«Вибачайте, таке ху**ве кіно». У серпні в прокат вийде шок-контент — фільм «Вересень» з Миколою Вереснем
Цитата в заголовку належить самому панові Миколі. Це перше, що він мовив після сеансу, коли виходив на сцену для обговорення. Треба сказати, що був аншлаг і десь чверть глядачів лишилася, щоби послухати виконавця головної ролі. Фразу про «ху**ве» кіно підтримали оплесками. Таку самокритичність, чесно кажучи, нечасто почуєш від учасників кінопроцесу, тому Вересню — безумовний респект.
Напишу більше. Оскільки стрічку показували в день закриття, то її ще і бурхливо обговорювали на вечірці. Особливо панство вразили страпон і наруга над різними ніжними органами. Ось вам інтрига.
А ось — передісторія. Такі роботи, як «Вересень», у кінотусовці називають «довгобудами», і зазвичай нічого хорошого це слово не означає. Кіно, яке готується і знімається роками, витримуючи багато трансформацій, уже до глядачів доходить казна-яким. Є, звісно, і винятки штибу «Мавки. Лісової пісні», яка почала розроблятися у 2014-му, на пітчинг Держкіно виробники її подали у 2016-му, а в прокат вона вийшла у 2023-му. І стала найкасовішим українським фільмом із приголомшливими результатами у прокаті.
Наша з вами горор-комедія на пітчингу з’явилася аж у 2012-му і називалася «Шлях мерця». Вже тоді вона привернула увагу неабиякою ексцентричністю, а ефект посилився, коли вийшов трейлер.
Тема випереджала час, адже йшлося про ідіотизм Росії, який 11 років тому був очевидний далеко не для всіх. За сюжетом Микола Вересень отримує загадковий чорний дипломат, через який за ним починає полювання міністр МВС і вампір Бармалаєв. Далі головний герой потрапляє в карколомні події, тобто в пекло, де його хочуть засмажити чорти, бо думають, що він — Іван Грозний.
Сподівання на стрічку в авторів були великі. У тодішнього голови Держкіно Пилипа Іллєнка — теж. Ось що він говорив на пресконференції, присвяченій стрічці, сім років тому:
«Це постмодерністське поєднання горору з чорним гумором і з іронічним ставленням до певних проблем, що існують у дійсності. Тому він актуальний і присвячений тому, як важко з себе вичавити постімперські атавізми. Тут є всі потрібні складові, починаючи від зіркового обличчя — Миколи Вересня у головній ролі — і закінчуючи цікавою драматургією, досвідченими продюсерами, які неодноразово продемонстрували свою здатність робити якісне кіно. Зокрема Ігор Савиченко був продюсером фільму "Поводир". Тож ми спокійні з точки зору виробничих процесів».
Савиченко ж був іще сміливішим у прогнозах:
«В Україні такого фільму нема. Специфіка фільму в тому, що він відрізняється від усього, що було до цього в Україні. Це — початок хвилі. У свій час у своїх країнах і в світі такі фільми відіграли таку ж роль, яку має відіграти "Шлях мерця", коли він вийде. За стилістикою "Шлях мерця" — це горор, це треш. Але події у фільмі — це, по суті, те, що почалося наприкінці 90-х, коли наше криміналізоване суспільство трансформувалося на поліцейське, наслідки чого ми маємо зараз».
Ну а Микола Вересень все не міг визначитися — стрічка буде антиросійською чи ні:
«Я точно розумію, що цей фільм не покажуть у Росії, хоча там жодного антиросійського слова немає. Але фактично є уособлення Радянського Союзу, мороку. І оскільки Росія хоче бути правонаступницею в усіх радянських галузях, то це, безперечно, антирадянський фільм, а в новій фразеології — антиросійський. Це фактично про марення тоталітаризмом, посттоталітарний вихлоп. Хоча в мене є передчуття, що якщо це буде (фільм вийде у прокат в Росії. — MediaLife.) в кінці 2017-го, то може статися, що фільм стане хітом у Росії».
«Якби Жора був живий,– сказав Вересень уже після прем’єрного показу, — то я б попросив перезняти від початку і до кінця».
У «Вересні» справді видно задатки класної трешової чорної комедії з величезною кількістю абсурду. Це мало бути якесь поєднання п’єс Леся Подерв’янського та фільмів Саші Барона Коена. Уявіть бандитські розбірки Бората і Павліка Морозова.
Проте реалізація виявилася настільки кепською, що навіть під час уважного перегляду дуже важко втямити, а що взагалі відбувається на екрані. І це абсолютно типова і передбачувана проблема. Навіть дві. Наше кіно дуже стрімко розвивається, і стрічки, зафільмовані ще років 7–8 тому, суттєво програють у порівнянні з новішими.
