Чи справді український кінодистриб'ютор Adastra Cinema — це російська компанія?
Ринок кінодистриб'юції в Україні не такий великий, усі гравці знають одне одного. Їх кількість можна порахувати на пальцях рук. Однією з компаній, яка випускала в кінотеатрах великі голлівудські та світові релізи, багато років була українська «дочка» російської «Вольги».
З початком повномасштабного вторгнення було заявлено, що київська команда розриває зв’язки з Москвою і створює нову незалежну компанію Adastra Cinema. Щоправда, кінцевим бенефіціаром є канадська компанія Goodeye Pictures. А власницею заявлена киянка Олександра Кривасова, колишня юристка компанії «Вольга-Україна», яка займалася закупівлями прав на фільми (офіційна назва посади — голова Legal&Business Affairs холдингу VLG).
В інтерв'ю Media Business Reports ще два роки тому директор Adastra Cinema Денис Софронов, який до цього у «Вользі» відповідав за логістику, розповів про виклики для нової компанії на ринку: «Ключове завдання команди Adastra — повсякчас шукати нові зарубіжні та вітчизняні релізи, що підпадають під нашу філософію дистрибуції».
Але виявилося, що філософія дистриб'юції в нової компанії повністю збігається з російською VLG Film («Вольга»), адже найбільші релізи великих міжнародних франшиз та найтитулованіших авторських фільмів в обох компаній були однаковими. Достатньо просто порівняти лайнапи російської компанії та української.
В тому ж таки інтерв’ю Софронов анонсував, що Adastra Cinema невдовзі розширить своє покриття і на країни Балтії. Так і сталося.
Тепер компанія позиціонується як українсько-балтійська. В документах відкритих реєстрів це ніяк не зафіксовано, але сама Олександра Кривасова стверджує, що Adastra Cinema купує релізи для українського та литовського ринку одночасно. Її литовський партнер Робертас Стукас працює під тим самим брендом «Adastra Cinema» на країни Балтії.
Восени 2023 року одразу в декількох українських виданнях вийшли матеріали, в яких порівнювались релізи української Adastra Cinema та російської VLG Film і стверджувалось, що відокремлення відбулось номінально, а насправді українська компанія продовжує працювати під крилом російської.
На цьому тижні Adastra Cinema провела презентацію своїх кінотеатральних релізів на найближчі пів року.
Ми повторили порівняльний аналіз і дійшли висновку, що лайнап знову на 70% однаковий. Деякі фільми навіть виходять у прокат в один день в Україні та в Росії. Але в переважній більшості Росія побачить фільми з цього спільного списку раніше на декілька місяців, ніж українці.
Так, наприклад, третю частину «Паддінгтона» росіяни побачать 28 листопада 2024 року (дистриб'ютор — VLG Film), українці (дистриб'ютор — Adastra Cinema) — 16 січня 2025-го.
Мультик «Мир в моей голове» (дистриб'ютор — VLG Film) у Росії в прокаті з 25 липня, українськомовна версія «Думки Юмі» (дистриб'ютор — Adastra Cinema) в наших кінотеатральних мережах — з листопада.
«Приключения Панды» (дистриб’ютор — VLG Film) уже в прокаті, до нас «Пригоди Панди в Африці» (дистриб’ютор — Adastra Cinema) дійдуть 29 серпня.
Одночасно у двох країнах стартує реліз фільму «Ворон» з Біллом Скарсґардом у головній ролі — 22 серпня.
Усе це, як і торік, опосередковано дає підстави замислитись: а чи така незалежна від росіян українська компанія з канадським бенефіціаром? Але все ж опосередковано.
На додачу до механічного порівняння закуплених двома компаніями фільмів ми порівняли також релізи, якими хвалиться російська компанія як «своїми» на литовському ринку. Тому самому, де працює балтійська частина компанії Adastra Cinema. І яким же було наше здивування (насправді — ні), що «Вольга», виявляється, купила права на прокат «Паддінгтона 3» в Литві. І саме російська компанія володіє цим релізом. Як і низкою інших стрічок із лайнапу Adastra Cinema.
Хоча і твердження російської «Вольги», вочевидь, можуть бути хибні (чому ми теж не дивуємось). На сайті кінодистриб'юційної компанії, що працює на всі три країни Балтії, ACME Film, «Паддінгтон» анонсується, як їхній реліз, не «Вольги».
Нагадаємо, минулого року після чергового міжнародного кіноринку засновник дистриб’юторської компанії «Артхаус Трафік» Денис Іванов нарікав на те, що росіяни досі працюють на українському ринку. Зокрема, він розповідав, що російські компанії, як і до повномасштабного вторгнення, закуповують права на показ стрічок не тільки на російській території, але і в українських кінотеатрах.
Щодо релізів Adastra Cinema Денис розповів, що на жодному кіноринку не зустрічав представників цієї компанії. Натомість усі сейлзи (продавці прав на показ фільмів) в один голос казали, що з ними контактує команда Сергія Єршова (засновника російської «Вольги», який живе в Лос-Анджелесі).
Саме Єршов від самого початку заснування української «Вольги» у 2010 році був її власником. А в 2022-му відбулося одразу декілька змін. «VLG Україна» змінила назву на Adastra Cinema, бенефіціаром замість VLG Film і Сергія Єршова стали «Гудай Пікчерз Корп.» (Канада) та Олександра Кривасова. Тобто компанію Adastra Cinema було не засновано, а переформатовано з «Вольги».
Ну й «Антоніна» була б не «Антоніна», якби користувалась лише офіційними джерелами. Як таблоїду, нам належить збирати також і чутки з плітками. Тож, як розповіли нам наші джерела, в київському офісі Adastra Cinema регулярно проводяться онлайн-зустрічі з московським офісом. А на корпоративних комп’ютерах працюють усі російські сайти без обмежень.
