - обирайте дорослого. В мене є знайомий із чорним поясом по теквондо. Можу звести». Для з'ясування стосунків Єгор має два рецепти.

По-перше, треба усвідомлювати, що стреси на роботі - це несправжні і несерйозні проблеми, і не переносити їх у сім'ю.

По-друге, згадувати, як багато хорошого вам зробили рідні, створювати собі можливість відпочити. «Щоб випустити пару, мені найкраще побути окремо. Тоді розумієш, які дрібниці вас розділяють, і які великі речі об'єднують. Якщо ми й сваримся, то через втому. А протиріч великих у нас із Марічкою немає. Сварки залагоджуємо вибаченнями та мирними переговорами».

Щодо чоловіків, що б'ють своїх дружин, Соболєв висловлює думку, що нормальні люди так не вчиняють. «Жінка має дати зрозуміти, що це неприпустимо. Якщо не вдалося - шукати справжнього чоловіка».
 

Костянтин Грубич, телеведучий, «Інтер»:

«До застосування фізичної чи психологічної сили у вихованні дитини ставлюсь, як до слабкості батьків. Розумієте, в силу того що швидко, інтенсивно змінилися технології, інформаційний потік, нинішні діти - це зовсім інше покоління. Щоб так змінилися люди, раніше мало пройти 100 років, а сьогодні лише 15-20. І батькам дедалі важче їх зрозуміти. Застосовувати силу у вихованні не можна. Але що робити, коли діти абсолютно тебе не сприймають і не хочуть дослухатися до здравої точки зору - це велике питання. От коли нинішні діти стануть батьками, можливо, тоді стане зрозуміліше.

Теперішній час перехідний. Ми виховувалися в іншій системі. Тоді державний устрій був збудований на слухняності, порядку. А якщо хаос у державі, як можна вимагати щось від дітей? Коли вони бачать, що у дорослих не все гаразд. Справа не в тому, бити чи не бити. Насильству не має бути місця, але і з боку дітей має бути відповідальність».

Також Костянтин знає гарний спосіб, як випустити пару. «Ми живемо недалеко від Дніпра. І от по дорозі додому хожу довкола, дихаю, дивлюся на річку. А крики і репетування негарно виглядають, їх краще залишити на вулиці. Не важливо, чоловік ти чи жінка, важливо виховувати в собі в першу чергу життєвий досвід і сприйняття».

Сварок при дітях Грубич намагається уникати. Навіть якщо цього надзвичайно важко досягти. «А 90% наших суперечок - це педагогічні. Наприклад, хтось із нас вважає, що має бути покарання, а інший - що можна закрити на це очі і йти далі. І складність у тому, що в нас троє дітей-підлітків, і кожен із них ‑ як окрема планета. А кожен день ‑ як нове випробування, новий досвід. Чим більше ти живеш, тим більше розумієш, що мало знаєш».

Насильство над дружиною Грубич вважає неприпустимим. «Той, хто таке допускає - це вже маніяк або хвора людина. І якщо ми говоримо про справжні випадки насильства, якщо це перетворюється в систему, від цього як фізично, так і психологічно страждають члени родини, тоді, безперечно, така історія має бути публічною. Але не може бути загального рецепту. В будь-якому випадку рішення має приймати сама жінка».

Телеведучий Максим Неліпа у вихованні дітлахів дотримується методу мирних переговорів. «Ми з дружиною тримаємо руку на пульсі в тому, що стосується агресивних іграшок, ‑ розповідає він. ‑ Якщо Артему (сину. - «Дуся».) хочеться пістолет, ми вмовляємо, і він вибирає щось мирне. Замість мечей з'являються м'ячі, замість пістолетів - конструктори».

У присутності дітей Максим із дружиною не сваряться. «І взагалі намагаємося цього не робити. А якщо у нас уже і почалася якась, то діти діють, як швидкий вогнегасник, і можуть загасити будь-який привід для підвищених тонів однією тільки фразою: «Мамо, тато, не сваріться!». Насправді в галасі передається мало інформації. Якщо хочеться щось з'ясувати, то це робиться інакше. Потрібно сідати і говорити. Всі емоційні проблеми ‑ від невміння вчасно сказати щось одне одному. Раніше посилали голубів, пошта мандрувала місяцями, а зараз інтернет, телефон, бачимося одне з одним, а недомовки залишаються. Важливо не зашлаковувати відносини такими речами».

На думку Максима, насильство у сім'ї ‑ це психофізична чи психічна проблема чоловіка, викликана його комплексами, нереалізованістю, коли він не може інакше возвести себе на п'єдестал, окрім як принизивши жінку. Жінка в цьому випадку має захищати свої права, щоби не залишитися з перспективою провести все життя у тиранії.

Телеведуча Тала Калатай розповідає, що питаннями дитячої дисципліни вони з чоловіком почали перейматися дуже рано. «Коли дочка Маша тільки почала ходити, її увесь час тягнуло до розеток. І ось переконанням, переконанням і ще раз переконанням ми пояснили, що так не можна. Спрацювало. Потім з'явився метод «піди в кімнату і подумай над своєю поведінкою». І це допомагає і дає свої результати. В нас не підвищується голос на батьків. Звичайно, легко надавати по задниці і розійтися. Звичайно, важче, не дивлячись на сльози й крики, розмовляти з дитиною, переконувати її. Але це питання загартовування, емоційного та фізичного. Головне - знайти в собі сили».

Стресу або злості Тала позбавляється просто. «Дуже люблю піти погуляти. Ще зазвичай дзвоню близьким друзям, розповідаю про те, що мене хвилює, з якого приводу я зараз хвилююся, і так, обговорюючи проблему, знаходиш із неї вихід. А будинок у нас такий, куди агресія не переноситься. Я ще той агресор. Єдине, що можу - це «пилити». У нас ніколи не доходить до швиряння тарілок. І що головне - ми навчилися говорити: «Я стомився чи стомилася. Я не хочу зараз про це говорити».

Чоловіків-агресорів, вважає телеведуча, потрібно виключати зі свого життя. Тому що не можна його витрачати на чиїсь недоліки, які навряд чи виліковуються. «Я не розумію жінок, які терплять насилля над собою, ‑ говорить Тала. ‑ Це не нормально. Як казав Омар Хайям, «Ти краще голодуй, ніж що прийдеться їж, і краще будь один, ніж разом з ким прийдеться». Це вибір. Ми звикли когось звинувачувати у своїх нещастях, але наші нещастя - це ми самі».

Фото Сергія Бечка, Павла Старостенка, Руслана Новосьола, vsayko.livejournal.com