Але основна складність, безумовно, у жанрі, який під силу далеко не кожному. Режисер (він же і сценарист) явно хотів зробити щось масштабне, всеохопне, багатоскладове. Показати фантасмагоричну суть Російської та Радянської імперії. Усе це мало бути насиченим, сміливим (я вже писала про страпон?), абсурдним, смішним, містичним та в хорошому сенсі дурнуватим. У результаті все (найімовірніше, через недопрацьований сценарій) перетворилося на клубок із подій та персонажів, який котиться кудись, лишаючи глядачів далеко позаду.
Просто оцініть потенціал. Є сцена, в якій Лесь Подерв’янський у пеклі вбиває Сергія Єсеніна, а той драматично помирає між берізками. Автобус, який везе Вересня в пекло, дуже нагадує той, який був у «Гаррі Поттері». Є справді смішні дотепи про росіян. А актори грають дійсно чудово і доречно для жанру. Але, на превеликий жаль, усе це настільки криво зроблене, що перетворюється на хаос.
Назва спочатку змінилася на «Кривавий вересень», але нині лишилося просто «Вересень», бо кривавість у такому контексті зараз не дуже доречна. Це виконавець головної ролі повідомив під час спілкування з глядачами та глядачками. Воно було недовгим, бо панові Миколі «треба було йти бухати з друзями». Вочевидь, мались на увазі арткритик Костянтин Дорошенко та оперна співачка Марія Максакова.
Ось що Вересень, до речі, думає про «хороших росіян»:
«У нас довга дискусія була з Подьою (Лесем Подерв’янським. — MediaLife.). Багаторічна. Вона складалася з того, що він казав: "Усі кацапи — під*раси". А я казав, що, знаєш, Подя, є винятки все ж таки. А він казав: "Ні, винятків немає. Всі кацапи — під*раси". І є такий Орлуша, який не дуже любить Путіна, м'яко кажучи. Він приїхав у Київ, і я у нього спитав: "Андрій, дивись, яка тут ситуація. У нас екзистенційна суперечка з Подерв'янським. Він каже, що усі кацапи під*раси без винятку. А я кажу, що є винятки". І на мене довго дивився Андрій Орлов, потім сумно сказав: "Знаєш, Миколо, ти мій старий товариш, ми з тобою взагалі багато років дружимо. Але в даному випадку я вимушений погодитися з Подерв’янським"».
Також цікавий діалог відбувся між ведучим та кінокритиком і автором легендарної програми «Аргумент кіно» Володимиром Войтенком. Вони разом працювали на каналі «1+1».
Войтенко: Ну ти, вочевидь, артист. Тому що на тебе цікаво дивитися. Миколайчук був, вочевидь, артистом. Що б ти там з екрану, особливо телевізійного, не ніс, все одно на тебе цікаво дивитися
Вересень: Так, камера любить.
Войтенко: Я пам'ятаю, на «1+1» казали, що ти трутень взагалі. Але ж на тебе цікаво дивитися! Вони мали на увазі, що всі навколо все роблять, мабуть, а ти просто виходиш, потрапляєш в екран. Чи в шо там.
Вересень: Заздрість принижує, погоджуся.
Войтенко: Це ж не я так кажу. Ти сам без мене знаєш, шо ти артист. Але це доля важка. Так що вітаю.
Вересень: Дякую, я погоджуюся. Це третій фільм, де я знімався. «Меніни» — перший, режисер Ігор Подольчак. Краще пішов би в копальні.
У кінці глядачка запитала те, що, напевне, у майже всіх крутилося на язиці: «Під час перегляду народилося питання: чи був сценарій у фільму? І коли ви його прочитали, то які були емоції?»
На велике здивування глядачів, сценарій таки був: «Я його прочитав, мабуть, по діагоналі. Сказати, що я занурювався і працював над роллю, повторював 25 разів перед дзеркалом, я не можу. Тобто можу, але це брехня. Просто я знав людей, з якими я працюю. Я розумів, що Жора зробить щось видатне і абсолютно незрозуміле багатьом людям. Ну і так воно і вийшло. І це чудово».
Інша глядачка вирішила ще більше прояснити ситуацію: «Цей фільм знімався для особистого кайфу? Глядачі зрозуміють? Чи не зрозуміють — і х*й з тобою».
На що відповідь була така:
«Це дуже в українській традиції. Тому що в українській традиції є таке: це — для себе. Коли собі врізають шмат сала і кажуть: "Це для себе". Оцей самогон ми для себе гнали. І те, що для себе робиться, — воно завжди виходить правильно. Я переконаний, що Джон Леннон, — я перепрошую, що такі порівняння роблю, — він не для когось писав. Він для себе писав. І все, що робиться в світі круто, — це все для себе. І всі актори, і Жора покійний, і всі, хто брали участь, — це все люди, які отримували оргазм від того, що вони робили. А що там буде далі? Ну, буде. Дай Боже, щоб сподобалося. А не сподобається, — ну сорі. Екскюзе муа».
Завіса.
Насамкінець — порада. Як будете на кінофестивалях — обовʼязково лишайтеся на обговорення після показів. Часто це надзвичайно цікаве дійство.
Фото: Кирило Авраменко, кадри з фільму «Вересень».
