Серіальники беруться за артгаус! Держкіно оприлюднило список заявок на фінансування кінопроєктів
Оголошений на початку березня 2024 року конкурс, за яким Рада Держкіно розподілить пів мільярда гривень на виробництво фільмів і серіалів, викликав передбачувану хвилю критики частини кіноспільноти. За два місяці до того зібрали більше 700 підписів плюс 13 групових (від імені організацій) за те, щоб переспрямувати гроші держбюджету, виділені для Держкіно на пітчинг, на Сили оборони.
Головними причинами називали недовіру до очільниці Держкіно Марини Кудерчук та легітимності Ради з держпідтримки кіно, термін каденції якої вже сплив. Обидва пункти ведуть до чергової небезпеки розпилу бюджету між наближеними. Втім, для Держкіно було зручно проігнорувати, як завжди, аргументи, і наголосити, що кіно — це зброя, тому конкурсу бути. Ну й справді, хто відмовиться від пів мільярда? А як хто й відмовиться, то «нам більше буде».
Отже, вже зараз ми отримали список тих, кому саме буде більше.
Сідайте в рядочок, будемо перебирати заявки
Першою пропоную роздивитися секцію авторського фестивального кіно. Це той самий розділ, де зазвичай з’являлись імена режисерів, які потенційно здатні привести картину на фестиваль класу «А». Такі як Валентин Васянович, Антоніо Лукіч, Роман Бондарчук та інші.
На 19-му пітчингу вони не змагатимуться, їхніх заявок у списку проєктів, які пройшли технічний відбір, ми не побачили. Натомість на гроші в секції фільмів художньої та культурної значущості претендують режисери, які раніше знімали телесеріали. Наприклад, Антон Гойда або Кирило Бін (у цьому випадку планується екранізація п'єси Куліша «Мина Мазайло» за сценарієм громадянина Росії, це вказано в заявці). Їхні фільмографії складаються виключно з невибагливого телепродукту.
Після публікації нашого матеріалу на сайті Держкіно проєкт ТОВ «ФРЕНДС КРЕАТИВ ЛАБ» «Непоборні перешкоди» за п'єсою «Мина Мазайло» перемістився зі списку тих, хто пройшов технічний відбір, в інший список — тих, хто не пройшов. Саме через громадянство сценариста, Олега Михайлова.
Або, наприклад, заявка від актора і режисера дубляжу Костянтина Лінартовича, «Запізнення». Він і сценарій написав, і режисером заявлений. Зміст проєкту (зі збереженням орфографії та пунктуації):
«Війна — це завжди найстрашніша подія в існуванні людства… І важливо, коли народ об’єднується і борить це зло. Але не дай Боже, щоб люди входили в чвари, конфлікти, бо при цьому губляться сім’ї, держава…»
Так а зміст? Що по змісту?
Серед заявок можна побачити також бажання нашої зірки великих і малих екранів В’ячеслава Довженка сісти нарешті в режисерське крісло. Щоправда, вдвох із колегою, Олегом Маслєнніковим, але вже якось розмістяться, думаю. Акторська фільмографія В’ячеслава, яку можна видавати багатотомником, очевидно, привела його до думки, що вже несила слухати інших, час самому роздавати вказівки на знімальному майданчику.
Ще одна художня і культурна значущість в описі змісту іншого фільму звучить так: «Що змусило витончену аристократку, народжену під Москвою, виховану, за її ж словами, як “петербуржанка”, змінити погляди і стати однією з найяскравіших постатей українського спротиву, а згодом і загинути в Бабиному яру нескореною?»
Це тільки мені здається, що такий опис просто-таки дихає пієтетом до витонченої російської аристократії, на відміну від провінційної України, де про виховання, напевно, чули тільки з розповідей про Москву і Пітєр?
Це був опис фільму за сценарієм Ірен Роздобудько про Олену Телігу. Його вже колись подавали на пітчинг у 2020 році, але він (як і ще низка стрічок) не пройшли. І автори влаштували великий скандал, який, утім, результатів не дав.
Окремої уваги заслуговує кандидат аж на два бюджети, багатостаночник Максим Стецков. Ми бачимо два проєкти, які він позиціонує як фільми художньої значущості. Він і продюсер, і режисер, і сценарист. Зміст одного з цих проєктів змусив мене цитувати Леоніда Даниловича: «Це ж було вже!»