Але це чутки-плітки. Тож ми напряму запитали Олександру Кривасову, чи є в Adastra Cinema зв’язок з компанією «Вольга». Ось її відповідь:
«Наразі ніякого зв'язку немає. Adastra Cinema — незалежна компанія, яку я заснувала, маючи за плечима найважливіший досвід у сфері незалежної дистрибуції — більше 10 років ведення перемовин зі студіями-ліцензіарами.
Коли почалася велика війна, я опинилася у Канаді. І далі, маючи підтримку колег в Україні та Балтії, викупила компанію з холдингу VLG (колишня “Вольга”).
Зазвичай права викупаються за 3-4 роки до релізу, на етапі сценарію. На момент нашого розлучення з “Вольгою” права на релізи були куплені на територію СНД, Балтії. Я пишаюся тим, що змогла розлучитися дуже етично. Ми пішли до ліцензіарів. Погодили з ними ціну на ці фільми. Повернули права на Україну, Балтію назад ліцензіарам. І отримали пряму угоду від ліцензіара за ціною, яка була погоджена між ліцензіарами та VLG, бо таким є бізнес.
“Вольга” нічого не втратила, нічого не заробила. На чолі холдингу тоді стояла, і я впевнена, що стоїть і зараз, людина свідома, він американець (Сергій Єршов. — Ред.), і прекрасно розуміє, що ті, хто залишаються на російському ринку, на українському чи балтійському працювати не зможуть. З боку колишнього холдингу жодних перешкод немає з закупівлею нових фільмів, що з’являються зараз на ринку, на відміну від багатьох інших компаній, що працюють в Росії й продовжують “закривати” права на фільми разом з Україною, і, інколи, з Балтією. Саме тому багато стрічок — від нового Міядзакі, Гая Річі до вестерну Кевіна Костнера — просто не виходять в Україні. Ми проходимо дуже великий шлях для того, щоб кожна студія сприймала Україну, Балтію як окремі суб'єкти прав на фільми. І не займалася “пакуванням” нас в СНД, членами якого ми не є навіть формально».
Отже, декілька слів про Сергія Єршова. Він справді колишній росіянин, який живе в Лос-Анджелесі, і від самого початку, від заснування «Вольги» в 2008 році, компанія-бенефіціар була зареєстрована в США. Але працювала на російський ринок. Потім той самий засновник (Єршов із США) у 2010-му заснував українську «дочку» — «Вольга Україна». У 2018-му така сама компанія з’явилась і в Казахстані.
Тож, на наш антонінівський розсуд, юридично все зроблено саме так, як зазначено й у відкритих джерелах, і в словах Олександри Кривасової. Однак єдине питання, яке виникає в цій ситуації: де Олександра, колишня юристка компанії «Вольга», бере сотні тисяч євро на купівлю фільмів? До речі, як розповідають люди обізнані, навіть якщо ти приходиш у Lionsgate чи А24 (компанії-ліцензіати) з грошима, потрібно дуже постаратися, щоб тобі щось продали. Треба мати репутаційні кейси.
Як стверджують інсайдери, якби можна було простежити, звідки отримує гроші канадська фірма, — це єдина можливість довести, що джерело — той самий Сергій Єршов.
Хоча при цьому не можна не відмітити щирий ентузіазм самої Олександри і справжню пристрасть до кіно. Ми не ставимо під сумнів експертизу засновниці Adastra Cinema та її любов до справи. Питання лише в незалежності.
Інший цікавий момент — релізи українського кіно. В Adastra Cinema їх вкрай мало. І хоча урочисту заяву про своє заснування вони зробили патріотично — випуском у прокат документальної стрічки Володимира Мули «Нація футболу», надалі в лайнапі українських фільмів було аж чотири («Пограбування по-українськи», «Королі репу», «Інший Франко» та «Як там Катя?»). До речі, ми тут в «Антоніні» ніжно любимо «Королів репу» і переконані, що прокат цього фільму був ганебно провалений. І до слова, після того провалу угода на прокат ще одного фільму компанії «Крісті-фільм» (продюсер — Дмитро Мінзянов) — «Дон Жуан із Жашкова» — була розірвана виробниками.
Ми спитали в Олександри Кривасової, чому так мало українських релізів в «Адастри». Ось її відповідь:
«Наша команда випустила п’ять українських стрічок. І я дуже хочу далі працювати з українським кіно. Але це дуже важка та кропітка справа. Щоб працювати з українськими продюсерами, мені та нашій команді ще треба трошки підтягнутися. Це іноді важче, ніж співпраця з такими студіями як Lionsgate та А24. І це стосується не тільки наших локальних виробників. Те саме кажуть про своїх творців польські, угорські, португальські дистриб’ютори.
Кожен автор фільму певен, що він знає ринок і знає свого глядача найкраще. Міжнародні компанії нам довіряють, ми згладжуємо якісь моменти в промоції фільму локально. От коли ми зможемо так само працювати з українськими продюсерами, ми будемо готові до цього краще. Але ми завжди раді новим українським проєктам».
А міжнародні релізи в компанії справді цікаві. Шкода, що, можливо, зароблятимуть на них росіяни. Хоча знову ж таки інсайдери стверджують, що київський офіс — дотаційний.
Втім, поки це лише секрет Полішинеля, а не задокументоване розслідування — ми можемо тільки ставити питання, але не давати на них відповіді. Можливо, розібратися в ситуації змогло б, скажімо, Держкіно. Ми колись ставили це питання тоді ще заступниці голови Юлії Шевчук. Утім, вона проблеми не бачила.
Фото: Максим Поліщук