Отже, логлайн, він же зміст: «Сценарист має написати геніально кіно для божевільного продюсера, інакше буде вбитий». Можна було просто назвати «Ржака-2». Попередньо спитавши дозволу Дмитра Томашпольського, який уже багато може розказати про успіх фільму з таким сюжетом. «Ржака» зібрала трошки більше за 300 тисяч гривень у прокаті у 2018-му (в умовах, де і мільйон вважався провалом). І відпрем’єрився на міжнародному кінофестивалі в Нігерії.
Якщо журі таке не підійде, то Максим Стецков пропонує інший фільм. З тими ж вихідними даними в амплуа (продюсер, режисер і сценарист), але вже «альманах із трьох новел, які показують героїзм українського народу під час перших місяців повномасштабної війни в Україні 2022 року». Прочитала логлайн — як наче фільм подивилась. Табличка «сарказм». До речі, досвід «сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю» у митця великий. У 2014-му Стецков зняв фільм, де був продюсером, режисером, сценаристом, режисером монтажу, актором і ще й композитором (начувайся, Вінсент Меттель, улюбленець кінопреси і рекордсмен із багатозадачності в кіно).
Але відповіді можна отримати в іншій графі заявки. Бюджет на обидва фільми пан Стецков просить по 20 мільйонів гривень рівно. Йому не принципово, яке кіно профінансують, аби 20 мільйонів.
Загалом, 20 мільйонів — улюблена цифра кінематографістів, які подавали заявки на цей конкурс. Достатньо подивитися бюджети, які продюсери просять на два різних типи міжнародної копродукції. Мажоритарна (там, де Україна фінансує більшу частку) і міноритарна (там, де з українського бюджету виділено пропорційно меншу частку від загальної суми бюджету фільму). Але ж диво дивне відбулося! Що там, що там наші учасники конкурсу просять по 20 мільйонів гривень. Змінюється лише сума загального бюджету залежно від того, яким відсотком мають бути оці зачаровані 20 мільйонів.
В розділі фільмів для масового глядача теж багато красивого і захопливого
Наприклад, режисер Міша Костров хоче знімати сиквел своєї «Пекельної хоругви». А щоб переконати журі, у графі «Зміст» він пише: «Це продовження успішного культового фільму, володаря “Золотої Дзиги” — приза глядацьких симпатій 2021 року “Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке”». Ми загалом згодні, що перша стрічка непогано пройшла в прокаті, але визначення «культовий фільм» авторам таки радимо погуглити.
В не меншому захваті від себе й Любомир Левицький. Про що кіно? «Цей напружений екшн трилер змусить глядача завмерти та співпереживати героям від самого початку до фінальних титрів. Історія, яка трапилась насправді в 2022 році та була зафіксована в документальному фільмі, що отримав багато міжнародних нагород, тепер буде розказана з неймовірною деталізацією та на голлівудському рівні якості».
Йдеться про ось цей фільм «Йди за мною».
Треба брать, я вважаю, бо всього лише за 25 млн грн нам пообіцяли голлівудську якість.
Серед копродукційних проєктів — стрічка «Пронто-фільм» «Червона рута». Це байопік про Володимира Івасюка, який зніматиме Тимур Ященко («Черкаси»), а сценарій написала Наталка Ворожбит. І це найгучніше ім’я на цьому пітчингу. Щоправда, від сценариста в цьому випадку не залежить, чи подається на конкурс проєкт.
Інша справа — серіал «Провідник». Сценаристкою та режисеркою заявлена Оксана Артеменко. Її ім’я також можна знайти в списку підписантів заяви про недовіру Держкіно і бойкот конкурсу. Але дочекаймося переможців і подивімося склади знімальних груп. Щось мені підказує, що підписантів на майданчиках опиниться значно більше.
Секція серіалів, шановні наші любителі оцього всього цікавого, — це окремий клондайк, який заслуговує не на один абзац. Тож не перемикайтесь. У цієї епопеї днями буде сиквел. Точніше, спіноф — про тих, хто писатиме і зніматиме серіали державним коштом.
